Інші, корінні жителі Земель Свитання, навелися своїми знаками набагато раніше. Генрі хотів знати, чому не можна було будуватися за алфавітом чи будь - яким іншим критерієм, але він просто стримано мовчав — тут не його черга ставити запитання.
Марко першим важився, маючи найменший номер. Раніше, коли хтось входив у світ чужої статі, то не боявся засідку від « своїх» — це було трохи спокійніше для себе.
А ті, хто йшов пізніше, були змушені проявляти набагато більшу обережність. Генрі мав бути готовим до найгіршого — пастки або атаки на місці прибуття.
Генрі спостерігав за тим, як учасники один за одним зникають у вогні світла. Хоча він з самого початку опинився у скрутному становищі, це сподівання не було вирішальним. Марко також спокійно тримався, задумливо дивлячись на вівтар.
Минув годинник. Зрештою майданчик майже спорожнів. Марко зайшов на платформу, обернувся, прищурився і підбадьорюючі посміхнувся Генрі. Через мить вівтар спалахнув сліпучим світлом, і Марко зник.
Поруч з вівтарем за процес відповідав білийобородий старий самець-вошебник. Коли спалах світла погасло, він сухо вимовив:
— Наступний - Генрі Мелін.
Генрі підвівся, твердо ступив на холодний камінь вівтаря і, обернувшись, зловив відповідь Баннінгса. Він відповів ледь помітною посмішкою і глибоко видихнув, готуючись до перенесення. Білобородий старець простягнув руку, зосередив у долоні ману і влив її на вівтар. Платформа завибрювала під ногами, спалахнула, і Генрі розчинився в просторі.
*
Генри відчули звичні просторові коливання. Такий рух став для нього чимось звичайним. Після активації вівтаря навколишнє середовище миттєво розтанулася, змінившись вихрем іскривлених потоків різнокольорового світла. Це тривало лише мить, і навколо знову сяяло світло. Зірки Генрі звузилися, адаптуючись до яскравості нового світу.
"Шум хвиль..."
Першим, що він почув, був мерзенний гуркіт прибою, який розбивався об берег. Коли Генрі побачив, що він стоїть на піщаному пляжі, перед ним розтирався безкрайний океан і за стіною висів густий ліс з нефілім.
« Сила титана. Абсолютний захист."
Він не гаяв ні секунди, а активував повну екіпіровку, щоб зустріти будь-яку загрозу у оптимальній бойовій формі. Він запустив процес сканування середовища.
Крім незнайомих рослин і видів тварин, слідів інших чарівників поблизу не було видно.
Природна фауна вважалася чимось звичайним, — жодна висока внутрішня енергія чи надприродні властивості. Довкола лунали тільки звуки хвиль, що набігають, та крики птахів; з глибини лісу час від часу доносилися віддалені реви тварин.
Коли Генрі побачив, що на піску вдягаються колоди одягу, він простягнув руку і силою зібрав їх не з любові до чистоти, а щоб уникнути доказів. Переконуючись, що найближча небезпека відсутня, він обережно спробував активувати « Метку Крові».
На шкірі відразу пробігли тонкі електричні розряди, а під темно-золотиними доспехами сидів відповідний відтінок. Генрі переконався, що механізм працює і зупинився.
Силу Метки Крові треба було охороняти, щоб зберегти вирішальну битву — це була сила самого плану Бездні. Генрі не знав, чи може Альянс Чарівників відстежувати події у світі X-617, тому діяв з надзвичайною обережністю.
А що, коли за ним спостерігають через кришталеву кулю? Повна трансформація видала б його, і наслідки могли бути фатальними.
На цьому він не мав наміру розкривати Метку Крові до кінця, бо вся форма створювала надто багато магічного шуму. Застосовуючи її, він був би змушений знищити всіх свідків щоб замістити сліди.
Але як, вийшовши з кімнати, пояснити справу?
Ще одна думка, яка не давала Генрі спокою: чи він виконає цей план присутності його правдивої форми? Він не знав рівня місцевої реальності.
Якщо цей світ третій, то структура простору витримає, але якщо четвертого - наслідки можуть стати руйнівними. Генрі вирішив не ризикувати, а зупинитись на певній активації. Він мав отримати фізичні характеристики для виконання операції « Колібель ».
У разі критичної ситуації Генрі зможе активувати додаткові резерви сили крові.
Однак сьогодні ситуація справ не була така вже й важлива: найсильніший з противників, чарівник кристалізації, навіть не досяг рівня мага другого рангу і не зробив якісного прориву, залишаючись для нього лише найсумнішими перешкодою.
Генрі швидко просувався через лісову чащу, фіксуючи дані про небачених раніше представників місцевої флори і фауни.
Хоча біологічні види Плану X-617 разюче відрізнялися від мешканців планети Волшебників, спільні еволюційні закономірності залишалися подібними.
Досить було витратити кілька хвилин на спостереження за істотою, щоб ІІ міг з високою точністю екстралювати її базові характеристики.
Він дійшов висновку, що осколок реальності, який став основою для цього плану, відколовся від світу — генетичного спорідненого Плану Чарівників.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu