Проте існували і аномалії, такі як Сила Крові Прародителя Бога Гріма в його власному тілі. У крихітному тілі Малого Чорно - чорного оловечка лише краплина цієї первістки. За всіма законами магічної логіки Генрі мав отримати лише мізерний обрив сили, але він примусив знайти Метку Крові і пробудити спадщину Прародителя. І це, мабуть, означало нулю; Генрі розумів, що вона була чистою і незамутною удачі.
Ця думка змусила його наскочити. Він ніколи не мав ілюзій щодо своєї « освіченості » та віри в щедрість долі. Оскільки природа істот такого порядку залишалася для нього загадкою, Генрі намагався уникати поспішних висновків, але інтуїція, відточена чіпом, подавала тривожні сигнали: у цій крові могло татися підвоє.
Прародитель - це істота, що стоїть поза часом і смертю. Що станеться, коли одного дня Генрі та правдивий Бог Грім перетнуться? Чи він побачить у ньому свого роду, чи просто « той, що добре бачив », готовий до жнив? Генрі вирішив при першій нагоді запитати про це Жабу, хоча й розумів, що спішачи. Його поточний рівень сил був занадто мізерний, щоб серйозно турбуватися про козлів божественних сутностей. Навіть якщо в крові була закладена пастка, зараз він нічого не міг їй протиставити.
- Пізніше я переберу туди необхідні речі, щоб ти не сумувала. З Енні тобі буде веселіше, і я постараюся зачаруватися », сказав Генрі, повернувшись до реальності.
— Ладно. Все буде так, як вирішить Пан - лагідно відповіла Шатія і не приховувала теплої усмішки.
У планах Генрі було обладнання цього простору: він збирався завезти сюди не тільки провізію та речі першої необхідності, але й подумати про відпочинок. Його думки вже були створені з допомогою ропух та садів, які могли оживити це стерильне місце. У той час як тут був лише олень, естетика його не турбувала. Але тепер Шатія мала бути на першому місці у своєму житті. Однак це була лише тимчасова охорона — притулок на час проведення подорожі через Алтарь Телепортації.
*
Через місяць Генрі знову переступив поріг відомого амфітеатру академії Августа. Цього разу він залишив Асуну і Рейс, обмежившись супроводом з декількох бійців клану Черч та делегатів торгової гільдії « Соловей». Тепер приміщення було під усильним контролем: периметр патрулювала сторожа, відтяючи цікавих зеїв.
Біля зовнішнього кільця оціпеніння Генрі зупинився, щоб подякувати пану Буфаку і чету з гільдії « Соловей ». Їхня діяльність у підготовці експедиційних запасів була дуже цінною. Обміняючись короткими прощаннями, він пішов далі в один.
Після того як Генрі висунув магічний талісман і минув кілька контурів перевірки, він вийшов до Алтари Телепортації. Коло масивної конструкції чергував сивоволасий старий чоловік з довгою бородою. Чарівник прискіпливо дослідив артефакт, змінив погляд на гостя і сухо кивнув:
- Можете проходити.
- Координати все ще налаштовані на двадцять сьому базу? — уточнил Генри.
- Це наказ експедиційного корпусу. У вас є досвід роботи в тому секторі, ви знаєте місцевість. Але якщо у вас інші уподобання, я можу перенаправити потік на інший вузол, - запропонував старий.
- Не потрібно. Хай буде двадцять сіма, — відрізав Генрі.
Знайома територія мала менше неприємних сюрпризів, але він не мав часу на розвідки нових локацій.
- У такому разі, будьте обережні. Там ситуація змінилася, і життя вже не буде мирним », попереджував чарівник.
Генрі мовчки кивнув, займаючи місце в центрі вівтаря. Повітря затремтіло, простір вгамувався маревом, і знайоме відчуття деформації власного тіла на мить витіснили всі думки. Коли світ знову набув чітких контурів, під його ногами була плита низького вівтаря двадцять сімома Базами.
Перше, що впало у очі - масштаб. База розрослася до невпізнання. Там, де колись водяться деякі сирітні хатини, тепер розкинулися цілі села з сотень будиночок. Усе довкола кипило життя. Його поява викликала в інших декілька років, але не більше того — телепортація тут вже давно перетворилася на рутину.
Генрі помітив, що цей маг проходить повз світловолосий — він має інтенсивність магічного фону і майже досяг другого рівня.
- Де я можу знайти пана Кейна?
— Він у передовому таборі, — кинув той на ходу.
— Дякую, — коротко відповів Генрі.
Згідно з останніми звітами, саме Кейн тепер тримав залізною рукою владу. Після того як Пакка отримав поранення і був екстрено евакуйований, штаб збирався прислати на заміну мага третього рівня.
Однак політичні вітри змінились: експансію в цій місцевості вирішили згорнути, навіть почали говорити про повну евакуацію, тому Кейн, досвідчений ветеран другого рівня, так і залишився тимчасовим комендантом.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu