Сам захоплення Макса і руки пройшов на диво гладко, оскільки їхня особиста сила була невелика, а команда Приза вистачило мінімальних зусиль для придушення опору. Але справжні труднощі почалися пізніше.
Як видно з пам’яті душ, Макс почав влаштовувати демонів у свої поділки ще два роки тому.
Скільки таких "подарків" було розпродено за цей час - залишалося загадкою.
Багато виробів вже давно покинули кордони Серандіру, розходячись у найвіддаленіших куточках Землі.
Збентежений, Макс не був настільки простим, як здавалося б на перший погляд: він заздалегідь стер свої головні спогади перед арештом.
У його істеризованій душі збереглися тільки побутові, малозначні деталі, тоді як на місці дійсно важливих даних зяяли пустоти —ментальні блоки, які паралізували розслідування.
Це факт, що Пріс був лише « маленькою сочкою » і його спина була більшою та небезпечною. Звичайний майстер не міг володіти такою витонченою технікою стирання пам’яті.
Голова Прізвиська буквально пухла від навалиних турбот.
Однією з головних проблем стала повернення проданих фігурок, оскільки в лавці не вдалося знайти жодних записів щодо відвантаження — Макс навмисно не займався бухгалтерією.
Органи влади випустили негайне оголошення, яке закликає громадян добровільно здати підозрілі вироби в ратушу Серандіра, але ефект був невтішним. Здани були лише одиниці — в основному недавнє надбання, яке власники ще не встигли остаточно впасти під шкідливий вплив. Це була лише крапля в морі, порівняно з кількістю дворічних продажу.
Ззовні спокійне місто тепер нагадувало міну сповільненої дії — ніхто не знав, скільки жителів уже перетворилися у схованих адекватних бездимних. Я був виснажений, коли давав підлеглі перевіряти всі можливі канали збуту і вишукувати покупців.
Кожен підозрюваний був випробуваний, і його об’єм — це було неможливо витримати. Але це ще більше ускладнило те, що багато фігурок перепродавались або обмінювалися. Вони перетворили пошуки на нескінченний лабіринт, який пожирав силу, ресурси і дорогоцінний час.
Незважаючи на перший поступ, масштабну перевірку довелося проводити у повному об’ємі і не дозволяючи нічому ослабити пильність.
Кожен, хто мав хоч якесь відношення до справи, піддавали виснажливим опитам і особистому огляду.
Незабаром стало очевидним, що ресурси штату « Серандіра» катастрофічно бракує для такого навантаження, тому організація ініціювала публікування багатьох пов'язаних з цим завдань.
Як тільки інформація розійшлася, вдалося найняти грандіозне число добровольців і найманців для допомоги в оперативно-стебних заходах.
Генрі також брав активну участь у цій перевірці. Завдяки своїм особливим здібностям він добув необхідну інформацію з відносною легкістю, тоді як для решти розслідування перетворилось на каторгу й кропотливу працю.
Часто після багатьох зусиль послідовників Бездні він просто обвинуватив себе, купуючи різьбу, закидати її на курний горище і безпечно забути про купівлю.
Однак протокол вимагав, щоб він міг зберегти артефакт у секундах — від прилавок до рук останнього власника.
У ній не говорилося, що коли вина ще немає, будь - яка людина вважалася потенційним підозрюваним.
Дотримування різких методів допиту додавалось тільки при нагромадженні критичної маси доказів, щоб не обмежувати права законних мешканців Срібного Місяця.
На відміну від колег, Генрі було достатньо просто опинитися поблизу від мети. Його чуття, яке підкріпилося чіпом, безпомилково вловило специфічні еманації бездонних сект.
Якщо він зафіксував усі ознаки зараження, розслідування стало формальністю.
Проте Генрі не мав жодних сумнівів щодо цих конкретних сподівань, адже за поточну операцію він вже встиг акумулювати двісті шістдесят очок вкладу. Така сума викликала б гостру заздрість у більшості співробітників "Серандіра".
Він був ювелірно розплутаним, розкрив цілу мережу контактів і став членом організації безцінною послугою.
Ті, що не знали підпілля, списували все на сліпу удачу - мовляв, жебрак по чистій випадковості вручив фігурку саме йому.
Багато хто думав, що Генрі зможе розкрутити цей ланцюжок подій.
Приз важко опустився на стілець і, прикривши очі, зробив ковток обпаленої кави. Він виглядав виснаженим — три дні і три ночі без сну давали про себе знати. Незважаючи на фізичну силу, яку він намагався зберігати, глибока втома повільно підточила його зсередини. Наївний кому турбот не залишав надії на відпочинок у огляді майбутнього.
Приз підняв погляд на Генрі і сказав:
- Цього разу ти посміхнулася фортуна. Але ти реалізував цей шанс майстерно, і тільки завдяки твоїй хватці ми викрили такий пласт. Я навіть боюся уявити, у що б все це вилилося, проявіть ми Макса на кілька років пізніше.
— Як член "Серандіра", я лише виконую свій обов’язок організації, — відповів Генрі із стриманою посмішкою.
Приз втомився махати рукою:
- Залиш ці формальності для офіційних звітів. Гаразд, ось папки по Максу і руки - візьми, ознайомся. Можливо, невдовзі вжиє нової інформації і не пропускай ще очок.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu