Інші ж вирішили провести довгий і дорогий курс лікування чищими зіллями, щоб знищити демонів та усунути найменший вплив бездонної влади в майбутньому.
Об’єктом майбутньої роботи був непідйомий, але саме цей гуманний підхід дозволив уникнути кривавої лазні.
Якщо б більшість людей не жили в нетрах, то це означало б знищення у землях Свитання було би дикістю.
Навіть Серандір не могла дозволити собі такого репутативного удару перед обличчям інших магічних організацій. Крім того, глибоко в душі вона розуміла: багато людей стали жертвами обставин, а не злих задумів.
У лабіринтах нетрях водяться тисячі — старі, жінки та діти. Думка про їхнє винищування була неприємною. Подальше вивчення записів Франца лише підтвердило те, що він готував цих людей як « будівельний матеріал» для ритуалу. Втручання Генрі, яка стала фатальним збоєм у його розрахунках, врятувало місто від забуття.
Що ж стосується Генрі, ситуація склалась подвійно. Серандір офіційно оголосила його в розшук, розтягнувши орієнтири по всіх Землях Свитання, але мережа мовчала.
Коли магічні прилади зафіксували його сигнал в глибині забрудненої Зони, Приз та інші остаточно впали духом.
Після того як сигнал зник зовсім, спільнота знеохочувала його загиблим, хоча в реестрах він чхався « зниклим безвісти». Генрі не був анульований, як правило протягом десятиліть. Тому його повернення через кілька місяців пройшло без юридичних дротів.
Вислухавши промову Рейс, Генрі активував інтерфейс зв'язку і занурився у читання нагромаджених повідомлень. Писали в основному ті, з ким він спілкувався особисто.
Безпліддя Земель — тиша, там просто не знали про те, що сталося. Рейс мудро не почала панікувати, підтримуючи зв’язок лише з Асуною і Шатією.
Її впевненість у тому, що господар живий, ґрунтувалася на непорушній логіці магічного контракту: поки жили раби, був живим і їхній пан.
З огляду на цей факт Рейс намагалася організувати пошукову групу, розуміючи, що в ізоляційній Зоні кожної години. Але Серандір залишилася непохитною: вона відмовилася ризикувати ресурсами заради одного чарівника стадії Сжовування, а політичної ваги Рейс не вистачило, щоб зламати ситуацію.
Поки розслідування про сектантів набирала оберти, пошуки Генрі були скинуті тихо.
Через три дні Генрі піднявся на борт дирижабля, наступного курсу до Срібного Місяця. Він провів цей час ефективно, бо встиг відгородитися з Бредом і офіційно закріпити їх контактами через магічні талісмани.
Використовуючи владу і зв’язок, Генрі отримав доступ до закритих архівів бібліотеки Срібного Пляжу. Хоча формально його рівень не дозволяв вивчати матеріал про Забруднену Зону, для нього зробили виняток.
Всі потрібні дані було скопійовано і систематизовано чіпом для подальшого глибокого аналізу.
— Пане Бред, ви будете у Срібному Місячному місті.
Бред, стоячи на платформі причіп і дивлячись у величний корпус дирижабля, жартливо погрозив кулаком.
— Навіть не сумнівайся. Приїду - розірву тебе на найбільш вишуканому угодені!
Незважаючи на короткий час знайомства між ними виникла як справжня симпатія. Бред, який був чарівником другого рівня і не мав пихатості, спілкувався з Генрі як із рівним. Він був глибоко вражений ерудицією молодого чоловіка, який любив пізнавати Генрі. Іноді навіть його терте життя мага змушувало відчувати прогалини у своїй освіті.
"Звідки в ньому ця бездонна прогалина знань?..." ...разом задав питання Бред, поки дирижабль не перетворився на точку горизонту.
У той час Генрі був у розкішному залі, найдорогоціннішому місці. Ціна такого перельоту була астрономічною. Спочатку проникливий розум Генрі відкидав такі трати: магічні камені були паливом для його розвитку, а комфорт — надзвичайною недбалістю. Але завдяки втручанню Бреда каюта йому вдалося отримати всього за дві тисячі каменів — ціну, яку він вважав прийнятною для тиші і можливість зосередитися.
Він стояв біля вікна, спостерігаючи, як внизу з'їсться до розмірів дитячої іграшки Срібний Пляж, і методично розподіляв в пам'яті завдання на найближче майбутнє.
За звичайних обставин Генрі був би змушений провести на борту дирижабля від чотирьох до п’яти місяців.
Навіть за стандартну каюту можна було б попросити не менше тисячі магічних каменів, а перебування у розкішному люксі протягом такого періоду коштуватиме всього — принаймні двадцять тисяч.
Але на цьому літаку вільного житла першого класу виявилося в збитку, і завдяки зв’язку Бреда Генрі вдалося влаштуватися із комфортом за дуже помірною ціною.
Апартаменти вражали своїм розмахом: понад 200 квадратних метрів житлового простору, оснащений за останнім словом техніки та магічної служби.
Для цього персонал був готовий з’явитися за першою вимогою.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu