Він робив це рідко. За ранок він встиг відвідати двох підозрюваних зі списку, і одного скануючого погляду було достатньо, щоб винести вердикт: ні той чи інший не мали відношення до сектантів Бездні.
З огляду на те, що вони купляють різні фігурки, то це також суперечило нормам культу.
Першим у його списку значився Ян. Насправді Макс мав роботу — крихітну безробітку завбільшки з фалангу пальця, придбану ще п’ять років тому.
Чіп не зафіксував жодних еманцій аури Плана Бездні; Ян був чистий.
Проте протокол вимагав вилучення фігурки і фіксації даних. Тепер Ян не мав права залишати Срібне Місячне місто, аж поки Серандір не завершить офіційну перевірку. Генрі не вважав, що це бюрократія вимагала друкування.
Другим об'єктом була стара Лілу. Згідно з архівами, вона придбала у Макса резонансний кошик кольорів. Генрі відвідав її, провів опитування. Факт покупки підтвердився.
Але сама річ була розбита рік тому і викинула. Знайти уламки в хаосі міського звалища було неможливо.
Генрі чесно зафіксував показання, ретельно обшукав будинок і переконався у тому, що в домі немає нічого поганого. Його місія була завершена, а щоб передати суху інформацію в штаб.
З першими двома пунктами проблеми не було. Однак третій об’єкт, Аміша Морі, змусив Генрі нахмуритися. Інформація полягала в тому, що хтось представив їй у дар роботи Макса, і цей предмет з високою долею ймовірно знаходився в недрах садиби клана Морі.
Генрі наблизився до монументальних воріт. Усаду Морі називали палацом не заради червоного слова: нескінченна низка вишуканих будівель, які можна побачити навіть через паркан, безмовно свідчила про колосальність власників.
Така територія не могла заволодіти простим золотом, за нею стояла політична та магічна сила.
Генрі добре пам'ятав, що клан Морі є найбільшим акціонером банку Серандіра і ігнорувати цей факт було б фатальною помилкою.
Складність полягала в самому візиту. У своєму останньому зібранні голова клана Шатар виявив надмірну пильність, наче бачив загрозу для себе і своєї доньки в Генрі.
Якщо він з’явиться зараз, щоб допитати Амішу, це обов’язково буде виявом особистого зацікавлення.
Сам Генрі знав, що це був лише наказ, але його наполегливість була б двозначною.
Серандір — це величезна структура, і те, що справа Аміші потрапила в його руки, могло здаватися частиною хитрого плану.
Проте вибір не залишалося: розподіл завдання в цей раз було випадковим, і він просто витягнув « Нещасливий» конверт. Генрі вирішив діяти прямо: увійти, виконати формальність і якомога швидше покинути територію, сподіваючись, що сам Шатар зараз зайнятий справами поза домом.
Біля головних воріт він твердо постукав. Через мить до нього вийшов міцний молодий чоловік і, окинувши відвідувача крижаним оком, процідив:
— Це володіння клану Морі. Не місце для сторонніх. Провалюй.
У голосі цього чоловіка було сказано про особливу пихатість, яка притаманна рабам великих будинків. Він був упевнений у безкарності своїх господарів. У Срібленому Міді, місті місячного міста, мало хто міг протистояти.
— Я Генрі, оперативник Серандіра, — сказав маг без емоцій. — Я прибув у рамках розслідування діяльності сектантів Бездні. Мені потрібно поговорити з пані Амішою. Прошу доповісти про мій візит. Дякую за співпрацю.
Він не збирався витрачати час на суперечки з охороною, намагаючись завершити справу максимально ефективно.
- Секанти Бездны? — На обличчі юнака відображалося справжнє здивування.
Почувши назву небезпечного культу, вартовий раптово втратив усю свою сплячку. Поправивши перев'язок, він коротко кинув:
- Чекайте тут. Я відразу покличу палацового.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu