Земля Свитання кишіли сектантами Бездни, які дно і нічно спрямували сигнали для того, щоб заохотити своїх господарів. Проте вимоги до стабільності переходу були надзвичайно суворими.
Просуваючись у пам'яті деталей видінь, Генрі дійшов до похмурого висновку: План Бездні отримав необхідні координати. Цей ледь помітний подих у повітрі свідчив про те, що вже встановлений канал вторгнення — катастрофа була лише питанням часу.
Коли ворог перейде в наступ, Срібний Місячний Лунний місто та інші оплоти цивілізації перетворяться на руїни, мільйони людей помираться і Континент Карагаг буде розколото.
Навіть у Епоху Сінія, коли План Чарівників досяг піку своєї сили, вторгнення припинилося ціною неймовірних зусиль, залишивши після себе тільки випечених та уражені пустоми.
Сьогоднішні сили світу були в рази слабші, і розрив з противником погрожував своїй безвихідній.
Найближчий з сучасних жителів, Око Шторма, тільки наближався до п’ятого рівня і навіть не мав під рукою жодного шестиколірного чарівника.
План чарівників у своєму нинішньому стані як посередний світ просто не мав ресурсів для такої боротьби.
По спині Генрі пробіг холодок. Вперше за довгий час він відчув збентеження, не розуміючи, як діяти далі. Його власна сила здавалась нікчемною перед лицем неминучого лиха, і він не міг прораховувати шлях до відходу.
Стати достатньо сильним до початку вторгнення він не встигне, а значить пряме протистояння перетвориться на самогубство.
Залишився тільки втечу. Але якщо Земля Свитання впаде, чи знайдеться на всій планеті чарівників хоч один безпечний притулок? Нашестя демонів не знає меж.
"Маленький план..."
Сама ідея сфокусувалася на приватних вимірах головних організацій: в годину знищення світу їх еліта неодмінно прикриться саме там. Ви можете прорватися слідом і, опинившись всередині, обрізати канал з основним планом, щоб закрити шлях демонам.
Однак такі сховища були рідкісними, у них не було достатньо ресурсів, а доступ був суворо регламентований. Для тих, хто не має виняткових заслуг чи руйнівної сили, ці двері залишаться закритими.
Сам він, можливо і зміг би пробитися, але Рейс та інші ... Генрі важко зітхнув, дивлячись на байдуже зоряне небо, і занурився в похмурі роздуми. Рейс, відчувши його відсутність, прокинулася і простягнулася рукою до порожнього місця поруч, відкрила очі. Помітивши фігуру Генрі на балконі, вона тихо піднялася і підійшла до нього.
- Щось сталося? — Рейс тихо запитала його, обнявши зі спини, намагаючись гріти вночі в холоді.
Генрі натягнувся і вимовив:
- Нічого особливого. Ходімо спати.
Він повернувся, міцно обняв Рейс, одягнену тільки в легке травнічку, і повернувся з нею у тепло ліжку.
...
Наступного ранку Генрі отримав довгождане повідомлення від Фернона, якому раніше доручив стежити за новинами про ключ Правил.
« Наступного місяця у Срібному Місячному місті відбудеться аукціон найвищого рівня, — повідомив Фернон, уважно спостерігаючи за реакцією співрозмовника.
- Чи є у списках ключ Правил? — прямо запитав Генрі, не марнуючи часу на світські вступи.
« Про ключ Правил новин ще не було, — сказав Фернон злегка розчавив руками. — Але серед лотів заявився Рітуал Послівника. Думаю, цей предмет може тебе зацікавити.
Генрі на мить задумався, оцінюючи перспективи.
— Ритуал Посланника? Отже, в такому випадку на це напевно варто поглянути.
Він вже довгий час цікавився « посланцем » — особливою реліквією, яку активно використовував клан Черч.
Цей артефакт був бездоганним інструментом для передачі конфіденційної кореспонденції та доставки матеріальних об’єктів на величезні відстані.
Існували легендарні примірники, здатні пронизувати межі планів при наявності точних координат, хоча насправді вони були найбільшою рідкістю. Модель, яку використовували як клан Черч, обмежувалася межами Плану Чарівників, позбавленої міжсвітової могутності, але та її активної роботи було більше ніж достатньо для поточних потреб.
За допомогою Рітуала Посланника, як правило, скріплялися магічні контракти. Рітуал відкривав канал зв'язку з міріадами сущень із інших планів, які готові прийняти на себе роль посередника.
Деякі з них були дуже ефективні, інші — до сміху слабих.
Вихід ритуалу завжди балансував між чистою удачі і доброю волею сутності з того боку, адже справжнє примусове в рамках угоди виключалося.
Реше Генрі згадував про цю реліквію в розмові з Ферноном, але не очікував, що слід знайдеться так скоро.
Посланець у багатьох аспектах перевершив звичайних посланців з - поміж віруючих. Він не вимагав, щоб люди зверталися до своїх послідовників і були в стані підтримувати контакти з тими, хто не мав ближніх друзів.
Генрі намагався уникати розмов про віру з малозначними особами: необережне слово могло або виставити його безумцем в очах прагматичних магів, або спровокувати безпідставну ворожість.
Посланець вирішував цю проблему елегантно і просто: прямий оплата за виконання завдання.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu