- У тому і біда, що чіткої системи немає, Джим безнадійно махнув рукою. — Деякі еккорцисти безпечно доживають до сивини, так ні разу його не застрелити. Інші ж одразу після того, як пробують майстерню, їх вважають найогиднішими. Однак чутки про те, що чим більше поглинеться сила еккорциста, тим більша ймовірність привернути його увагу. А ті, хто має найвищу силу, стикаються з особливо жахливими втіданнями.
« Але знову ж таки, це лише досужі толки », — додав Джим, гірко посміхаючись. — Нашого рівня небагато, а тих, хто вижив після зустрічі з Кошмаром, можна перерахувати по пальцях однієї руки.
Генрі на мить занурився в розрахунки, після чого уважно подивився у обличчя співрозмовника.
- Якщо все так невизначено, чому ти вирішив, що твій черга прийде саме зараз?
Питання спонукало Джима стиснутися всередині. Його обличчя спотворилось гримасою забобонного жаху; він тремтячими пальцями заліз в кишеню і витяг на світло наполовину обвуглену фігурку з паперу.
- Ось чому. Це незаперечний доказ.
— Що саме? — Генрі побачив, що на долоні Джима лежав звичайний паперовий талісман у формі чоловічка.
Джим обережно підійняв артефакт, наче святиню.
- Це дар таємничої еккорцистки. Вона дала мені його з чітким попередженням: якщо папір почне тліти, значить Кошмар вже стоїть на порозі або навіть увійшов у будинок. Треба негайно готуватися до бою. Я реалістично оцінюю свої шанси і усвідомлюю, що сам не зможу жити. Генрі, я прийшов просити твоєї допомоги.
Генрі змінив своє обличчя, подивившись на обгорілий папір з новою серйозністю. Це була справжня і складна подія, тому що Кошмар дійсно з'явився, ось тільки Генрі встиг перехопити та знищити його до того, як той дістався мети. Джим просто не знав тонкостей ритуалу — Прихід ізолює жертву в кишеньковому вимірі, куди стороннім вхід закривається. Жодну іншу допомогу там неможливо визначити за визначенням.
Підтримуючи маску безстрашності, Генрі взяв людяність, повернув його перед очима, аналізуючи структуру попелу і відновив власникам.
— Ти в порядку, Джим. Ні про якого Кошмара не може бути й мови. Це лише шматок паперу, який може бути насичений складом, схильним до самозгорання при певній вологості або температурі. Не дозволяй, щоб уявлюване перевищилося над собою.
— Але я носив його роки, і він був цілий! А сьогодні він спалахнув просто в кишені, — Джім продовжував чіплятися за свій страх і не міг відринути очевидного знака.
Генрі зимно відрізав:
- Якщо Кошмар все ж вирішить виявитися, тобі достатньо буде просто кричати. Наші кімнати поруч, мій слух досить трохи - я прийду і допоможу тобі розібратися з цією проблемою.
— Я... Гаразд, Джим видавив із себе подобу кивка, хоча тривога і далі клопотала в його грудях, залишаючи його беззахисним перед нічною мглою.
Генрі коротко кивнув у відповідь.
— Я повертаюся в ліжко.
Якби Джим був на місці жінки, Генрі дозволив би їй залишитися у своїй кімнаті для контролю ситуації. Але ділити простір з переляканим чоловіком у його плани не входило, і він просто вказав йому на двері.
— Розумію, — відповів Джим.
Він проводив Генрі поглядом, поки той відпирав замок, і раптово, ніби зачепившись за несостику, запитав:
- До речі, коли я стукав, тебе не було всередині. Звідки ти прийшов в таку годину?
« Я потребував допомоги », — кинув Генрі через плече, не отримавши співрозмовника поглядом і зачинив двері.
У цих халупах не було навіть примітивних зручностей, а вихід на вулицю природним обов’язком був чимось звичайним. Джім прийняв це пояснення без зайвих роздумів і, відчувши упередження, пішов до себе. Усю ніч він просидів на ліжку, не сміючи зомкнути очей і стискаючи в руках обгорілий талісман. Марні легенди про Кошмара, які століттями копалися в фольклорі еккорцістів, тепер здавалися йому єдиною реальністю.
Генрі також не хотів засинати, коли був у тиші своєї кімнати. Він аналізував факти: недавно він досяг рангу майстра і відразу зазнав нападу Кошмара. Якщо вірити Джиму, то ймовірність такого збіганого випадку дуже мала. Чому механізм так швидко спрацював?
Генрі активував чіп і перейшов до аналізу на рівні законів даного плану. Незважаючи на відмінності, фундаментальні правила світів мали спільне коріння. Демонічна ци цього світу працювала як каталізатор, дозволяючи окремим суходам накопичувати силу з страшною швидкістю, наче лавина. Воля Міра з усіх сил розвивала « План », щоб ті могли служити імунній системі проти зовнішніх загроз.
У світі з високою концентрацією магії, на зразок Плану Чарівників або Ельфів, прогрес завжди був повільним і вимагав століть. Тут, при правильному підході, особина могла мати надзвичайну силу в короткий час. Але що робить Воля Міра, якщо така тварина перестає бути інструментом, виходить з-під контролю і сама стає загрозою цілісності системи?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu