Генрі повільно підняв руку, наче нехотячи. Його широка долоня зустріла клинок в повітрі. Стояло пальцям зомкнутися, як сталь жалібно застовала: зброя почала неприродно гнатися і втрачаючи форму під жахливий тиск. Зрачки Вільямса розширилися від шоку.
Цей меч, викований найкращими ковальами гномів з метеоритного заліза і загартоване в драконячій крові, вважався майже незнищенним.
З ним Великий лицар пройшов через сотні битв, розчавлюючи чужі озброєння і мечі. А тепер його гордість перетворилася на безформний шматок металобрухту одним простим рухом.
Генрі рвув меч на себе, вирвав його з ослаблених пальців противника і остаточно смиив його та відштовхнув шматки голки в бік.
— Що за сміття, — пробурмотів він під ніс.
Він плавно розвернувся до Вільямса і без будь - якої замаху, майже ліниво, вдарив його відкритою рукою по голові. Великий лицар чітко бачив руку, яка наближалась до нього, і кожного кліткоподібного тіла кричав собі « уклоняйся! »
« Вперед! Чому я замер? Невже паралізує закляття?»
Це приголомшило багатьох людей. Чому він, еліта королівства, не здатний піти від простої ляпаси?
Плюх.
Ладонь Генрі зіштовхнулася з його шоломом, і голова Вільямса миттєво відлетіла від плечей. За останні секунди роботи мозку лицар зрозумів жахливу істину: « Мене не паралізували. Просто його швидкість... Вона за межами мого сприйняття..." Світло в очах остаточно погас.
Бум!
Обезголовне тіло з важким мокрим стуком впало на землю. Над поляною запанувала труна, та тиша. Мене, який все ще затиснуто раною, здавалося, більше не відчував болю, паралізований побаченим. Авантюристи, які вижили в заціпенінні, переклали погляди з трупа свого лідера на мирну фігуру Генрі. Секундна заміна перетворилася на первісний жах, який неконтрольували.
Вільямс мертвий. Великий лицар був убитий одним бавовною, наче надокучлива комаха.
« Мені не потрібна причина, щоб розчавити кілька мурашок».
Ці слова, сказані Генрі раніше, тепер набатом гриміли в їхніх вухах. Тільки зараз до них дійшло: він не намагався їх залякати або принизити. Він просто констатував факт. В його системі координат вони дійсно були не більш ніж дрібним сором під ногами. Чи потрібна людина, щоб напасти на мурашку? Звичайно, що ні.
— Бежать! Всім бігти! - Зривався чийсь істохідний крик.
Інстинкт виживання миттєво випалив залишки дисципліни. Авантюрісти, опам’ятаючись, кинулися врозсипну, сподіваючись, що у нанесеному хаосі Генрі обере не їх.
— Розумний вибір, — потихеньку зауважив Генрі. — Але в моєму випадку це нічого не варте.
Незважаючи на свої величезні габарити, він не мав ані тіні того незграбного вчинку, що сподівався побачити противників. Авантюристи зробили фатальну помилку, вважаючи, що велетень зобов’язаний бути повільним.
Мене, незважаючи на шок від втрати руки, зреагував швидше за всіх: він знову активував невидимість і рвався геть на межі можливостей. Генрі лише злегка відштовхнувся від землі і в той же момент матеріалізувався за його спиною.
Короткий, сухий удар кулаком у лопатку — і тіло асасину полетіла вперед з криштком врізаючись у відвісну скелю. Зісковзнувшись по каменях, воно залишило після себе широкий кривавий слід, точ-точ як розчавлена про скло муха.
Інші побачили, що переслідувач відволікається на Мену. Вихід з долини був вже дуже близько, і це означало лише прибавити час.
Але динаміка Генрі перевершила будь-які розрахунки чіпу або людського ока.
Він закінчив з асасином, не побавив темпу і в один стрибок наздогнав наступного втікача.
Той був лише підмайстром, навіть не досягнув рангу Рівцаря, але це вже не мало значення. Коротка пощечка, яку застигло тіло вояка, не встигла навіть викрикнути.
Генрі, взявши до уваги лестощі Смерті, систематично викачував бандитів. Противники нагадували солому під косою жнця - ні в кого з них не було волі, ані сил, щоб зробити хоч якесь протистояння.
Вся розправа над шайкою зайняла не більше семи-сім секунд.
Найпотужніший утікач встиг від виходу з ущелини майже на триста метрів; йому здавалося, що рятуючи невідомість лісів уже близько, але захоплені криками товаришів позаду переслідували його, точно невблаганний поклик безодні.
Наступну мить спалах болю пронизала грудна клітка. Розбійник навіть не здогадувався, що його тіло в буквальному розумінні розірвало внутрішню частину тієї колосальної енергії.
Очистивши плато від ворогів, Генрі коротко з усіх сил скасував трансформацію. У ту ж хвилину з поблизького пагорба до нього почали спускатися Давид і Рейс.
— Приберіться тут, — потихеньку кинув він, відновивши подих.
— Переоденься, — негромко вимовила Рейс. Вона витягнула зі свого простору перстень акуратно складений комплект чистого одягу, підійшла ближче і простягнула речі чоловікові. При цьому на її щоках просувався ледь помітний рожевий рум'янець.
Генрі на мить замер у замішанні, і його власні запаси мали достатньо свіжої сукні. Але, побачивши її щиру турботу і вже підготовлений цвіркун, він вирішив не виглядати надто різким. Коротко кивнувши, він прийняв одяг:
Дякую.
Внаслідок цього вони врешті розсіялися, і тіло мага повернулося до своїх звичайних пропорцій. Поки Генрі перевдягався, Рейс не втримувалась і швидко кинула на нього погляд, прошепотівши собі: « Все таке ж велике...»
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu