Франц повільно розплющив очі, дивлячись в обличчя вихованця, і сказав надтресленим голосом:
— Кілька днів тому я знову отримав привілей отримати Божу вказівку.
Браун різко вкинув голову:
— Яка вказівка?
У його очах миттєво спалахнула фанатичний, майже божевільний блиск; плечі його напружилися від збудження.
« Бог не схвалював мене. Він докорив нам, що ми не зробили нічого дійсно важливого в його славу. Однак він виявив милосердя і подарував мені цей священний предмет. Тепер ми маємо обов’язок використовувати його з найбільшим розумом і обережністю.
Франц тремтячими руками витяг зі складок мантії багрову лапу — кінцівку незрозумілого, очевидно не належить цьому світу звірини.
— Це... — Браун втупився на артефакт з забобонним благоговінням, у якому схвувало легке здивування.
Франц пояснив, і голос його став жорстким:
— Для активації достатньо принести в жертву шістьох чоловік. Тоді Бог зверне свій погляд на це місце і завдасть удару лише найменшій частині своєї первісної сили.
Браун ледве здригнувся, охоплений благоговійним трепетом. У його картині світу Бог був святим і всемогутнім, могутнішим за будь - яку уяву смертних. Помедившись, він запитав:
— Що ми повинні зробити, аби реалізувати цей дар сповна?
Дар Божий не міг витрачатися на дрібниці, а це прирівнювалося до зради. Для віруючого це було найтяжче зі своїх гріхів. Франц відповів ледь чутним пошепки:
- Післязавтра на Срібно-Пісчаній вулиці, в особняку мага другого рівня на ім'я Ісраель, відбудеться урочистий бал. Там зійдуть кращі майстри магічних форм. Ці люди - кісточка, на якій тримається влада підлих чарівників. Знищити їх одним ударом — це щось мале, але гідне слави нашого Господа.
Браун рішуче кинув:
— Я зрозумів. Все буде виконано.
І пам'ятай, що равчися це діловим виконавцем. Сам не втручайся і наших відданих людей не привертай, ти мене зрозумів? — Він додав Францу, впиваючись поглядом у зіниці учня.
- Зрозумів, вчитель.
Браун знову кинув. Він добре усвідомлював, що в разі невдачі не слід мати жодних стосунків з Францом. Їх зв’язок був занадто очевидний для всіх у Мозамбі — будь - яка тінь, що впала на учня, негайно вдарила б по репутації наставника. Правдиві поклонники не повинні були відкривати, інакше чарівники випалять усі нетрами до самої основи і нікого не щадитимуть.
— Ступай. Пам’ятай: наша сила походить від Бога. Не розчаруй його, — напутував Франц.
Браун мовчазно схилив голову, обережно сховав криваво-червону лапу в просторове кільце і швидко покинув двір, щоб почати підготовку.
Франц знову відкинувся на спинку лави, не бачивши в сіре небо. Його губи продовжували беззвучно ворушити сухі слова:
- Гнурні чарівники... Прийде час, коли Бог знизиться і очистить його від вашої нечистості.
У глибині його зіниць на мить спалахнула багровий, хижий блиск, але він відразу зник у старій муті — і ніхто навколо цього не помітив.
- У цьому вбранні ти виглядаєш... Наприклад, набагато краще, — зауважила Рейс, м’який рухуючи Генрі комір. Вона відступила на крок, присоромившись, окинула його фігуру оцінюючих поглядом і нарешті задоволено кивнула.
Генрі ледве помітно посміхнувся, приймаючи її турботу:
- Добре, переконала. Надійну цей.
Майбутній вечір обіцяв бути довгим: в домі Іраеля давали бал, і Рейс серйозно підійшла до підготовки, заздалегідь підібравши кілька комплектів одягу.
Генрі слухняно поміряв їх один за одним, поки вибір не впав на суворий чорний костюм. Самому йому було байдуже, у що тиснути — він звик сприймати одяг як функціональний шар без справжньої ваги.
Однак Рейс була непохитною, оскільки на офіційному зібранні його деб’ють у стилі Срібного Місяця. Безприкладний вигляд повинен був транслювати іншим серйозність його намірів і повагу до касти.
За останні дні Ісраель надіслав цілу купу буклетів з мистецтва побудови формуцій.
Генрі поглинав вміст цих тварин, аналізуючи та встановлюючи кожну частину даних. Іраель виявив до нього рідкісну прихильність, і відмовити запрошення впливового наставника було б стратегічною помилкою.
Коли прийшов смерек, команда довела Генрі до особняка Ісраеля.
Біля парадного входу вже товпилися карети — по вичурному відділку та гербах на дверцятках було ясно, що це приватні екіпажі міської еліти, а не наймний транспорт Срібряного Місякового міста.
Гості, які викидали кабіни, обмінювалися коротким привітанням; у кожному жесті звучала впевненість людей, що знають один одного десятиліттями.
Дороги тканини, блиск фамільних прикрас і загальна атмосфера ситого достатку підкреслювали статус присутніх. Генрі подумки похвалив прозорість Рейс: обраний ним костюм дозволив йому досконало мімікрувати під середовищем, не привертаючи до себе надмірної уваги і не виглядати бідною людиною.
Ісраель особисто зустрічав тих, хто прибував біля дверей. Помітивши Генрі, він здалеку привітався рукою:
— Генри, сюда!
Гучний окрик миттєво сфокусував на ньому десятки очей. У тісному товаристві Майстри Формацій Срібного місячного міста поява нового обличчя завжди стала подією. Генрі, будучи тут абсолютним чужаком, шкірою відчув, як по ньому ковзають зацікавлені, іноді оцінюючі погляди.
— Заходи скорше, майже все в складі, бал от-ось набере оберти. До речі, сьогодні тут зібралося багато столичних красунь. Якщо хтось приверне твій погляд, тільки скажи - я представлю, - старий Іраель змовник хмикнув, підморгнувши йому.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu