Марко не міг знайти відповіді на свої запитання. Жоден з ударів не досягав мети через неймовірну мобільність Генрі. Його нова форма, яка мала величезну силу та невразливість, була абсолютно пошкоджена.
Якщо б він був людиною, то вже став би відступником. Але як найпрогресивніший і найбільш кров'яний світ - він втратив можливість бігти.
Він мріяв про те, що з часом він покриє весь План Чарівників і теперішні дві тисячі квадратних метрів були лише початком. Але саме цей тріумф став для нього пасткою.
Генрі невтомно мікав по поверхні, і при кожному дотику до його тіла вливалися величезні об’єми чужого життя.
Поступово яскраво-аловий, соковитий колір землі почав тьмяніти, змінюючись мерехтячи мертво-сірим відтінком. Пульсація в ґрунті сповільнилась, і з сильного ритму вона перетворилася на конвульсичне та хаотичне биння вмираючого серця.
Марко в розпачі намагався розвіяти форму, але процес перетворення назад у людське тіло вимагав часу на концентрацію розпущеної матерії. У нього не було часу.
Генрі різко вдарив кулаком у землю, наче спис встрявав найзапекліше коло ворога. Потоки енергії проникли в нього бурхливим водоспадом. Сила Крові Прародителя Бога Гріма, яка циркулює в його жилах, легко переробляла цей об'єм для організму Генрі такий « гоморад» пройшов без найменших наслідків.
Іншим разом Генрі побачив необмежений потенціал цієї стародавньої сили, тому він почав запитувати себе: « Ким насправді був цей Прародитель і на якій процесі еволюції він стояв? »
На жаль, історія не зберегла майже жодного доказу — правда була похована під пластами віків.
Рівень Генрі був занадто низьким для доступу до вищого порядку: його кваліфікації було явно недостатньо для таких знань. Звичайно, високопоставлені члени міста Альянса Вольшебників мали доступ до цих відомостей, але перший рівень доступу був закритий.
У Дикій пошесті Генрі продовжував захоплювати життєву силу.
Плоть і кров Землі поступово з’явилися білі камені, які ставали дедалі темнішими й повністю втрачають активність.
Незабаром вся область навколо прийняла мерзенно-серий, майже костовий колір. Генрі зазначив, що кількість енергії сильно скоротилася. Але він не зупинився і вирішив вичавити останній краплю з противника.
Марко вже не міг протистояти, бо всі спроби перешкодити цьому процесу провалилися. У такій формі він втратив доступ до більшості прийомів, що лише погіршувало його стан.
Заклін « Плоть і кров Землі» він вибрав, оцінити початкову силу Генрі; спочатку воно здавалося ідеальним засобом стримування. Але Марко не вважав, що противник може без кінця поглинути життєву силу. Якби він знав про це наперед, то діяв би по - іншому.
З витіку енергії Марко слабів, не в змозі підтримувати форму. Криваво-червона земля затверділа, швидко повертаючись до стану звичайного каменю.
Коли Генрі витягнув все до останньої іскри, трансформація прискорилася.
Коли Генрі побачив цей повільним процес, він нарешті зрозумів чому Марко не вийшов з стану раніше: він просто фізично не міг зробити це швидко.
Марко був генієм, самостійно розробляючим заклинання, але навіть у гній таких прийомів мають вади - бойова реальність виявилася повна несподіваних змінних. Широко використані закляття вступали у чистій могутності, але вигравали в універсальності. "Плоть і кров Землі" Марко вперше використав в бою, не запланувавши загрозу поглинання.
Коли земля повністю посердялася, у порожньому пустоті з’явилися кістки. Підійшовши ближче, Генрі побачив сухе тіло — плоть і кров. Він довго вдивлявся, намагаючись уловити знайомі риси, але не впізнав Марко. Але, енергетичні сліди підтвердили: це був він.
Оглянувшись, Генрі вловив слабкий ледь помітний відголос життя. Серце Марко вже давно висохло і не билося, але остаточної смерті не сталося. Якщо буде достатньо часу, такий некромант міг би відновитися. Генрі не ризикував. Він завжди домагався мети напевно.
Глибоко вдихнувши, Генрі збільшив кількість статури. Зтиснувши кулак правою рукою, він до краю напружує м’язи.
Бум!
Удар ехо рознісся по порожньому просторі. Шкірке тіло Марко розлетілося на уламки, кості перетворилися в пил.
Генрі зібрав кісточку мани і зтиснув кулак ще раз, розтираючи її в найдрібніший прах. Потім він кинув у хмару пилюку серію Огнених куль, пропалюючи все дотла. Переконуючись, що нічого не залишилося, він витягнув колбу і зібрав попіл пізніше запечатати його в Магічну форму.
Хоча Мери могли здаватися непотрібними, Генрі вважав їх необхідними: не можна залишати жодного шансу проти такого ворога, як Марко. Але обережності вимагали зусиль, але вони були надійними у запобіганні майбутнім нещастям.
Коли Генрі знищив тіло, то зайнявся душею. Некромант міг повернутися з будь-якого залишку.
"Возприятання злих духів"
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu