Межмір'є - це буферна зона, затиснута між Планом Волшебників і планета Бездні. Воно є мостом, який з’єднує їх. Ситуація така, що навіть якщо План Бездні захоче віддалитися, він не зможе цього зробити. Він буквально приклеєний до Межмірю, а то у свою чергу намертво з’єднаний з Планом Волшебників, — відповів Жолудь.
Він зробив легкий рух пальцем, і перед очима мага виникли дві нові проекції: великий та малий еліпсоїди. Коли вони зблизилися, то побачили в них тоненьку плівку.
Шлудь вказав на це зв'язок:
- Це і є Межмір'є.
Він витримав паузу і продовжив:
— З внутрішньої сторони Межмірья здається майже ідентичним звичайним Планам, але його природа в корені інша. Воно вбрало у себе і причудливо переплелося закони обох всесвітів. Це їхня загальна територія, прикордонна територія — унікальне місце, де правила одного світу зустрічаються з іншими.
« Саме тому в Межмірі сила може подолати межу шостого кола, — пояснює Шлудь. — У голосах цього чоловіка зависла холодна гордість. - З цього погляду наш світ знаходиться в одному ряді з Планами високого рівня. Але він не має їхнього величезного Джерела Плану. Наш фундамент, на жаль, занадто брижок.
Він зробив невелику паузу, даючи Генрі можливість засвоїти інформацію, і продовжив:
— До того ж Межмірія не має власної Воля Міра. Точніше буде сказати, що ця роль взяла на себе шестикольцева висока вежа. Абсолютно всі механізми та правила функціонування реальності знаходяться під нашим повним контролем.
Генрі не сподівався, що природа цього місця виявиться такою ж парадоксальною. Слова Жіноча про те, що Межмір'є одночасно є Планом і не є ним, мають чіткий сенс.
Цей простір був унікальною аномальністю: зовні неподалеку від інших світів, він принципово відрізнявся внутрішнім структуром.
Тут не було примхливого божественного провидіння чи волі природи, а лише холодний обмірковування людського розуму, який підтримав основи буття.
— Оскільки Волі Міра виконує шестикольцову вежу, ми навчилися керувати світовими законами на користь цивілізації. — Тут невідомі небесні кари або непередбачувані катастрофи. Ми конструюємо кліматичні зони, виходячи з необхідних потреб, що дозволяє сільському господарству розвиватися неймовірними темпами.
Він ледь помітно посміхнувся, і ця усмішка здавалася Генрі страшною.
« Але найголовніше в тому, що кожен, хто народився під небом Межміра, отримує неблагополучне благословення Вежі ». З самого першого подиху такі люди мають вроджені задатиками до магії.
— У Межмір’є кожна людина може стати чарівником.
Остання фраза відреагувала в свідомості Генрі важким ударом. Населення цілого Плану, що складається виключно з магів, було важко навіть уявити масштаб цієї потенційної сили. Лише мізерні крихти населення мали потребу в мані. Якби там кожен мав іскру таланту, кількість генів, що народжуються, зробило б могутність цивілізації необмеженою. Тепер Генрі з’ясував, чому Межмірь домінує над іншими світами, методично викачуючи з них ресурси та знання.
Така соціальна архітектура забезпечувала безперебійний потік свіжої крові. Резервуар талантів був невичерговим, а зміна поколінь лише зміцнювала загальний фундамент і ніколи не допускала занепаду. Стабільність законів гарантувала відсутність голоду та руйнівних лих, а Перша влада шестикільцевої вежі зводила на небезпеку великі війни і залишала місце лише для локальних професійних суперечок. Населення зросло в геометричній прогресії, перетворюючись на безконечну армію експансії. Власне цей надлишок сил дозволяв Межмірье спустошити великі Плани, перетворюючи їх на свої придатки.
Однак у медалі була і зворотна сторона: якщо населення невпинно зростає, то дефіцит ресурсів став хронічним. Межмірство було приречене на постійне грабування інших світів, щоб прогодувати свою силу, яка досягла рівня, який неможливо уявити мешканцям Плану Чарівників.
Генрі спокійно поставив запитання:
- Пане Жюле, як сьогодні менше шестикольцевих чарівників у Межмірі?
— У цих цифрах немає секрету. На даний момент їх близько десяти, — римним тоном відповів старий.
Десять магів шостого кола. Генрі несмачно стидав пальці. На його рідній плані найсильніші майстри майже не торкалися до четвертого рівня, і прірва між ними була непереборна. Навіть у час свого найбільшого розквіту шестикольська вежа на Плані Вошобників могла похвалитися лише шістьма такими титанами. Через тисячі років її могутність не просто збереглася, вона зросла майже вдвічі.
— Чи ті шестеро першозасновників входять у це число? - Він уточнив.
« Ні, — похитав своїми головами Залізник і в його очах промайнула тінь давньої втоми. — З тих шести Висих істот троє впали під час підкорення Межмірія, один безслідно зник і п’ятий вирушив у подорож по Безконечних планах. Від нього немає вістей вже понад п'ять тисяч років.
— До слова, тим самим пропавом був пан Ніколас.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu