Генрі вибрав саме його, щоб не привертати надмірної уваги: поїздка до Хогланд-стріт виглядала цілком логічною для місцевих мешканців, багато з яких заради показного лосося наймали візку, демонструючи сусідам своє уявне благополуччя.
Опинившись на Хогленд-стріт, Генрі озирнувся. Тут не зависли смердючі гори, але й найчистіші квартали були вкриті нечистотами. А загальний вигляд району здавався навіть непридатним для життя, ніж у більшості поселень простородного міста Срібний Місячний Міста.
Він навіть побіжно дивився на людей, які займалися своїми справами.
Він опустив голову і активував « Блакитну Синаву », запускаючи процес аналізу околиць. Повільно просуваючись до межі нетрів, Генрі сканував простір і відстежив усі зміни навколо.
Через 20 хвилин він прибув до Мозамбі — зон, що віддалений від місць його попередніх висадок на кілька сотень метрів. Перед ним розгорнувся лабіринт низьких, приземлених халупок, розділених вузькими та темними проходами.
Криві стежки вставали і пекли, надійно ховаючи внутрішнє життя поселення від сторонніх очей.
« Глибока Синієва» підтвердила, що ці проходи є основними артеріями нетрях. Вузькі стежки ледве могли пройти одній людині, а її хаотична палітурка перетворила місцевість у заплутану пастку, де чужинець міг легко втратитися. За допомогою радіус сканування можна було охопити лише зовнішні зони, а глибина кварталу залишалася прихованою від системного ока.
Генрі не планував самотужки пробиратися в таких натовпах, але сектанти бездонні могли розпізнати небезпеку.
Незважаючи на статус чарівника виживання 1-го рангу і впевненість у власних силах, він волів зайвий раз не ризикувати.
А втім, завдяки особливим технологіям ворога його можна було легко позбутися. Навіть організація Серандір не втручалася б у справи цього району.
Він прослідкував уздовж зовнішнього периметра, фіксуючи дані в межах досяжності « Голубокою Сіневи ».
З боків нетрів Мозамбі підпірували дві смердючі річки: на одному березі товпилися хатини, а в іншому розстелялася відкрита рівнина. Людей не було видно, але наближення до відкритого простору для детального огляду загрожувало повільному викриттю.
Таким чином, Генрі міг дізнатися лише цей невеликий кут у цілковитій темряві щодо внутрішнього топографії.
Його погляд випадково впав на придобру таверну — відповідне місце, щоб розглянути подальші кроки. Але всередині кишіли п’яниці, наповнені сморадом і явно знаними один одному в обличчя. Поява чужака неминуче викликає запитання і створює зайві проблеми. Генрі відразу відкинув цю ідею.
Він продовжував думати про дорогу. Незабаром він проліз у вузький перевулок, завалився гниттями. Вовна копала на дзьоби купку сміття, шукаючи об’їдків. У Генрі несподівано замовила ідея.
Через кілька хвилин одна з птахів різко встромила у небо. А в безлюдному закутку Генрі, притулившись до стіни з напівпустельною пляшкою вина в руках, пив сам на самоті і нічим не відрізнявся від місцевих заледдів.
Він здавався зламаним п'яницею, але на ділі його увагу було зосереджено на вишині чорної точки.
Одужання всього сущого — давня ельфійська техніка, яка дозволяє встановлювати ментальний контакт з живими істотами.
Генрі тимчасово підтримав свідомість круків, керуючи її польотом прямо над нетрями Мозамбі. Через такий зв'язок « Блакитна Сінева» не працювала, а дихання Плану Бездні залишалося невловимим, але і цього вистачало для поставленої мети: облетіти район, зафіксувати рельєф, розташування та скласти карту. Мінус був лише в тому, що точне число сектантів Бездні залишалося поза розумінням.
Ворон швидко пронісся над нетрями, і це було дуже цікаво.
Коли Генрі пролітав над Мозамбі, на подвір’ї один Франц зачерпнув ковшею воду з відра і хотів полити квіти. Птах проминув над головою; Франц підняв погляд і ліниво проводив її очима, поки та не закрилася далеко.
Браун, який стояв неподалік, помітив цей жест і запитав:
- Пане, ви щось помітили?
Франц ледве похитав головою, опустив очі до в’янучих квітів і продовжив відплив.
— Нічого особливого, просто чергове око. Люди з Серандіру вірні собі. Час від часу вони пролітають над нами, наче це єдиний спосіб підкреслити свою вищість.
- Вони знову прийшли? — запитав Браун, вловивши тривожну суть доповіді.
Серандір рідко втручалася в щоденні нетрі Мозамбі, але нагляд за осиною ніколи не ослабила.
Час від часу вона особисто прибувала з інспекцією, щоб переконатися в тому, що немає серйозних хвилювань, які б могли похитнути встановлений порядок. Доти, доки ситуація залишалася в рамках суворого режиму, не було вжито суворих заходів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu