Невдовзі навіть сама тварюка відчула, що здобич застрягла і ніяк не хотіла проходити вглиб.
Він зів’яв і тремтів від усього тіла, намагаючись стягнути занозу в шлунок різкими спазмами.
Навіть будучи відкинутим сильним поштовхом і обертаючись на триста шістдесят градусів у тісному просторі, Генрі до болю в суглобах стискав руку кинджала. Велетенський черв’як не сподівався, що здобич проковтнеться одним махом і буде такою невловимою та колючкою.
У монстра майже не залишилось способу запанувати над внутрішнім агресором: як ні звивається кольчасте тіло, так і м'язи стравоходу в спробах проштовхнути чужорідне тіло глибше, Генрі вперто залишався на місці.
Врешті - решт монстр здувся, дозволивши людині зайняти статичну позицію.
Невдовзі Генрі розгадав новий задум творення.
Черв’яки почали загладжувати величезну кількість землі та породи, а зверху на мага обрушився град гострих каменів. Ці уламки Титанової форми не могли пробити його твердої шкіри, але монстр перейшов до нестримного поглинання ґрунту.
Земля і валуни були суцільними, наче зсув ґрунту. Генрі зосередився, переносячи центр ваги і стабілізуючи тіло в цьому хаотичному русі, щоб потік не зірвав його з місця.
Проковтнувши великий об’єм ґрунту, черв’як перестав екзекуцію — шлунок і при всій його розтяганні не був бездонним. Генри все ще тримались нагорі. У монстра вичерпалися тактичні прийоми, і він просто продовжував швидко переміщатися в товщини землі, невизначено куди провадив свій шлях.
Генрі не збирався покірно чекати, поки його занесе в невідомі глибини. Але черв’як не поступався своїм контролем, рухаючись інерцією свого примітивного страху.
Пом'якшивши, маг звернувся до архівів пам"яті, витягаючи заклинання ельфів « Згасання всього живого» - єдиний спосіб встановити ментальний зв'язок з розумом цієї істоти. Він зосередив ману в долоні і щільно притиснув її до пульсуючої, вологої стінки порожнин.
- Виведи мене на поверхню.
Ментальний імпульс пішов вглиб нервової системи монстра, але реакція не пішла — черв'як продовжував дотримуватися попереднього курсу. Проте через магічний зв'язок Генрі чітко відчув, що послання було прийнято, але свідомо проігноровано.
- Що ж, доведеться застосувати силу... - Процідив він крізь зуби.
У його долоні за долі секунди сформувалася огняна куля. Генрі з силою впечатав його у стінку стравоходу. Снаряд роздріблював, залишивши після себе глибокий слід обвугленої плоті. Хробак здригнувся від болю, і по тунелю рознісся його низький, ранок. Але цей внутрішній захисний шар монстра виявився на диво міцним, і заклинання першого рівня принесло лише поверхневу опіку.
- Потрібно використати Лук світового Дерева.
Генрі згадав, як стріла стародавніх ельфів, випущена у пащу подібних творив, наносила величезний шкоду. Звичайна магія була занадто неуважні, в той час як загартована стріла мала пробиваєну силу.
Права рука мага була зайнята - вона як і раніше стримувала кинджал, який був якором, тому натягнути тітиву класичним способом не здавалося можливим. Він витяг цибулю з кільцевого кільця, міцно затиснув його в ліву руку і підніс до обличчя. Генрі вхопився зубами в тетиву і потягнув руки від себе до самого краю.
Смертоносна стріла повільно зіштовхнулася з чистого світла. Його щелепи, наче стрілянина зі свистом, з’явилися в задньому кінці порожнини і вибухнув буквально вириваючи шматки живої тканини. На місці аварії утворилась рвана, кровоточила рана навколо тіла.
Черв’яки сильно розлютилися, коли він забився в судоми і почувся оглушливим ревом. Генрі вчепився до кинджала і цибулі, втративши зброю у цій заваді зі слизу та землі.
Ранений монстр металіся по підземному підземеллю без розбору, ніби сліпа муха, і лише через півгодини його рух став менш хаотичним. Навіть Генрі, захищений формою Титану, викачався до легкого запаморочення. Хробак, очевидно, видихається. Його швидкість помітно впала, організм перейшов у режим відновлення сил.
Після того, як маг відновив переговори.
— Виведи мене на поверхню, і я залишу тебе в спокої. Інакше я прикінчу тебе зсередини.
Черв'як на мить завмер, а потім передав відповідь через заклинання - це були не слова, але прямі образи, які транслювалися в розум:
— Добре... Добре...
- Тоді швидше нагору.
Глибини таїли в собі надто багато незнаних загроз, і Генрі не відчував себе у безпеці. Якби черв’як був трохи розумнішим, то зрозумів би: вбивати його невигідно для людини, адже без носія той буде похований живцем. Але його мислення було примітивним, він просто хотів припинити цей нестерпний біль.
Тварь підскочила до поверхні з надзвичайною швидкістю. Генрі повис на кинджалі, намагаючись не зісковзнутися на крутих виражах. Через десять хвилин вони вирвалися на свіже повітря, і паща розкрилася в очікуванні.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu