Але тут, у дикому лісі, він раптом зрозумів дивну річ: контролювати мано було навіть легше, ніж вдома.
« Дуже цікаво, що впливає резонанс з Королівською ельфійською кров'ю», — аналітично закінчив він. Після поглинання крові Шатії його організм адаптувався, і тепер План Ельфів став для них природним середовищем. Мельна Воля Міра ігнорувала його присутність, не вибудовуючи перешкод для його мани.
Тільки частинки крові Прародителя бога грому, що прийшли з Бездни, все ще відчували легке відторгнення.
Минувши кілька хребтів, група досягла величного гірського масиву на південному сході.
Почалася монотонна робота: магі випускали імпульси Воспірія мана, зондували рельєф і ретельно наносили дані на карту. Кейн ішов в авангарді, впевнено ведучи маршрут.
У той же час у свідомості Генрі формувалась зовсім інша картина, набагато глибша і грандіозніша. Радіус дії « Голубої Сіневи» становив півтора кілометра, що в разі перевищувало можливості звичайного Восрія мани. Він слухняно транслював магічні імпульси, роблячи вигляд, що заповнює карту лише в радіусі ста-двухсот метрів, хоча рельєф далеко попереду йому був відомий з точністю до метра. Розкривати справжні можливості чіпа перед Кейном було б верхи нерозсудливості.
У мага стадії газовифікації першого рівня на створення карти такого сектору йшло місяць. Глибока Сінева за тиждень впоралася б.
Проте Генрі свідомо стримував темп: зайва ревність лише призвела б до нових, більш небезпечних призначень.
Він рухався в загальному ритмі, методично відзначаючи рідкісні рослини.
Багато з них були унікальними для цього світу, і один за одним чіп поповнив свою базу даних новими біологічними зразками.
...
Тоді як маги займалися картографією, в іншій частині гірського масиву пробиралась інша група. Ці люди носили довгі луки та вушні мішки за спинами, одягнені у легкі шкірки й сталь. Це були прикордонні сили Королівства Ноен.
Карлот, ветеран з десятилітнім стажем, добре знав смак гірського пилу. Такі патрулювання були єдиним способом зупинити контрабанду і вчасно помітити, як ворожі розвідувачі вирушають у подорож.
Його загін з тринадцяти чоловік був у дорозі вже п’ять місяців. Ще один ривок, який вони чекали на заслужений відпочинок у таборі.
Гори не прощали слабкості: нескінченні підйоми вимотували душу, а в тіні папоротників танули отруйне створіння.
Великі хижаки не становили великої загрози, бо в загоні було достатньо офіціальних лицарів, чиї аура змушувала тварин триматися подалі.
Комахи були справжнім бичем.
Варто було зазіватись, як крихітний гнус збирався під доспех. Один укус міг бути гарячкою, а без спалювання або ліків і втрата кінцівки.
Було приємно, що кордон мовчав. Отже, не було великої війни, а шанси повернутися додому були високими. Карлот, як правило, смикнув з ніг велику чорну комаху і швидко обробив місце укусу мазі й продовжив дорогу.
Сьогодні їм випало місце в ідеальній глушині, де нога людини не спала роками. Карлот зупинився і підніс до очей бінокль, уважно оглядаючи схил поблизької гори. У окулярах мигнули чотири фігури, які впевнено перетинали відкриту ділянку.
- Сюди, швидко! Там люди! — Негомко, але різко скомендував.
Солдати прийнялися до оптики. У лінзах чітко проступили силуети Кейна, Генрі та інші маги.
- Якого біса вони тут забули? — Пробурмотів Карлот, насупившись.
Незнайомці були одягнені просто, майже бідною, і при них не було видно важкої зброї. Але Карлот знав, що в серці цих гір безозброєний — це небіжчик. Як командир прикордонного патруля, він повинен був з'ясувати, хто ці сміливці.
Генрі виявив наближення загону ще в той момент, коли Карлот тільки потягнувся до біноклю.
Однак він зберігав невтомність і продовжував йти. Якщо навіть Кейн, маг другого рівня, ще не відчував чужинців, з якою статою йому, рядовому новачку, виявляти обізнаність раніше вчителя?
Кейн раптово застиг, плавно обернувся і кинув пронизливий погляд назад, в гущу лісового масиву.
— Здається, нас знайшли. Я не дуже добре почуваюся, коли хтось сказав мені свою шкіру: « У мене холодні нотки.
Остроєння мага другого рівня дало йому змогу побачити найменшу дивність навколо нього. Генрі, чиї почуття були загострені аналітичним модульом чіпа, також виявив наближення організованої групи.
— Пане Кейн, чи не розумніше буде негайно відійти? — Він запропонував, щоб у нього був поганий вираз обличчя.
Кейн коротко кивнув, погоджуючись з аргументами супутника.
— Так, повертаємося. База Номер двадцять Сім тільки заснована, і зараз нам найменше потрібно контактів з місцевими або ризик випадкового викриття.
Він не боявся прямого зіткнення, але намагався уникнути зайвих ускладнень, які могли б порушити довгострокові плани. За його знаком люди повернули роботу по картографуванню місцевості і, розвернувшись, вирушили вглиб чащі.
По дорозі Генрі першим помітив рух попереду, але краще мовчав і продовжував спостерігати. Невдовзі Кейн зрозумів, що двоє прикордонників обійшли їх з фронту, тоді як інші розстроїлися і брали групу у щільне кільце. Зіткнення з розряду ймовірних перейшло у неминуче.
Генрі спокійно, вивантажений рухом, дістав з простору кільця кошик для збору трав.
Він насипав у неї кілька видів рослин і закинув лямки на плечі, приймаючи вигляд звичайного шукача лісових дарів. Незабаром перед четвертою дорогою стояли пильні солдати, а ззаду почувся хрустких веток під чоботями замиканих засідань.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu