— Дякую за турботу, але це не так вже й важливо. — Я віддаю перевагу тиші і самотності. До того ж, наближається операція Колібель і мої поточні показники залишають не найкраще. Тепер мені важливіше зосередитися на щоденній медитації.
Відмова, вимовлена людно, зробила ефект розірваної бомби. На Генрі, який раніше був « порожнім місцем», прибігли десятки цікавих очей. Люди були несприйнятливі, вражені тим, як тепло Медель ставиться до цієї людини і наскільки легко Генрі відкинув пропозицію, що межує з благословенням. Хтось навіть вирішив, що від надмірної медитації хлопець остаточно втратив розум.
Ці погляди не мали жодного впливу на Генрі. Він вже давно виробив імунітет до суспільної думки, дотримуючись філософії: « Завзято, що вище лісу, перший приймає удар вітру». Залишатися непомітним було його головною тактикою виживання.
Медель замовк на секунду, після чого примирично посміхнувся:
- Ваша дисципліна викликає щиру повагу, пане Генрі. Я навів довідки перед тим, як відправити запрошення: ви майже не покидали каюту на дирижаблі, віддаючись лише практиці. Така цілеспрямованість є рідкістю. Радий, що ви все ж знайшли час вшанувати мене своєю присутністю. Обіцяю, більше не буду вас турбувати. Але якщо раптом відчуєте нудьга - двері мого дому завжди відкриті для вас.
Вони обміняли магічні контакти, і Генрі, відчуваючи на спині тисячі цікавих поглядів, залишив зал.
Повернувшись у каюту, він поставив турку з кави і поринув в роздуми. Відвідування балів було тільки порожнім марнуванням ресурсів, які потребували для розвитку магічної сили. Хоча Медель залишив його в спокої, Генрі розумів, що попереду його чекають набагато складніші ігри.
Пройшло півтора місяця. Одного разу, коли Генрі вирішив залишити свій дім і вийти на палубу, перед ним відкрився вид величної силиет міста.
Це був Центральний Регіон, серце Земель Свічка, найбільший мегаполіс у відомому світі.
Поки решта регіонів задихалися в пустощах і забруднених зонах, роз'єднані та ізольовані, Центральний Регіон під захистом Великої шестерні процвітав, перетворившись на останню оплот цивілізації.
Масштаб міста вражав. Навіть з такої відстані його архітектурна громада дала свою силу.
Коли дирижабль, прокинувшись у нескінченній черзі, нарешті пришвартувався, Генрі не чекав на загальну мету. Він прагнув якнайшвидше покинути корабель, уникаючи непотрібних зустрічей з навколишнім середовищем Меделя. Як тільки трап торкнувся землі, він активував "Перо Політа" на тильному боці долоні і спритно спустився на платформу, минувши контрольно-пропускний пункт та офіційно підтвердивши свою особистість талісманом.
Він стояв на площі, як його відразу оточили хижі тіні.
- Пан потребує якісне житло? У нас ексклюзивні умови для сильних чарівників!
- Потрібні надійні найманці? Мої брати виконають будь-яку вашу примхливість!
— Панові потрібен гід, який знає кожен закоулок?
Шум людського потоку почав діяти на нерви. Генрі різко зупинився, і від нього на всі боки хлинула крижана хвиля мани.
У повітрі пахне озону, а погляд мага, холодний і відсторонений, пройшовся по натовпу. Люди, відчувши загрозу від нього, відразу замовкли і поп’ялися без жодного натяку на зустріч.
Після того як Генрі знехтував іншими, він дістався до залу виснаженої тиші і вийшов на залиту сонцем вулицю. Йому не хотілося змахувати рукою, як від обочини відразу відділилась воза. З візник, знявши коней і зіскочивши із козла та схилившись у піднесеному поклоні.
- Пане, куди доставити? — У голосі візниці стримувала готовність догодити.
— У готель « Роза» кинув Генрі, коротко рухаючи в салон.
Коли він почув про своє призначення, візник просіяв і з подвійною ревністю зібрався на місце свого коня.
Його радість була під загрозою прагматичній основі: шлях до закладу мав бути не ближче чотирьох-п'яти годин, що гарантувало солідну їжу.
Генрі не мав жодних сумнівів щодо платежів клієнта, а тримав її з такою холодною впевненістю, яка притаманна людям. Крім того, « Роза» користувалася рекомендацією елітного пристановища, чиї пороги рідко коли переступалися звичайні смертні.
Генрі, який звик у всьому покладатися на рахунок, заздалегідь проаналізував структуру Центрального району.
Влада тут де-юре належала Альянсу Чарівників - конглумерату, куди входили представники Великої Шестерки.
Система управління нагадувала складний колегіальний механізм: всесвітнє питання про життя Земель Свитала вирішувалося виключно на Раді Трих після довгих дискусій.
Однак цей маховик міг виконуватися лише у виняткових випадках.
А от у битових питаннях Альянс демонстрував неймовірну безпричинність. Здавалося б, спільний проекторат шести наймогутніших організацій повинен був перетворити район на орлот законності, але насправді тут царював первісний хаос.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu