Інформація в таких справах часто дорожила золотом, відділяючи життя і смерть тонкою гранню обізнаності.
Через сім днів у Академії Августа урочисто відчинив ворота стародавньої Колізей. Колись ця велична споруда, що вміщала десятки тисяч глядачів, служила ареною для кривавих гладіаторських ігор, але тепер її призначення змінилося. Для потреб експедиційного загону арену переобладнали у величезний вузол міжпланарної телепортації.
У самому центрі майданчика височіла схільська арка, всередині якої пульсувало і переливалося густе темно-зелене сяйво, подібне до листя прадавніх лісів. Генрі у своїй групі стояв перед цим зловісним і прекрасним порталом. Баннінгс, чий голос тепер звучав по-воєнному сухо, оголосив:
— Проходьте по іменах. Згідно ваших реєстраційних даних, ви будете розподілені по різних військових базах. На даний момент у Плані ельфів розвернуться 30 наших опорних пунктів в різних кліматичних зонах.
У цей момент Генрі шкірою відчув на собі чийсь важкий, недобрий погляд. Оглянувшись, він натрапив на очі Марко. Той крикнув губами в жорстокому, похмурому місці — очевидно, таємно сподіваючись, що жереб закинеться на одну й ту ж базу.
Баннінгс почав перекличку. Магі, чиї імена зривалися з його губ, малими групами по двоє або п’ять підходили до сяючих воріт і безслідно зникали в зеленій порталі. Марко разом із трьома чарівниками з Гіжини Грін пішов у порожнечу. Черга Генрі все ще не підійшла - доля явно готувала йому іншу точку висадки.
— Генри! Давид! Рейс!
Баннінґс викрикував імена чітко, по-воєнному, і викликані маги відразу ж зменшили дистанцію перед мерехтливим маревом світлових Воріт.
« Не хвилюйтеся, — додав він, благаючи їх скупим жестом. — Ви просто заходите і ні про що не тривожтесь ».
Генрі мовчки кивнув. Він зробив глибокий, розмірний вдих, влаштовуючи внутрішні цикли мани, і рішуче ступив у сяючий зеїв портала. Давид і Рейс, намагаючись не відставати від нього, пішли за ним тінню.
Як тільки Генрі перетнув кордон, реальність з’явилася: могутня і нездоланна сила ривком скинула його вперед, наче у бездонну світлову прірву.
На периферії почуттів з’явився короткочасний опір — ніби намагався втримати чужака, але сила Врат виявилася незаперечною і остаточно зачарувала його.
Спалах сліпучої білізи на мить випалила сітківку, а в наступний момент підошви чобіт вже відчули тверду кам’яну форму. Генрі озирнувся в центральну частину майданчика, оточеного щільним кільцем приземлених дерев’яних хатин.
- Ласкаво просимо на двадцять сьому базу Експедиційного загону.
Генрі різко обернувся на голос. Перед ним стояла людина феноменальної тучності — високий товстяк вагою аж ніяк не менше п’ятисот цзінів, чия фігура домінувала над простором.
— Ви троє, ті самі безплідні Земли? — Поінформувався гігант, окинувши їх оцінкою.
Генрі відповів короткий, повний гідності кивком:
- Так, сер. Я Генрі, це мої супутники Давид і Рейс.
Товстяк з любов’ю поплескав себе по величезному животі, і він впав у депресію.
— Я Пакк, командир Експедиційного загону 20 сьомої бази. Дуже приємно, що до лав поповнюється багато простих людей.
Генрі непомітно просканував простір. Аура Пакка була щільною і тяжкою, схожа на силу Баннінгса; чіп підтвердив первинну догадку — перед ними Волшебник третього рівня. Незважаючи на колосальну силу, командир справив враження людини прямодушної і навіть у чомусь безсердечної: його круглим обличчям застигла м'яка майже довірлива усмішка.
— Ходімо, введу вас у курс справи. Розпочну розмову про місцеві умови, кинув Пак і рушив вперед. Його велична фігурка, яка нагадує ожилу гору, плавно розсікала повітря. Генрі та інші приєдналися до нього, уважно вивчаючи оточення.
Недалеко від житлового сектору висіли стіни з грубо обробленого каменю і прадавнього дерева. Над усією базою, ледь помітно вібруючи, нависав захисний купол сферичної Заклинання, що відтяла табір із зовнішнього світу.
— Наша база була заснована трохи більше ніж три роки тому, — почав пояснення Пакк, не обертаючись. — Упорядкові номери суворо присвоюються за хронологією: чим менше цифр, тим раніше було заклав фундамент. На даний момент ми працюємо в режимі суворої прихованості.
Ні ельфи, ні місцеві люди навіть не підозрюють нашої присутності. Усю територію замасковують Магічні структури.
Голос командира звучав мерзенно, поки він записував суть їх перебування тут.
З’ясувалося, що на Плані Ельфів панувала не лише дотепність. Тут процвітало багато людських держав.
Як видно з доповіді, місцеві лінгвістичні корені та побутові звички не відрізнялись від створінь Плану Чарівників.
Але світ не обмежувався лише ними: у лісах та горах жили дракони, велетні й інші небезпечні види. Протягом століть війна заговорила лише у своїй зачатій стадії.
— Тепер на базі трохи більше сімдесяти фахівців, які закривають усі потреби від побутового забезпечення та оборони до активних бойових вилазок і глибинної розвідки, — додав Пакк.
Житла база складалася з дерев’яних споруд. Пак виділив Генрі, Давиду та Рейсу по окремій хатині і розташував їх в одному ряді.
Очевидно, командир розумів, що прибулі в зв'язку маги будуть працювати краще, якщо знаходитимуться у кроках доступності один від одного.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu