— Дуже дякую, пане Бреде.
Бред, без тіні сумніву, розрізав наручники з кайданами. Як чарівник другого рівня, він не бачив в Генрі жодної загрози і поводився з підкресленим спокоєм.
Генрі простяг руку і взяв зі столу магічний талісман. Коли на поверхню приладу вилилася тоненька струмінька мани, артефакт був таким м’яким світлом. Ген Генрі, зосереджений на чомусь іншому, викликав інтерфейс особистої сторінки і розвертав в повітрі мерехтливу картину даних.
— Пане Бред, погляньте, будь ласка, — сказав Генрі, розвертаючи талісман так, щоб співрозмовнику була показана інформація.
Бред продивився рядок символів і підтвердив, що він кинув:
— Справді, це ти. Мушу визнати, що ти не сподівався жити з того пекла.
- То ви теж знаєте мою ситуацію? - Він уточнив Генрі, уважно спостерігаючи за реакцією мага.
Бред знову кивнув, його обличчя прийняло серйозний вираз:
— Інцидент у Срібленському місяці викликав занадто широкий резонанс, щоб я міг про нього не знати. Відразу після того, як ти зник, пошукові системи запікали ваш талісман — він ішов з найглибшої частини забрудненої зони.
На жаль, у Серанді не було вільних піонерів в цьому секторі і неможливо організувати рятувальну операцію гарячими слідами.
З Срібного Місякового міста кілька разів присилали запити, але їх постійно відкидали.
Вищий підручник вирішив прагматично: ризик втратити групу досвідчених фахівців заради одного з них стадія виживання була несхвально високою. Проникнення в забруднену зону — це не легке завдання, а намагання подолати страх і ризик.
Поки йшли обговорення, твій сигнал раптово затух і остаточно зник з радарів. У таких місцях втрата координат майже завжди означає смерть.
Після цього питання про пошуки закрили остаточно, без точного маяка шукати людину в тих землях марно.
Шанс на виживання у одинокі там прагне до нуля...
Генрі мовчазно слухав, і в його голові складалась чітку картина: для Серанділя він був офіційно мертвий. Навіть для чарівника другого рівня повернення з зони вважалося досягненням, і це мало стати невиконаним завданням.
Він несвідомо воскресив у пам’яті тіні пройденого шляху: кожен крок по зараженій землі був боротьбою, він балансував на лезії ножа і лише холодний розрахунок дозволяв йому раз за разом обманювати смерть.
Маленька замінка, секундна слабкість — і його кістки вже давно б вистелили в сірій пилюці.
Зітхнувши, Генрі відкрив список вхідних повідомлень. Їх назбиралося величезна кількість: тут були листи від Рейс, тривожні звіти про Пріза та Барона, і навіть весточка від Ліліан з далекої Академії Августа.
- Пане Генрі, тепер ви офіційно вільні. Щоб усміхнутися, Бред з добротою посміхнувся.
Він помітив, як сильно забито талісманом у руках молодого чоловіка і зрозумів, що йому доведеться багато чого пережити.
— Пане Бред, можу я дізнатися, чи є звідси прямий дирижабль до Срібного місячного Міста? — Питал Генри.
Дивлячись на нескінченний список пропущених викликів, він відчував зростаюче бажання якомога швидше повернутися в цивілізацію і відновити контроль над справами.
— На жаль, немає таких рейсів, але регулярно ходять транзитні, — відповів Бред. — Подорож зазвичай триває від чотирьох до п’яти місяців. Якщо питання термінове, я можу допомогти в організації місця на найближчому борту.
— Чотири-п'ять місяців... — Генрі на мить задумався, порівнюючи терміни. — Будьте такі ласкаві, допоможіть зв'язатися з капітаном. Я хотів би побути при першій же нагоді. Дякую за допомогу.
« Ми ж свої люди, — сказав Бред. — Він нехтував вдячністю. — На мою думку, ти справжній герой. Щоправда, не всі поділяють цю думку.
— Не все? — лугом вигукнув Генри.
У його погляді проминув холодний блиск. Він замовк на кілька секунд, ретельно аналізуючи підтекст покинутих фраз і прикидаючи, хто саме міг би залишитися незадоволений його втручанням.
— Дякую за це попередження, пане Бред.
Маг лише махав рукою, зберігши на обличчі легку посмішку:
- Яке ж попередження, так і думки вголос.
- До речі, пане Бред, яка доля Ройса? — Пригадав Генрі про свого супутника.
— Ройс? О, цей контрабандист, — Бред зморщився. - Його чекає трибунал за незаконне перетинання кордону. Мабуть, вони будуть виносити вирок на сімдесят або вісімдесят років. Зазвичай.
Для самого Генрі, як повноправного підданого Серанділя, інцидент був вичерпаний, але Ройс, вихідець з Ока Шторма, формально був злочинцем, який порушив державні кордони.
— Цей чоловік дуже допоміг мені. Чи є законний спосіб отримати його помилування? — прямо запитав Генри.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu