Генрі побачив Маркома у своєму холодному і непроникному погляді. Він лише злегка схилив голову у відповідь на посмішку ворога, не проколовши ні слова. Медель, миттєво вловивши вигороджуюче повітря напруга, поспішив згладити кути:
- Сьогодні тут зібралося 15 учасників майбутньої операції "Колибель". Огляньтеся, познайомтесь. У безднах Плану X-617 вам буде набагато спокійніше, якщо ви знатимете хто прикриває вашу спину.
Генрі мовчав, скептично оцінюючи "союніків". В його очах кожен присутній був перш за все конкурентом. У суворих реаліях Плану X-617 ці люди швидше вчепляться один одному у горлянки при діловій здобичі, ніж простягнуть руку допомоги.
У цей момент до їхньої групи наблизився щільний чоловік років п'ятдесяти і з легким уклоном звернувся до Меделю:
— Пане Медель, я, Апія, докладу всіх сил, щоб допомогти вам встановити контроль над цим світом.
— Можете розраховувати на мою підтримку, — додала жінка з світлим волоссям.
Після них з’явилися ще два чарівники стадії кристалізації, розсипаючись у аналогічних запевненнях. Генрі безстрашно спостерігав за цією сценою. Було очевидно, що ця четвертка вже зробила свій вибір і вирішила приєднатися до могутнього клану Тейлор.
Не маючи достатньої особистої ваги, щоб претендувати на владу, вони шукали захисту під сильним крилом гравця з надією на крихти барського столу.
Ці люди вже давно перемітилися на бік Меделя. Вони з’явилися на банкет не просто так: їм потрібно було підіграти йому, перемогти силу зростаючої фракції і таким чином залучити нових прихильників.
Далеко не кожен учасник "Операції Колібель" мав ресурси для захоплення світом, і більшість з них реалістично оцінювала свої шанси.
Школи чаклунів висилали делегатів, але серед них були одиниці справжнього Насіння, а решта була лише декорацією — масовою ілюзією для поширення.
Звичайно, кожен з них хотів отримати максимум особистих переваг із цієї гри.
Генрі стояв осторонь, ходячи крізь зуби червоне вино і не проколовши ні слова. Він свідомо тримався у тіні, намагаючись з’єднатися з гостями і стати абсолютно непомітним.
У його системі координат кількість присутніх не мала жодного значення, бо перед лицем абсолютної сили натовп перетворювався на пил.
До кінця банкета ще двоє, після постійної розмови з Меделем, остаточно схилилися на його бік. Але Генрі весь цей час зберігав крижаний спокій, ніяк себе не помічаючи. Медель також не намагався підійти, а лише проводив його довге життя.
...
Банкет підійшов до кінця. Генрі повертався до готелю « Роза» на найманій кареті. Він ледве зловжив вином, але розумник залишався кришталево чистим. Вулиці ділового кварталу в цей час вимерли: вночі тут не зустрінеш ні душі.
Кучер на облямівці кидав носом, то й річ уникав зевок. Коли він відпрацював важку зміну, то мріяв тільки про те, щоб якомога швидше доставити пасажира і забути сон. Карета носилася по мосту швидше звичайного, і гулкий цокот копитом відбивалося від стін вузькі проулків, які кучер вибрав, щоб зрізати шлях до готелів.
Генрі, який до цього моменту медитував з закритими очима, раптово насаджувався і різко відчинив їх.
З провулку безшумно виділяються силует в чорній мантії. Тіні швидко впали, цілуючись рапірою прямо в темний маг. Атака була каліграною — ні шорхів, ані найменшого повітряного руху. Нападник випав з реальності.
Клинок з сухим криштальом прошив дах карети, встряючи дерево, наче пергамент. Увесь погляд убивця, зосереджений і холодний, був прикутий до рукоят рапіри, дихання залишалося гладким.
Однак коли він увійшов у череп, то відкрив очі. Його тіло швидко збільшилося в розмірах, а шкіра покрилася міцною лускою темно-золотого озброєння.
Карета з оглушливим тріском розлетілася на щіпки від потужного розширення фігури. Генрі перехопив два пальці, навіть не встаючи з місця. На тлі його руки клинок виглядав дитячою іграшкою. Той, хто напав, спробував видерти зброю, але не міг.
Не встиг убивця відпрягти, як Генрі схопив його за голову. Велика долоня повністю накрила обличчя ворога, встромлюючи у конструкцію нищівний імпульс мани. Але замість очікуваного кришталика кісток фігура в мантії розсипалася чорним туманом, залишивши в руці Генрі лише мертву ляльку.
Він підніс нахід ближче до очей.
- Матеріал для заклинання. Аватаре, - просто сказав Генрі.
Я зрозумів, що на нього напав не жива людина, а бойовий конструкт, створений магом школи тіней. Звичайний чарівник, який не має його рівня пильності, навіть не усвідомив би небезпеки. Заклінування не видавалось ні звуку, ані найменших пульсацій мани, а тіньові чари повністю приховували ауру від стандартних пошукових заклинань.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu