Інакше, на такій близькому відстані, його шанси на порятунок були б нічого не вартими — тоді, в момент втечі, він шкірою відчув подих смерті. Таке відчуття вже було в минулому, коли під час зіткнення з велетенським павуком у забрудненій місцевості.
Через деякий час після цього з’явився топот копит. Окинувшись, Генрі дізнався Джима і притримав коня.
Джім одразу впізнав свою тварину під Генрі. На його обличчі промайнуло здивування, але він мудро мовчав і відразу перейшов до головного:
- Брат Генрі, що це за створіння в озері?
- Звідки мені знати? — недбало відгукувався Генрі, не змінюючи обличчя.
- Отже, і ти не в курсі...
Джім, очевидно, вважав Генрі шаленою скачкою через точне знання природи демона.
— Я тільки відчув смертельну небезпеку і вирішив, що ліпше опинитися якомога далі. А у тебе є хоч якась інформація? — уточнил Генри.
— Ні, я в такій же розгубленості. Ніколи раніше не чув, щоб у тисячі Озер була така гидота. З огляду на це, з тривогою Джім справив великий вплив.
— Апостол...
Генрі зафіксував термін у своїй уяві, порівнявши його з звичайною класифікацією: найпомітнішим прикидком, така загроза відповідала спаду мага другого або навіть третього рангу.
— Мені треба негайно потрапити в Емі і доповісти пану Аріосу. Демон ще не залишає озеро - очевидно є якась причина. Якщо таке створіння вирветься з - під густої кількості населення, наслідки будуть катастрофічними і Джим продовжує нагнітати.
— Ариос? — Генри злегка підвів брови.
- Ти не знаєш пана Аріоса? — О, це не так.
— Я мандрівний еккорцист, який живе в одному з місць проїзду, — коротко пояснив Генрі.
Джим співчутливо кивнув. Світ був величезний, і таких бродяга вистачало, він сам зустрічав подібних не раз.
— Пан Аріос - лорд Емі і найсильніший еккорцист міста. Багато складних справ він бере на себе особисто.
Генри кивнув, записував ім'я в пам'ять. Він планував затриматися в Емі: місто обіцяв бути багатим на інформацію, людей і можливості для полювання на демонів, які могли б прискорити його прогрес.
Вони продовжили подорож удвох, і по дорозі Генрі запитав Джима про місто, вибудовуючи в розумі карту місцевої структури влади та ресурсів.
...
Через два дні з'явилися стіни Емі. Здалека місто виглядало величніше, ніж Зелений Поль. За його межами лежить великий ринок — величезний торговельний майданчик, де виконувались усі види левів.
За словами Джима, ринок винесли за межу міста, щоб розвантажити вулиці: торговці ведуть справи зовні, а всередині підтримується суворий порядок. Без жорсткої перевірки особистості в такому натовпі неминуче запанував би хаос, з яким не вдалося б зробити це.
Генрі та Джим повільно пробиралися через ринок. Дороги були забиті возами і спресованими людьми, а поверхня перетворилась на місиво з вибоїв, калюж та гній. У повітрі стояв важкий, нудотовий запах гнилі і бродіння.
Лише через півгодини вони вибралися з ринку і вирушили до воріт Емі. Тут діяло строге правило: в’їзд на коні був заборонений, кіньм слід було керувати. Злодії чекали суворого покарання від вартових, які чергували на стінах.
- Генрі, підеш зі мною до пана Аріоса? Я розповім про ситуацію на Тисячу Озер і пригадаю про тебе. Думаю, він захоче запитати очевидця, — запропонував Джим.
— Добре, веди, — погодився Генрі.
Оскільки він збирався залишитися тут надовго, конфлікт з місцевим лордом був би нераціональний. Вівши коней під узбіччі, вони увійшли в місто і вирушили до резиденції градоправителя.
Подорож проходив через широку площу міста — епіцентр міського життя, де зазвичай метушилася марнота.
« О, пане Аріос », — сказав Джим, показуючи на натовп у молодичку, де великий чоловік в оточенні вартових звернувся до жителів.
- Це він? — запитав Генрі, уважно вивчаючи фігуру на платформі.
— Да. Дивно, але зазвичай він тут не з'являється, — підтвердив Джим.
Вони підійшли ближче. Аріос височів на платформі, а позаду нього був розп’ятий чоловік. Його одяг перетворився на лахміття, а тіло покривали жахливі сліди тортур.
- Прошу уваги! — Голос Аріоса гулко рознісся над площею. - Останнім часом з'явилися дивні люди.
Вони не знають нашої мови, вони позбавлені аури еккорцістів, але володіють набагато більш руйнівними здібностями.
Ці чужаки дуже небезпечні. Якби я не втрутився особисто, невідомо чим би закінчився їх вторгнення. При захопленні двоє з них загинули, ми змогли взяти живим тільки одного.
Аріос піднісся над натовпом, що бурлював унизу, і обгорнув його важким поглядом. І продовжив:
— За допомогою спеціальних технік мені вдалося проникнути в розум цієї істоти і вивчити фрагменти пам'яті у його мозку. Тепер я можу сказати з усією відповідальністю: вони є групою позамирних небесних демонів. Здається, що вони мають єдину мету — захопити наш світ. І ці створіння є набагато небезпечнішими, ніж будь - які демони, з якими ми стикалися раніше.
Аріос зробив паузу, дозволяючи вазі своїх слів осіти у розумах міського населення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu