— Будь ласка, підпишіть тут підтвердження отримання цінного вантажу.
Генрі взяв з рук зберігача пергаменту, пробігши очима по рядках: перед ним лежали документи на Песок Час.
Зверху лунали магічні печатки — клеймо вищої категорії допуску. Коли він отримав, то прийняв компактний пісковий годинник.
Основу і верхівку було добре виточено з чорного дерева, а центральна частина нагадувала скло, хоча при уважному вивченні зрозуміла: це інший складніший матеріал. Усередині хаотично дрейфувала лише піщинка, яка виглядає зовсім непривабливою.
Генрі стиснув годинник двома пальцями, уважно досліджуючи артефакт, і звернувся до доглядача:
— Пане Понт, як правильно використовувати Песок Часу?
Це був його перший досвід роботи з Ключом Правил, і Генрі поки що не мав уявлення про методологію. Ходили чутки, що способи активації роз'являться: деякі ключі потрібно поглинути; інші вимагають складної алхімії або тривалих обрядів.
Понт ледве помітно посміхнувся:
- Все простіше, ніж здається. Знайди затишне місце, відкинь думки і добий спокій. Потім почніть вливати у години ману, і вони стануть твоїм провідником до пізнання законів часу. Але попереджаю, що ці правила невідомі для більшості. Навіть з піщинкою удача посміхається лише одиниці.
« Цей примірник пролежав у секретному сховищі три роки », — додав Понт, знизивши голос. - І ніхто не ризикнув його забрати. Справа не в вартості, а у застійній складності. Навіть якщо є артефакт, шанси мізерні. Я кажу це заздалегідь, щоб спроба невдачі не приголомшила тебе: це законний результат для більшості.
Генрі коротко кивнув:
- Дякую за попередження, пане Понт.
Він розумів, що правила простору і часу є найскладнішими дисциплінами в магії.
Але коли він усвідомив, що піщинка три роки пилу без діла змусило його задуматися. Раніше він поспішав обмінувати нагромаджені балки, боячись, що артефакти перехоплять конкуренти, але ситуація виглядала інакше: рядові чарівники не палали бажанням витрачати чотири тисячі окулярів вкладу на так сумнівну авантюру. Для більшості це колосальна сума, яку треба було заощадити багато років наполегливої праці.
Можливо, колись він був надто зайвою людиною — у випадку провалу окуляри розсіялися в нікуди.
- Удачі, друже. Кажуть, що ті, хто може доторкнутися до потоку часу через цей Песок, можуть бачити відгомін минулого або релігійні контури майбутнього — наплутав його Понт.
- Минуле чи майбутнє? — переспитал Генри. - Якщо я побачу майбутні події, вони стануть неминучими?
Понт на мить замислився:
— Зовсім ні. Бачення - це лише поточна лінія ймовірності. Її можна змінити, хоча ціна таких спроб буває надзвичайно високою.
— Я зрозумів. Ще раз дякую, — відповів Генрі.
Залишившись сам, він негайно попрямував до кімнати для медитації. Поклавшись у транс, він чекав ідеальної синхронізації дихання і серцебиття. Потім відкрив очі та зосередився на годинниках: піщинка всередині, здавалося, почала повільно вдихатися й опадати.
Генрі направив потік мани в артефакт. Перші секунди не принесли результату. Він додав інтенсивності - все так само безмовно. Годинники поглинають енергію, наче бездонна прірва і не дають жодних віддачі. Не бажаючи відступати, він збільшив подачу мани до краю, відчуваючи, як швидко пустіють його внутрішні резерви.
Остаток мани: 70%.he
Остаток мани: 60%. >
...
Остаток мани: 20 %.he
Генрі не зводив очей із панелі даних, аж поки годинник раптово відреагував: всередині них спалахнуло золото і піщинка замерла в порожньому місці.
Світ навколо спотворився. Генрі різко обернувся — кімнати медитації більше не існувало. Простір тремтів і переливався, наче стіни залили фарбою. Реальність почала текти, змінюючи одну декорацію на іншу.
Перед його внутрішнім оком заміли фрагменти прожитих років: ось худорлява дитина шкутильгала на твердому дерев'яному ліжку, а потім тремтячи від слабкості, з ледве піднімається на ноги.
« Це я... в замку барона Бака.
Картини проносилися з жахливою швидкістю: Ліліан, Діно, морський перехід, примарний сонячний лісозаготівель, Марко... Це була перша половина його життя, фрагменти якої Генрі ледве встигав фіксувати навіть при неймовірній швидкості сприйняття.
Видіння дійшло до моменту входу в кімнату медитації. Генрі максимально напружився, готуючись побачити майбутнє. Здійснюючи битові сцени, зображення засміялися і раптово змінились — зруйноване місто.
Велетенські мури перетворилися на купу каміння, вісь чарівників впала наполовину і з недр землі піднімалися клуби їдкого диму. Житли були знищені, і навіть ґрунт був густо вкритий тілами загиблих.
« Срібне Місячне місто?»
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu