- Що в цьому дивного? Рано чи пізно я стану магом другого рівня. Маючи справжню силу, я зможу ефективніше використовувати нашу долю.
Рейс радісно притягнула до нього, осипаючи його обличчя швидкими поцілунками, але раптово застигла. Тінь тривоги промайнула в її очах, і обличчя помітно затьмарилося.
- Що сталося? — запитав Генрі, миттєво вирахувавши зміни у її настрої.
— Ти рухаєшся занадто швидко, — ледь чую вона і не піднімаєш очей.
Генрі здивувався, що це брови.
- У чому це я « швидкий»? Чи не знатимеш ти іншого.
Рейс розсміялася, слабо вдаривши його кулачкою в плече.
- Про що ти тільки думаєш? Я говорю про твою магічну велич. Боюся, що за все життя мені не вдасться за тобою наздогнатися. З кожним твоїм кроком прірва між нами буде тільки рости.
Генрі на мить замовк, усвідомлюючи гірку правду її слів. Коли ми самі долали труднощі, то не могли уникнути близьких.
Рано чи пізно вони опиняться на різних сходах буття, що навіть просте людське тепло стане недосяжним. Магічний прогрес збільшив тривалість життя, тоді як звичайні люди були приречені на в’яне та смерть. Якщо він збереже поточний темп, то через десятиліття ризикує залишитися в цілковитій самотності на вершині свого шляху.
Рейс, охоплена тими самими думками, повністю знеохотилась. По її щоках покотилися сльози, вона тесніше притиснулася до широкої грудей Генрі, пряча обличчя.
- Нічого, я все розумію... Я не зможу пройти з тобою цей шлях до самого кінця. Але я обіцяю віддати кожну частинку свого життя, щоб бути поруч зараз. Тільки, прошу, не погорджуй мене коли я стану старою.
Генрі відчув, як волога просочує тканину його одягу. Він почав ніжно обіймати її, намагаючись передати свою впевненість.
— Не варто загадувати так далеко. Коли я знайду справжню силу, то обов’язково знайду спосіб обійти ці закони.
Хоча зараз проблема здавалася нездійсненною, Генрі не вважав її нездоланною перешкодою.
Для його аналітичний розум те, що інші приймали за непорушний закон природи було лише змінною, яку ще має вирахувати. Швидкість його розвитку була ключем: якщо він стане достатньо сильним, то зможе подарувати близькі роки і навіть століття життя.
Йому було лише двадцять чотири роки, а перед ним лежала довга дорога.
Вони застигли в обіймах, і сплеск ніжності закономірно переріс у нову хвилю пристрасті.
***
Минув один місяць.
Щодня Генрі проводив у медитативних залах « Ведучого чарівника », займаючись стабілізацією новонабутої духовної енергії.
Він постійно аналізував мани, щоб допомогти ювелірно налагодити стан організму.
Через тиждень, після того як енергію стало важко працювати, вона перестала вагатися і стала ідеальною.
Для мага така стабільність була не просто формальністю, а фундаментом безпеки: надійності плетіння заклинань, точність але й успіх будь-яких експериментів. Малий резонанс міг призвести до катастрофи в майбутньому.
Одного дня Генрі звично покинув Башню і попрямував вулицями короля до свого дому. Ще видали він примітив незнайомого чоловіка середніх років у суворому чорному капелюсі-котелці. Той щойно вийшов з найманого екіпажу і з явним сподіванням розглядав фасад оселі мага.
- Вам щось завгодно? — Поцікавився Генрі, скорочивши дистанцію.
Чоловік був круглим, на вигляд дуже простодушним. Почувши голос, він обернувся, швидко впізнав співрозмовника і ввічливо вклонився.
— Чи маю я честь розмовляти з паном Генрі Меліном?
- Саме так. У чому полягає ваша справа?
- Дозвольте представитися, пане Генрі. Мене звати Тобі, і я зайняв посаду заступника директора торгової гільдії « Східне джерело ». Я прибув особисто, щоб поділитися з вами однією новиною, — голос гостя дригнув і на обличчі застала помітна незручність.
— Торгова гільдія « Східне джерело»?
Генрі на мить занурився в розрахунки пам'яті. Давид покинув Срібний Лунний місто саме заради розвідки торгових шляхів для короля Черч і, як було відомо, став членом цієї впливової організації. Гільдія була величезна, її інтереси простягалися по всіх Землях Свитання. Для Давида це була чудова нагода нагромаджувати зв’язки та ресурси, але візит такого високого рангу не дав нічого доброго.
Генрі перейшов до суті без зайвих церемоній:
- З Давидом щось сталося?
Тобі замочився, важко зітхнув і підвів капелюх, витираючи піт з лоба.
- Вибачте нас, пане Генрі. Ми не змогли забезпечити безпеку. Деякий час тому він супроводжував караван нашої гільдії. Неподалік міста Кристалів судно було атаковано фанатиками з культу Бездні. Виникла бійня. Багато людей загинуло на місці, інші розпорошились по окрузі. На жаль, сталася аварія в кордонах забрудненої зони. Самі розумієте, шанси вижити там у звичайної людини прагнуть до нуля.
— Опишіть ситуацію детально, — холодного і вимогливого тону виголосив Генрі.
Тобі впокорився кивнув і виклав сухі факти. Дірижабль не встиг увійти в повітряний простір Крісталів, коли на борту активізувалися сектанти.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu