Генрі на мить поспішав від такої прямолінійності. Він знав це місто — торговельний вузол на сході під протектором Серандіру. Він не міг допомогти жінці, але й прямою відмовою зруйнував би таємничу владу. Трохи помедіння, він вимовив крижаним тоном:
- Ти не належите до моїх послідовників. У мене немає причин давати тобі свою милість.
Мису вкинулась, у її очах спалахнула фанатична надія:
— Велике божество, дозвольте знати ваше ім’я! Місу стане твоєю вірною рабинею, найзаслужена з усіх послідовників!
Генрі помадилював, вибираючи позначення, яке не пов'язувало б його з існуючими культами, і нарешті недбало кинув:
— Имя мне Вечсть.
Це слово з'явилося спонтанно, як відображення його прихованого прагнення до нескінченного існування. Сказавши це, він розірвав контакт і вийшов з трансу.
У ту ж мить з точки зору Місу вирвався тонкий промінь білого світла. Він плавно вливався у груди Генрі, а сама точка перестала хаотично метатися і зайняла стабільну орбіту навколо його тіла. Виснажений, маг знову заглянув у видіння. Мису все ще лежала на підлозі, іступно шепочучи хвалу Вічності.
« Сила віри» — зрозумів Генрі. Біле світло було чистою енергією егрегора, хоча механіка її використання поки залишалася для нього загадкою. У нього не було наставників щодо божественності, і він мусив йти на дотик. Очевидно, акт прийняття віри закріплював « частину» за джерело.
Перед тим як остаточно розірвати зв’язок, Генрі побачив Місу, яка закінчила молитву і піднялася до ванної кімнати.
Вона почала повільно скидати одяг, готуючись зануритися у гарячу воду.
Для неї це було звичайним завершенням ритуалу, для нього - лише ще одним кадром у нескінченній стрічці чужих життів.
« Корисна звичка», — гумував Генрі у своїй уяві безстрашно вивчаючи свого першого послідовника.
Він мав здатність спостерігати за тими, хто ввірував йому свої долі у будь - який момент і з місця на місце. Однак, зрозумівши масштаби своїх перспектив, Генрі відчув холодне розчарування до ідеї божественного захисту.
Розхожа фраза: « Бог спостерігає за тобою» раптово знайшла буквальне, майже страшне значення. Генрі, який був позбавлений розуму і краплі сліпого поклоніння, міг стати благословенням та найбільшим удачі.
Сама думка про те, що якась природа може так само вільно стежити за кожним кроком, викликала в неї таке ж роздратування.
Незважаючи на такі роздуми, Генрі не квапився переривати контакт, який відкрився видовищем. Місу, не знаючи про сліпу присутність свого пана, повільно мила тіло у ванні. Вода стікала по вигинах її чудової фігури, підкреслюючи бездоганну лінію плечей і бекер.
Лише після того, як Генрі повністю наситився цією картиною, він розірвав зв’язок і переключив увагу на нитку сили бажань.
Тепер під масивним кристалом духовної енергії, яка проникла в його свідомість, тонка струна почала мерехтіти. Стояло йому доторкнутися її ментальним імпульсом, як у розум заливалися потік структурованої інформації.
Як виявилося, найпростіший спосіб використання цієї енергії був використаний для того, щоб відразу переправити її до послідовника.
Такі транспорти не помічають будь - яких просторових бар’єрів і планових перепон, які можуть легко подолати кордони між світом.
Генрі відразу ж згадав про сектантів Бездна, з якими йому доводилося стикатись. Тепер вони мають інші плани щодо життя. Очевидно, демони перекидали своїх слуг і артефакти на таких каналах. Однак, його власний запас сили бажань поки був занадто скверенний, щоб вирішувати на такі експерименти.
Генрі торкнувся наступної точки світаючого, і простір навколо нього наповнився хриплим, повним люттю голосом:
— Прокляті боги! Скільки разів я молився до вас? Невже вам шкода давати мені хоча б одну перемогу?
Генрі нахмурився, спостерігаючи за видінням, яке він бачив.
У тісному, пропащеній пліснявій чашці панував хаос: груди ганчіря впереміш з якимось хламом закривали огляд, а на підлозі серед порожніх пляшок з-під дешевого пойла сидів неохайний людина. Обличчя його було багровим від гніву і випивання, пальці судомно стискали горло ще одну пляшки.
Через кілька хвилин спостереження Генрі відбудували картину: перед ним був закорочений гравець, життя якого перетворилося у нескінченний цикл боргів і поразок. Втративши весь стан, він продовжував займати під багнолові відсотки в марній надії відгратися. Тепер, знову опинившись біля розбитого корита, він звернувся до неба не з покаянням, а зі площою війною.
Генрі зосередився і відправив у свідомість просителя коротко, як удар клинка, фразу:
- Ігроман приречений на смерть.
Відразу після цього він обірвав зв’язок, назавжди викреслюючи це джерело зі своєї уваги. Сам гравець, не знаючи цього, опинився в « черзі» божества, втративши навіть теоретичний шанс на реакцію.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu