На площі, тим часом спалахнула вогнища. Полум'я жадібно лизало сухі поля, відкидаючи тіні на обличчя танцюючих людей. Сміх, пісні і примітивні ритми - так вони святкували успішний полювання, яке відсунуло привид голоду ще на кілька тижнів.
Тільки глибокої ночі, коли м’ясо було повністю оброблене і розподілено за законом громади (кріпим працівникам більше, немічним старшим людям — крохи), юрба почала ремствувати.
На святковій вечері Генрі все ще відвідував запропонований обід. М’ясо демона, підсмажене на відкритому вогні, виявилося надзвичайно ніжним і тонким післявизначенням. Якість біоматеріалу була дійсно високою.
Повернувшись в "Палатку Дикого вогню", він перейшов у стан глибокої медитації. Енергія Божественного Яра, яка черпала з Мітки Крові, мірливо циркулювала по його каналах і прискорювала відновлення.
У тиші він поставився до запитання: « Що робити, коли він досягне піку кристалізації і не знаходить виходу з цього світу? » Щоб прорватися на другий крок, потрібні були спеціальні заклинання і « Ключ Правил» - ресурси, яких тут не існувало в звичайному вигляді.
Коли Генрі роздумував про це, то взяв з « Чорного простору» таємничий чорний кулька. Його очі проникли всередину артефакту.
Білий Олен, замкнений в пустоті, виглядав понурим і виснаженим — у просторі не було нічого, що могло б підтримати його життя.
« Чи може сама істота стати моїм ключем Правил? » — мерзнула холодна, розрахувана думка.
Олень мав вроджене народження до правил простору. Якщо поглинути його есенцію та кров, існував ненульовий шанс асимілювати ці здібності. Не бачачи сенсу в відрахунках, Генрі перемістив свою свідомість у « Чорне Простір».
Його поява змусило Білого Олена скинутися. Звір у паніці відскочив, подолавши сотню метрів стрибком, але в’язничні кордони були невміломи. Втекти було нікуди — мисливець уже увійшов у клітину.
Генрі не став переслідувати Білого Оленя, бо розумів, що груба сила лише затягне процес.
Замість цього він швидко виймав пучок соковитою, ще вологою від роси трави і негромко сказав:
- Хочеш поїсти?
Білий Олень замер поодаль. Він пильно вдивлявся у кожен рух мага, але мало завидів зелень. З того часу як звір опинився у цьому заточенні, він не проковтнув жодної травинки.
Генрі простягнув пучок вперед, злегка похитавши ним, ніби приманюючи дике тварина:
- А як щодо цього? Найсвіжіша. Якщо хочеш втамувати голод, давай заключимо угоду: ти ділишся зі мною своєю кров'ю, а я забезпечую тебе такою травою щодня.
Генрі не був повністю переконаний, що Білий Олен може розуміти людську мову, але вирішив ризикнути. Як Дитина Плана, ця тварина напевно мав зачатками розуму і міг вловити якщо не слова, то саму ціль і суть речення.
Білий Олень застиг у дивному замішанні, не наближаючись, але й не намагаючись втекти. Тоді Генрі коротко витяг з кільцевого кільця кинджал і кинув його в сторону. Стала глуха про землю, налякавши звіра, який миттєво здійснив просторовий стрибок у кілька десятків метрів і продовжив спостереження.
- Якщо ти розумієш мене і згоден, сам залиш кров на клині. Тоді я даю слово, що голод більше не буде тебе терзати, — сказав Генрі.
Білий Олень переглянув погляд з людини на кинджал, потім на соковиту траву і знову на Генрі, ніби зважуючи всі ризики та вигоди. Після довгих роздумів він повільно, обережно рушив до зброї. Генрі мало помітний кивнув: звір дійсно зрозумів його умови. Нарешті благородна голова схилилася до запропонованого ласощі.
Білий Олен не спускав очей з мага, коли йшов до кинджалу. Щоб не провокувати хижий інстинкт чи страх істоти, Генрі замер у статуї. Звір’я витягнула передніх копито і впевнено полоснув їм гострою лезтю.
Яскрава, майже світлена кров нутрощами хлинула з рани, швидко обриваючи холодну сталь. Проте процес регенерації Дітка Плана вражала уяву, що не встигла калюжця на землі збільшитися, як кровотеча припинилась і розтягнувся прямо на очах.
Отримавши платню, звір відступив у тінь і з нетерпінням чекав. Генрі підійшов, підібрав кинджал і акуратно зішкрябати цінну субстанцію в скляну пробірку. Потім він поклав пучок трави на землю і залишив Чорне Простір.
Білий Олен, незважаючи на сильний голод, не кинувся до їжі відразу. Він ще довго стояв на місці, уважно прислухаючись до тиші і дивлячись по сторонах. Лише після того, як він переконався, що загроза зникла разом з людиною, то повільно наблизився до закусочних і почав їсти.
Поспостерігавши за ним через ментальний інтерфейс, Генрі остаточно закрив Чорне Простір. Він ще не міг класифікувати цей вид, тому вирішив залишити звіра при собі для детального вивчення. Маг чітко відчував пульсацію Білого Олени — могутню, первинну силу крові.
Взявши пробірку, він зосередив ману. Повітря за його спиною здригнувся, і в мареве проникнув примарний, монументальний силует стародавньої кам'яної плити. Енергія крові була поглинута миттєво, потужним потоком кинулося в Метку Крові.
« Недобре. Вона ідеально гуляє з Меткою ...."
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu