Джим усміхнувся, махнув на прощання рукою і легкої труси пішов за свій лорда. Генрі не дивився їм далі. Опустивши голову, він зашийав геть від площі, зануреного в розрахунки. Якщо Аріос дійсно піде на очищення села, то в охорону міста виникне брухт. Чи вдасться тоді дістатися до полоненого мага? Ризик був колосальним, і чіп вимагав ретельного зважування всіх змінних.
Невдовзі Генрі знайшов у своєму домі непримітний тихий готель і зняв кімнату, яка вела до жвавих торгових груп. Місцева економіка була побудована на золотих, срібних і мідних монетах. Генелі дали свої золоті запаси, перш ніж вони прибули до стандартних зливок і неформних самородків. На них не було клейм Плану Чарівників, що дозволяло робити угоди без страху викриття з боку пильних іявок лорда.
Готель Генрі був розташований на захід від резиденції градоправителя, за три кілометри по прямій.
У цій місцевості дуже мало людей, а ціни були значно вищі від інших міст. Це вказувало на район для заможних жителів. Проте Генрі не соромився, адже в його просторішньому кільці зберігалися золоті монети.
Розташувавши номер, він кілька днів проводив вивчення Емі у міському оточенні.
Екзорцисти тут як і раніше залишалися в дефіциті, так що знайти роботу не було важко.
Після уважного аналізу ситуації Генрі зрозумів, наскільки важко було демонічній загрозі: місто служило центром з десятками маленьких поселень.
Демони інстинктивно тягнулися до людей, і напади відбувалися майже щодня.
Звичайні люди могли впоратися лише з найслабшими тварями, але варто було виникнути хоч скільки-небудь сильної істоти, як вони відразу перетворилися в легку здобич.
У такі хвилини вся надія залишалася тільки на екорцістів.
Крім того, Генрі регулярно прогулювався поблизу архітектора, намагаючись не привертати надмірної уваги й ретельно дослідити внутрішню планувальнику будівлі. Невдовзі він дізнався, що полонений чарівник живе у підземеллі.
Спочатку Генрі хотів зв’язатися з ним, користуючись від'їздом Аріоса. Він міг легко проникнути в недра будівлі, маючи навики пересування.
Однак в останній момент система виявлення середовища, просканувавши простір, виявила приховане приміщення поруч з камерою полоненого ув’язненого.
Двері в нього були настільки майстерно замасковані під кладку стіни, що навіть найуважніший спостерігач не помітив би подиха, стоячи у порядку.
Сама по собі секретна кімната не лякала, але заглянувши всередину через сенсори Генрі завмер. Усередині, в повній мовчазній і глибокої медитації сидів чоловік. Генрі побачив точну копію Аріоса — те ж тілоснування, і той же зріст був вилитим подвійником.
"Хіба Ариос не поїхав?"
Генрі добре пам’ятав події кілька днів тому: Аріос зі своїм загони, у тому числі Джіма, залишив місто. Ще не поверталася група — проблеми в селі Тисяча Озер вимагали часу, а подорож до обох кінців тривала щонайменше чотири дні. Хто ж тоді затаївся у в’язниці?
Людина в кімнаті вже давно перебувала у заціпенінні, але її просте дихання видало життя. Коли Генрі побачив цю картину, то відразу відкинув думку про контакт з чарівником. Тепер все встало на свої місця: полонений був лише приманкою, а дволик Аріоса чекав у засідці будь-кого, хто вирішиться на рятувальну операцію.
Генрі швидко відновив ланцюг логіки. Аріос влаштував публічну демонстрацію полоненого зовсім не заради показів, а для того, щоб виманити співучасників в Емі.
Він свідомо зберіг життя чарівнику, чекаючи на тих, хто прийде на допомогу і буде їх знищити одним ударом. Якби Генрі не мав системи виявлення, то сам потрапив би у цю майстерню капкан. Тож не дивно, що Аріос так спокійно покинув місто.
Генри безшумно віддалився від резиденції. Думки про полоненого були відкинуті як безпристрасні; тепер його цікавила тільки інформація. Було варто налагодити зв'язок з людьми із експедиційного загону, але не з тими, хто брав участь у операції Колібель - їх знання про світ ніколи не траплялося ні в якому порівнянні зі своїм власним. Тільки експедиціонари могли відкрити шлях до каналу повернення в План Чарівників, а поки поспішати не можна було: зайвий ризик був безпідставний.
Незабаром він опинився перед входом до бару « Старе дерево». Це відоме місто заведення, збудоване всередині величезного висохлого стовбура, слугувало неглибоким штабом для екорцістів у пошуках прибутку. Заказники також приходили сюди, сподіваючись найняти досвідчених виконавців.
Коли Генрі прийшов всередину, то на мить зловив цікаві погляди. Але гості швидко втратили інтерес до нього і повернулися додому. Інтер'єр, де навіть столи були вирізані з обрубків пнів, створював гнітючу, але по-своєму гармонійну атмосферу. Генрі підійшов до барної стійки, за якою молодий чоловік в охайному одязі натирав склянку білосніжної тканини.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu