Він повільно йшов по базі, уважно фіксуючи будь-які зміни поки ноги самі не вивели його до вівтарю телепортації. Там, в глибокому шезлонзі, розташувався сухопарий старий-вовшебник. На низькому столику поряд з ним охолоджували залишки їжі, а на маленькій печі затишно бурчав чайник і розносив терпкий аромат трави. Хтось підійшов до платформи, як старий нехотячи піднімався, активував ручки і відправляв чергового мага у зворотний шлях.
Генрі підійшов ближче, зав’язавши невимушену розмову. Старика звали Іцток, він був магом другого рівня. На превелике здивування Генрі, Іцток виявився « одиноким » — він не належав до жодної могутньої фракційної групи. На землях Свитання таке траплялося рідко. Іцток був вихідцем з Центральної області; після багатьох років безплідних подорожей він знайшов своє житло тут і відтоді не залишав служби.
Під час світської розмови Генрі непомітно сканував алтарю, збираючи крихти даних. Жаба на його плечі сиділа тихіше води, тільки її очі-бусіни іноді оберталися, відстежуючи потоки мани. Коли Іцток прийняв її за звичайного фамільєра, то не цікавився нею.
Після переговорів Генрі повернувся до своєї хатини. Коли він опинився у чотирьох стінах, то кинув на Жабу запитання і вигнув брову. Вони були в серці бази, пронизаної магічними контурами стеження, і будь-яка необережна фраза могла стати фатальною. Жаба вловила його посилок миттєво і ледь помітно кивнула.
Генри всередині розслабився. Раз вона підтвердила, значить простісний прохід успішно виявлений і зафіксовано. Його місія була виконана. Тепер, навіть якщо План Волшобників назавжди відріже план Ельфів зі своїх доріг, він залишиться у своєму секреті.
Наступного ранку Генрі знову стояв у вівтаря.
— Я виїжджаю, — звернувся він до Іцтоки. - Якщо доля зведе нас знову, з мене обід.
— Ловлю на слові, хлопче, — Іцток посміхнувся, його зморшкувате обличчя засяяло добродушною посмішкою. — Я обдеру тебе, як липку. Сам не знаю, коли виберуся звідси - доведеться стирчати до останнього каменя, поки базу не згорнуть остаточно.
Старець знав, хто перед ним: у замкнутому світі бази чутки про справи Генрі розлетілися швидше вітру і ставали єдиними розвагами в чергу сірих буднів.
Генрі, колись малозазначений чарівник з дикого краю Безплідних Земель, пройшов через гірське місто Планової війни і оселився в Серандірі та у найкоротші терміни досяг другого рівня.
Такий стрімкий зліт не міг залишитися непоміченим, бо він викликав у нас пошану і сильну заздрість.
Оскільки його шлях почався з 20 - го бази, під час перерви на нього вимивали кості.
Однак насправді Генрі знав лише одиниці. Коли він знову ступив на територію бази, ніхто в натовпі не впізнав його і не звернув уваги.
Лише тоді, коли Генрі заговорив до Іцтока у телепортації алтарів, старий знайомий з подивом зрозумів, хто саме стоїть перед ним. Але не залишилося часу на запитання: плити алтаря затремтіли, в небо вдарив сліпучий стовп світла, і Генрі зник у просторому русі.
...
Про своє повернення Генрі вважав за потрібне повідомити тільки Рейс. Покинувши академію Августа, він першим кроком вирушив у долину Чорної Скала.
Клана Черч повертається до офіційної резиденції, поки не входила.
Старий замок пустив, і Генрі справедливо вирішив, що там йому ніхто не завадить.
— Генри? Що за доля? — Буковень, що стояв біля входу в долину, ледь не викинув трубку від здивування.
Після того як Генрі відбув у План Ельфів, Бук повернувся на пост. Асуна і Рейс воліли залишитися на хребті Тунхуа, де за ними наглядали, а також мати магічну охорону.
У той час, коли Генрі доклали про прибуття гостя, Бук неквапливо копався в саду і піддавав себе чаркою міцного вина. Коли Генрі побачив свою персону, старий виєць зовсім поспішав.
— Війна в Плані ельфів наближається до фіналу, — спокійно відповів Генрі. — Дел там більше не залишилося, ось я і вирішив повернутися.
— А на хребт Тунхуа заглянути не плануєш?
- Занадто далеко. Спочатку мені потрібно перевести дух і відпочити тут кілька днів.
— Що ж, справа твоя. У замку все гаразд, пил ми регулярно пратимемо, — продасил Бук, знявши прохід.
Генрі скупо кивнув і увійшов під зводи фортеці. У його приватних способах був ідеальний порядок: на полиці не було пилку, а це свідчило про те, що він старанно доглядав за дітьми. Закривши двері, він витяг з сховища компоненти Магічної структури, активував захисний контур і викликав Жабу.
— Домовся, як проходять справи з Простелем? — Без передмовника запитав він.
— Все в цивільному режимі, - відреагувала Джаба, чия проекція виникла над вівтарем. — Координати точки виходу я зафіксувала, канал практично прорит. Залишилися останні штрихи.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu