З огляду на застиглу фігуру Жаби, він також залишався для подальших консультацій. Генрі зрозумів, що аудієнція закінчена.
Вони поглиблювалися в ліси, аж поки стежка не привела їх до поселення. На перший погляд це було схоже на звичайне село, але його справжні масштаби вражали: щільні ряди будинків заходили далеко до гірських схилів, зникаючи серед дерев у давнину.
- Перед тобою посів Гала. Тут розквартировано основний склад шестикільцевої високої вежі, пояснив Жіноча і рушниця вперед. — Ваше нове помешкання вже підготовлене, і, повірте, це місце варто оселитися в ньому.
Вони мусили перетнути кордон поселення, як перехожі почали тепло вітатися з ним. Він відповідав на поклони і вітання з невимушеною легкою легкістю людини, яка була в колі своїх.
Зовнішній вигляд місцевих жителів нічим не відрізнявся від мешканців будь - якої провінції: коренастих фермерів, снодійних м’ясників і пожадливих мисливців у грубому одязі. Однак сенсори Генрі фіксували іншу реальність — аура маніпуляції, яка виходить від кожного з них на порядок щільніше і могутніше його власної. Тут не було випадкових людей або простих учнів; Галу населяли істинну еліту магічного товариства.
- Який симпатичний хлопець. Невже поповнення? — У заляпаному землі, почувся голос енергійної жінки.
- Саме так, пані Мейв. Наш новий збір по ордену, — з долею поваги в голосі відповів Залізник.
- Генрі, знайомся. Це пані Мейв, — додав він до свого партнера. - Незрівнянна майстерня цілительського мистецтва.
Генрі ввічливо схилив голову:
- Радий знайомству, пані Мейв.
Навіть Жіноча жінка, наголошуючи свій статус, приховувала свою неповторну особистість за виглядом селянки. Жінка розсміялася, витираючи руки про фартух:
— Якщо потрібні якісні зілля, то заглядай, щоб зробити собі знижку.
Генрі кивнув, фіксуючи її прикмети в пам'яті. Мана Мейв була прихована настільки глибоко, що його теперішні здібності не могли навіть оцінити її рівень. Тут він знову відчув себе новачком — справжній вплив оточення залишався за межами його сприйняття.
Його нова оселя з’явилася в глибині лісу, біля підніжжя низького водоспаду. Це був добротний чотириповерховий будинок з темного дерева, що стоїть у віддалі від сусідських будівель. За статутом, у радіусі десяти кілометрів не було душі — ця зона тепер вважалася суверенною територією Генрі, куди ніхто не відважився ввійти без офіційного повідомлення.
Центральний селище функціонував як відрегульований механізм, забезпечуючи магів усім: від побутових дрібно-малових інгредієнтів до рідкісних алхімічних складників. Усередині будинку було видно компактний замок — просторні зали, багато спеціалізованих кімнат і повний арсенал зручностей для глибокої практики.
Загорнувши побіжний огляд приміщень, він запитав:
— Ну як, влаштовує? Якщо душа не лежить, ми завжди можемо вибрати інший варіант.
— Більш ніж задоволений. Залишимо все як є, - відрізав Генрі.
- Чудово. Все, що може знадобитися для досліджень, замовляй через Мекку чарівника. Там активовано модуль для основного складу Вежі. Знання, рідкісні матеріали — це просто обмін окуляри вкладу, і кур’єр доставить вантаж на поріг. Поки ваш рахунок порожній, не хвилюйтесь: якщо обставини не зміняться, незабаром там утворюється солідна сума.
- Солідна сума? — Генри дозволили собі легке здивування. « Звідки вона візьметься, якщо я ще не мав роботи? » — запитав він.
Шлудь лише загадково посміхнувся, придивившись очі:
— Терпіння, скоро сам все дізнаєшся.
Він миттєво змінив тему, не даючи Генрі можливості розглянути докладніше:
- До речі, якщо у тебе є магічні камені можеш передати мені. Я конвертую їх і зараховую на твій особистий рахунок у Метці.
— Буду вдячний, пане Жолудь. Ось тут рівно сто тисяч, — Генрі простягнув йому тьмяно побляклу обручку.
Покидаючи План Волшебників, він передав більшу частину активів Прісу, зберігши при собі лише невеликий запас у сто п’ятдесят тисяч каменів.
Шлудь прийняв перстень і сховав його в складках одягу:
— Договорились. Розроблю все в найкоротші терміни.
— Ще питання? Якщо ні, я відмовляюся. Якщо виникне потреба у зв’язку, то використовуйте Метку.
Генрі кивнув і проводив Залізнина до порога. Судячи з напряму, той проживав десь поблизу, на тому ж ярусі лісу.
Залишившись сам, Генрі вийшов на балкон і глибоко вдихнув прохолодне повітря. Концентрація вільних енергетичних частинок тут була колосальною - вона часто перевищувала показники Межміра і навіть елітних районів Земель Свитання.
Тож стало очевидно, чому майстри віддавали перевагу будь - якому іншому — місцевій умові була каталізатором.
Навіть без стимуляторів і зілля Генрі міг вдвічі прискорити процес медитації. Довготривале перебування в такій аномально насиченій зоні гарантувало швидкий прогрес.
Уночі, коли ліс занурився у густу темряву, Генрі сидів за масивним столом. Перед його обличчям, освітлюючи кімнату, ширяв примарний світловий екран Мітки чарівника.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu