Його аналітичний розум вже рахував наступні кроки. Йому потрібно було розкрити справжню причину змін на Плані ельфів. Чи були вони наслідком втручання іншої фракції чарівників? Які справжні зв’язки вони мають з місцевими жителями? Наскільки вони небезпечні після інциденту з Пакка?
Тільки отримавши відповіді на ці запитання, Генрі міг би вважати цей світ надійним сховком для своїх близьких.
Найкоротший шлях до правди лежав через королівську сім’ю в Мережу Великого Дерева — вони володіли повною інформацією.
Однак сам Генрі був замовлений, щоб його розпізнали як чужака і знищили на місці.
Лише кілька вартових, таких як Аномальна Долина, могли обманути цю мітку і зовнішній вигляд ельфа, а не саме дерево з колосальною магічною інтуїцією. Щоб досягти серця цього світу, йому потрібна була Шатія.
Темний ліс, що розкинувся на північних кордонах Плану Ельфів, століттями зберігав у своїй колисці Мережу - Дерро. Він служив неприступною цитаделькою для ельфійської королівської родини. Генрі вже багато чого навчився і тепер чітко уявляв собі не лише географію регіону, але й масштаби проблем, пов’язаних з ним.
Першочергове завдання було надзвичайно зрозумілим: Шатія мала повернутися в лоно лісу і стати для нього надійним джерелом інформації.
Але ідея про те, щоб супроводжувати її особисто, Генрі відсік майже відразу - подібна до авантюра несла в собі критичні ризики.
Ельфи населяли до мешканців Плану Чарівників закоренілу, майже проявляючу ворожість. Навіть якщо б вони не завдали шкоди самій Шатії, з’явлення поряд людини неминуче викликало підозри в таємному задумі.
У такій ситуації не можна було говорити про довір’я, а візит до королівського двору обернувся б майстерно розставленою пасткою.
Контракт господаря і раба забезпечував вірність Шатії, яка виявляла готовність до співпраці, але Генрі розумів: противник може знайти спосіб нейтралізувати цей зв’язок.
Крім того, якщо б не було магів з гострими руками, то ситуація лише погіршилась би.
Поки туман невизначеності не розсіявся, потрібен був тонкий і аналітичний підхід.
- Пане, якщо ви підете... Ви ще повернетеся за мною? — Шатія тихо запитала, чи не помітивши його задовга тиша. Вона уважно зазирнула в його обличчя, намагаючись розгадати хід його думок.
- Звичайно, повернуся. Ти ж не забула, як підтримувати зв'язок зі мною через молитовний канал? — Генрі сказав, що зберігає спокій.
Ще до того, як вони перетнули кордон Плану Ельфів, він передбачливо закріпився за Шатією та Асуною статусом своїх віруючих. Це створювало стійкий ментальний міст, який дозволяє обмінюватися інформацією в обхід будь-яких фізичних перешкод.
- Звичайно, пане! - Вона впевнено підтвердила, і в її голосі було велике полегшення.
— Ладно. Слухай уважно, це принциповий момент. Я доставлю тебе в околиці Темного лісу, але сам всередину не увійду. Ваша мета - зібрати потрібні дані самостійно. Стан принцеси розпухне перед тобою ті двері, які для мене назавжди залишаться закритими. Я ж буду вести спостереження через божественний огляд, отримуючи інформацію опосередковано.
Особисте проникнення було б на верх нерозсудливості, а замість дорогоцінних проповідей він мав би лише запеклий опір.
Шатія ж була ідеальним ключем до секретів королівської крові. Залишилося тільки підготувати ґрунт для її « чудесного спасіння ». У суспільстві ельфів її зникнення, мабуть, вважали безнадійною - полоном ворожих чарівників звичайно означав або болісну смерть, чи вічне рабство.
Генрі вирішив не будувати складну брехню з нуля, а лише злегка змістити акценти в реальних подіях.
Будь-яка магічна перевірка на приховані закладки або ментальне втручання не виявила б нічого, крім законного, хоча й жорсткого контракту підкорення.
- Я зроблю все точно так, як ви сказали - серйозно кивнула Шатія і фіксувала кожне навчання.
...
Округ Ейвенс був колосальним містом-кріпком на самій кордоні з великою чащобою. Це був крайній північний простір Плана Ельфів, за якою починався нескінченний океан первісної зелені — зон, де люди були запрошені під страхом смерті. Лише первісним було дозволено ступати під сидіння стародавніх крон, де буяла життя материнського Дерева.
Незважаючи на смертельну небезпеку, потік авантюристів, які прагнули легкої їжі, не вичерпався. Ліс був наповнений скарбами: рідкіснішими лікарськими травами, магічними складниками та артефактовими обіцянками про казкові багатства.
Одна вдала вилазка могла забезпечити людині безперешкодно існувати до кінця її днів. І хоча ельфійські патрулювальники стратили порушників без судового розгляду, лісові простори були занадто великими для тотального контролю.
Щороку кілька щасливчиків поверталися з здобиччю, роздмухуючи в серцях нових авантюристів запалювання. А тих, хто загинув, воліли не згадувати - історія завжди написана іменами переможців.
Вся торгівля лісовими дарами була лише чорною, оскільки ельфів використовували як плазуну для використання в землях.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu