Генрі витяг довгий меч з кільцевого кільця і одного виверженим рухом встромив клинок глибоко у затилок ворога. Кров виризнула фонтаном, заливаючи землю; рана була смертельною.
Кольод рефлекторно смикнувся, намагаючись дотягнутись до клинка, але життя швидко покидала його масивне тіло. Під ним швидко розширюється багрова луга, всмоктуючись у сухий ґрунт.
Зцілений запах свіжої крові вдарив у ніздрі четвертим монстрам, які залишилися. Міцніше стискаючи зброю, вони зрозуміли, що перед ними хижак абсолютно іншого порядку.
Генрі опустив очі на широкий ніж, який випав з лап вбитої істоти. Коли він нахилився, то підібрав трофей і зробив кілька пробних помахів.
Лезання ідеально відповідало його сучасній пропорції по довгій, балансі та ваги.
Стандартний довгий меч в його руках тепер здавався занадто легким і незручним інструментом, у той час як цей грубий ніж був куди практичніше для його поточної форми.
З тіла зараженого кобольда вирвалося тоненьке струмене чорного диму. Помітивши це, четверо противників жадібно втягнули повітря у свою субстанцію.
Дим розділився між ними без залишку, і по тому, як поворухнулися їхні тіла стало ясно: істоти залишилися дуже задоволені.
Генрі нахмурився, аналізуючи природу цієї матерії: він сам спробував перехопити дим, але той навіть не колихнувся в його бік. Це був не звичайний газ, а специфічна енергія, доступна, очевидно, лише коболами.
Після поглинання їх аура помітно ущільнилася, відчуття було непарним, але датчики Генрі зафіксували ясний стрибок енергетичного фон.
Після закінчення «трапезу» четверо чоловіків з розлюченим криком кинулися в атаку. Бак загубленого родича не охолодив їх. Генрі спокійно зустрівся з тиском, стискаючи важкий ніж у руці.
Коли Штормова Гігант піднялась, він з глухим стуком вдарився грубою дерев’яною паличкою і в наступну мить помахнув клинком, розрубуючи кобольда праворуч.
Розрив у швидкості та фізичній силі був колосальним, бо противник навіть не встиг усвідомити рух. Коли голова змила в повітря, покривши землю фонтаном крові, безголове тіло зі сильним стуком завалилося на каміння.
Троє кобольців, що залишилися на мить, швидко замерли і в їхніх очах з’явився первісний страх.
У ту саму мить з нового трупа знову піднялася ніть чорного диму, і вони швидко почали втягувати її у себе. Генрі, зберігши холодний розрахунок, рушив уперед з щитом.
Коліски настільки дорожили цією енергією, що навіть перед лицем смерті далі змагалися за неї. Вибравши момент, Генрі наніс різкий горизонтальний удар і відтяв одному із противників голову разом з частиною плеча.
Не витрачаючи часу на перепочинок, він розвернув корпус і рубав другого. Він намагався закритися довгим мечем, але сильна сила удару Генрі не дала йому шансів: сталь Генрі без перешкод розколола і ворожий клинок, і самого Кобола. В живих залишився лише останній з підрозділу.
У повітрі заклинулися дві нитки чорного диму, і кобальд з тугою дивився на них — він уже не мав часу для поглинання.
Існування переводило погляд на струмені енергії, а потім на Генрі, який щойно розправився з двома супутниками. У глибинах тваринних очей промайнув чисто людський жах.
Коли Коґрід зрозумів, що противник не по зубах, то розвернувся і кинувся навпочіпки. Генрі, перехопивши ніжки руки, в два стрибка скоротив дистанцію і, поклавши у рух всю силу м’язів, наніс удар зверху вниз. Через кілька секунд все скінчилося: навколо валялися мертві тіла.
З останнього трупа знову піднялася чорна димка. Генрі мовчки спостерігав, як вона повільно тане в повітрі і розсіюється без сліду. Він все ще не міг повністю зрозуміти суть цього явища - щось середнє між маною і есенцією, але спосіб поглинання залишався для нього загадкою. Очевидно, що субстанція приносила величезні блага.
Генрі обвів поглядом поле бою. Убивство було легшим, ніж він очікував.
Під одягом і манерами ці істоти нагадували звичайних гірських розбійників. Якщо навіть такі відходи суспільства мають таку високу фізичну силу, то який же тоді рівень еліти цього світу?
Коболи виглядали виснаженими, наче довгий час голодували. У будь-якому вимірі потреба в їжі первинна, і судячи з їх стану, доступ до ресурсів тут був обмежений. Хоча ці люди, мабуть, були на дні, але їхні фізичні показники вражали. Це лише посилило його думку.
Він спробував активувати Метку Крові, але та ледь відреагувала — її скувало невидимими кайданами. Стан Прародителя бога грому виявився занадто високим, а тиск Волі Міра придушував. Без просування до мага другого рівня і запанування силою правил Генрі не міг протистояти цьому впливу та розкрити справжній потенціал Мітки.
- Сила крові... - Пробурмотів він, пригадуючи дещо важливе.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu