« Моя пам’ять нагадує діряве сито, але я чітко пригадую, що План Волшебників завжди вважався колоссом. Серед середніх світів він займав місце біля вершини і вже заніс ногу над поріг найвищої висоти. Повірити не можу, що він досі перебуває в попередньому стані. Щось тут не так.
Генрі важко зітхнув, його обличчя затіняла похмура дума.
- Ситуація значно гірша. Тепер План чарівників перебуває в глибокому занепаді. Ті, кого ми вважаємо найсильнішими - магі четвертого рівня - це наша межа. Коли бездня розпахне свої пащі, у нас не знайдеться нікого, хто міг би стримати цей потік.
— Лише четвертий рівень? — У голосі Жаби прорізалося незворушне шок.
Це не дивувало інших, а те створіння було настільки слабке. Справжнє тіло Жаби мало силу шостого рангу, і навіть її сьогоднішня проекція обмежена третім, зберігала пихатість вищої істоти. П'ятий і четвертий ранги для неї були трохи вище пилу.
Генрі лише коротко кивнув у відповідь на її реакцію.
- Саме так. Останнім часом я тільки і зайнятий тим, що проаналізую можливість виживання в майбутній катастрофі.
— Звичайно, йди в інші світи, — безсердечно порадив Жаба.
Генрі похитав головою, в його очах відобразився холодний розрахунок.
- Ця думка не покидає мене, але наявні шляхи катастрофічно мало. У малі світи, такі як Серандіра я можу і зумію пробитися, але мої соратники не мають потрібної кваліфікації для переходу. Залишити їх тут на розшарування Бездні я не готовий. А от великі гравці, як-от План Ельфів, зараз поглиблюють війну за узгір'ям. Проникнути туди групою буде вкрай важко...
На півслові Генрі осекся. Перед його внутрішнім очима з'явився магічний артефакт третього рангу - "Чорного простору". Цей предмет дозволяв пересувати людей між світами. У ньому панував пустот і мовчазний характер, але він міг підтримувати життя. Якщо наперед подбати про те, щоб знадобилися ресурси та проектування, то можна перечекати бурю. З цієї причини « Чорне Просвітництво» називали еквівалентом малого плану: у ньому не було складних законів світу, і він здавався мертвим, але як тимчасовий притулок був безцінний.
Якщо помістити Рейс та решту у внутрішній об'єм артефакту, а потім закріпитися в Плані Ельфів, питання безпеки близьких буде вирішено. Залишилася лише одна проблема: легальний вхід у світ ельфів. Єдиною лазівкою була та сама війна. Пакк, який повернувся з важких поранень, все ще не показувався на людях. Генрі розумів: ситуація там може бути такою ж небезпечною, як вторгнення Бездні.
Жаба, не знаючи про лихослів’я думки свого співрозмовника, сказала:
— Якщо цей світ такий слабкий, як ти охарактеризуєш, то опір без дня перетвориться на бійню. Щоб врятуватися, потрібно втікати.
Генрі мовчки погодився, вибудовуючи в уяві ланцюг пріоритетів. Завтра не трапиться вторгнення, створення стабільного проходу вимагає колосальних затрат часу та енергії. Коли маг спирався на ті фрагменти майбутнього, що йому довелось узречити, він знав: в його розпорядженні ще є час. Кожної хвилини цього затишя потрібно використовувати для набування особистої сили.
Проте існувала ще більша загроза — Франц, чарівник третього рівня. Саме через тінь цього чоловіка Генрі роками не залишав обмежень Срібря місячного міста. Але тепер, коли на його боці була Жаба, баланс сил змістився.
— Я тебе почув, — сказав Генрі. — Нерозумно намагатися зупинити лавину, якщо можна позбавити з-під удару дорогих тобі людей. Завтра я поїду до бібліотеки і підніму всі доступні архіви. Можливо, це допоможе тобі відновити прогалини в пам’яті.
— Я буду вдячна, — відповіла вона. І пам’ятай: якщо ти не зможеш подолати будь - які труднощі, клич мене.
— Чи не хотіли б ви оглянутись? Якщо наші теорії правильні, ти родом з Плану Волшебників, так що це можна вважати поверненням до рідної пеніти, - запропонував маг.
На плоскій морді створіння відбивалось гамма складних, ледь помітних емоцій. Після довгих роздумів Жаба коротко кивнула.
— Идем.
Будучи лише проекцією, вона чудово приховувала свою справжню ауру — навіть кваліфіковане око не запідозрило б у цьому породі родючості бездимного. Генрі потягнув на себе важкі двері. Рейс, яка чекала зовні, була готова кинутися до нього на шию, але раптово завмерла. Її погляд впав на підлогу, де сиділа масивна жаба завбільшки з хороший баскетбольний м'яч. Дівчина випадково відривала своє обличчя, і в неї з’явилася гостра непевність.
- Це ще... Що таке?
Генрі не міг стримати легкої висмішки.
— Мой новий фамильяр. Вестник, якого я щойно покликав.
— Вестник? — Рейс з огидою обернулася поглядом. — Генрі, невже не можна було вибрати когось більше... естетичного? У нашій гільдії у всіх - елегантні ельфи або птахи, а в тебе це ...
Жіноча натура постійно тягне до щастя, особливо коли є можливість порівняти щось справді прекрасне з власним фамільяром - в такі моменти різниця між звичайним і винятковим стає занадто очевидною.
Генрі лише усміхнувся, дивлячись на замішання своєї подруги.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu