Як командуючий, він відповідав за недоторканість кордонів і невизначеність, що окутала гірський масив, виснажувала його більше ніж будь-яке відкрите зіткнення.
Він не мав можливості просити допомоги в Хайшичена, щоб розвідати цю небезпечну місцевість.
Тепер, побачивши біля нього Коула невидиму тінь за спиною, Тайлун знайшов упевненість: візит учня був явно санкціонований вчителем і Северус не сумнівався у успіху цієї місії.
— У учителя все в порядке. Роки, звичайно, беруть своє і вік дає про себе знати, але дух його все ще твердий та стійкий - з ледь помітною, а шаноблива посмішкою відповів Коул.
Тайлун зрозумів, кинувшись на мить у свої думки.
— Магістр Северус - це справжній стовп нашого суспільства, людина величезного авторитету. Протягом десятиліть він охороняв спокій столиці. Пам’ятаю, коли ще в дитинстві мені ледве виповнилося сім чи вісім років, він давав мені перші уроки мистецтва меча.
Тайлун усміхнувся, воскресивши образ маленького хлопчика з незграбним дерев’яним мечем, який намагався повторити рухи великого майстра.
- Пане Тайлун, яка оперативна обстановка на Хребті Лім зараз? — Голос Коула повернув командуючого до суворої реальності.
Тайлун відразу посерйозив, його погляд став жорстким.
— Я офіційно оголосив цю територію забороненою зоною. Ніхто з розсудливих людей не живе там, окрім небагатьох авантюристів.
Там було замовлено велику кількість людей, які жили там. Навіть найманці, які звикли до ризику, воліли триматися поодаль, сподіваючись спочатку виглянути ознаки аномалій з безпечної відстані, перш ніж вирішити на перший крок під сидінням гір.
Коул коротко кивнув, приймаючи інформацію до відома.
— Завтра на світанку я зроблю огляд місцевості особисто.
— Будь ласка, будьте надзвичайно обережні, — попередив Тайлун.
У глибині душі він вірив, що коли маг прийде, проблема розв’яжеться в короткий час. Його турбувало одне: « Як би самовпевненість молодого заклинача не призвела до фатальної помилки ». Проте Тайлун майже не сумнівався, що підготовка Коула дозволить йому уникнути сумних наслідків тих людей, які повністю згинули в цих лісах.
— Може, вам варто виділити групу прикриття? — запропонував Тайлун, щоб він показав усі ризики.
Коул рішуче похитав головою.
- У цьому немає сенсу. Звичайні бійці стануть лише тягарем у випадку зіткнення з магічною загрозою, а наодинці я зможу діяти набагато ефективніше. Якщо ситуація стане критичною, одному мені буде набагато легше здійснити швидкий відхід.
Тайлун не став наполягати, визнаючи право гостя. Логіка мага була бездоганною: один чоловік мав маневрливість і прихованість, тоді як загін змусив би його розпилювати сили на охорону чужих небезпек.
Наступного ранку Коул виїхав верхи до Крем. По дорозі він уважно сканував довколишній простір, але не виявив жодного тривожного знаку.
Коли він дістався підніжжя, то поспішав і окинув погляд високої вершини. Гори виглядали оманливо: буйні зелені й вічно вкриті пишними деревами.
Коул витяг з дорожнього пакета прозору кришталеву кулю. Зтиснувши артефакт у руці, він почав повільний обхід передгір’я.
У просторі між небом і землею завжди циркулюють енергетичні частинки, які невидимі.
Стародавні руїни, якщо вони дійсно були поблизу, повинні були працювати як потужний гравітаційний колодязь для мани.
У напрямку і концентрації цих потоків можна було з високою точністю лосколізувати епіцентр. Кулька в його руці почала підрогати, указуючи на ділянки, де щільність частинок ставала аномальною.
Здійснувши дані з артефакту, Коул впевнено попрямував вглиб хребти і зайнявся вектором найбільшої концентрації енергії. Опинившись під лісозаготівлею, він не розслаблювався ні на секунду і контролював кожен шерень навколо.
Коул хотів швидко знайти вхід до руїн, вважаючи, що так масове зникнення людей повинно мати очевидне джерело. Однак після кількох годин виснажливої подорожі він не знайшов жодного сліду розлому або воріт. Це змусило його нахмуритися, вдивляючись у густу чащу.
« Вже невпізнали прохід? »
Якщо вхід у руїни закрився, місія погрожувала затягтися. У багатьох стародавніх структурах магічні формування поступово деградували, стали нестабільними і цикли їхнього відкриття ставали зовсім непередбачуваними — від кількох днів до довгих століть.
Коли Коул подумав про це, він продовжував рухатися і методично вистежив енергетичні сліди. Оскільки частинки мани все ще зосереджені в цій точці, то механізм входу досі активний. Хрустальна куля підтверджувала його догадку, бо перед нею постійно зростала щільність енергії.
Тим часом Генрі, схований густим листям, вже з’ясував наближення чужої людини. Він активував аналітичні системи чіпа і оцінив загрозу та тихим, позбавленим емоцій голосом дав наказ:
- Рейс, негайно повертайся і доповни ситуацію. До нас рухається заклинач рівня зжичення. Я спробую затримати його, але не можу гарантувати, що зможу усунути ціль на місці.
Вони патрулювали периметр у пошуках будь - яких відхилень від норм, і головним завданням було не допустити виявлення 20 сьомої бази.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu