Старик розумів, що кожна секунда негайно діє проти нього.
Йому потрібно було негайно контролювати ключову магічну форму долини Чорна Скала.
Якщо на горизонті з'являться основні сили клану Черч, навіть чарівнику стадії кристалізації буде важко вирватися з цієї пастки. Коли він відчував, що тане час, то дивився, як Генрі повільно відступає і проходить межі пристойності.
Цей наглець залишився живим, і про безперешкодно захоплювальні форми можна було забути. Швидкість і неймовірна тривалість життя ворога, очевидно, виходили за рамки звичайних параметрів: швидко не вдасться придушити його, а затяжний дуель означав крах всієї затії.
"Лижая в'язниця!"
Мій старий рух був різким. Температура в радіусі кількох метрів навколо Генрі миттєво впала до абсолютних значень, і його тіло в долю секунди виявилося замуровано у масивний блок прозорого льоду. Це заклинання першого рівня було еталоном надійності для фіксації цілей.
Але тиша тривала лише мить.
Бах!
З-під крижаної корки вирвалися сліпучі розряди електрики. Прозора перешкода пішла мережею глибоких тріщин і з сухим бавовною розлетілася на тисячі маленьких осколків. Генрі вислизнув інею з плечей, знову опанувавши свободу рухів. Старець лише висихнув, але таємно шукав подібних результатів. Фізичний потенціал Генрі був занадто великий, щоб такі прості кайдани могли його утримати.
Закінчений ризиками, маг повільно опустив руку; червоний кристал, що мерехтіє, слухняно повернувся в його долоню. Не кажучи ні слова, старий розвернувся і попрямував до виходу з долини, фактично визнаючи поразку. Присутність Генрі зробила операцію невиконаною, а подальше перебування тут стало небезпечним для життя.
Генрі слідував за магом, що летить на віддалі, не видаючи його з уваги. Тільки коли силает ворога остаточно розтанув за межами долини Чорна Скала, він дозволив собі розслабитися.
« Я готовий до рішучих дій », — сказав Генрі.
Клан Мосс витратив величезні ресурси на підготовку цього удару, і такий поспішний відступ став для них важким ударом. Тепер старому чоловікові закритий шлях назад: магічна форма вже внесла його до списку загроз, і без зовнішньої телепортації повторне проникнення стало практично неможливим.
Забезпечивши безпеку периметра, Генрі пішов до житлового сектору. Картина, яку він відкрив перед очима, була неприємною: колись доглянута територія перетворилась на попіл. Всюди лежали стовпи вартових і слуг, багато будинків були буквально прошиті наскрізь крижаними піками, а в холодному повітрі застоявся важкий запах міді та смерті. Провідний огляд руїн не приніс результатів — тих, хто вижив.
Учні чарівників і лицарі нижчих рангів були беззахисні перед силою Майстра кристалізації. Те, що сам Генрі пережив у сутичці з Марком, тепер здавалося йому чистою вдачі, можливо лише завдяки своєчасному втручанню Барті. Найменша затримка — і він поповнив би ряди мерців у цій долині.
Багато жертв роками наполегливо тренувалися, сподіваючись на процвітання під крилом Клана Черч.
Ніхто з них не чекав цієї ночі, і більшість людей наздогнала його в постелях. Генрі знову побачив, що людське існування крихке. У цьому світі без милосердя життя — це лише випадковий випадок. Сьогодні, не маючи достатньої сили, він би обірвався під клинкою Тайлі.
Невдовзі Генрі підійшов до головних брам долини, де вцілів маленький гарнізонний замок. Деякі лицарі та учні не могли збагнути, що сталося з ними. Їх врятувала лише щаслива подія і розклад чергувань. Старець, що летів, помітив їх, але не почав витрачати цінні секунди на знищення групкою тих, хто вижив.
- Пане! — Люди, які вийшли назустріч, з нескорим полегшенням дізналися у майбутній людині Генрі.
На той час він вже став звичайним і змінив одяг на свіжий комплект.
— Залишайтеся на своїх постах і будьте тверезими. Від хвилини до часу підкріплення він буде холодним, впевненим тоном.
Присутність офіційного чарівника вплинула на тих, хто вижив краще за будь - який еліксир. У їхніх очах Генрі і той старий були величинами одного порядку, і сам факт того, що ворог відступив, виховував їм хибний, але необхідний спокій.
Через кілька годин біля входу в долину з'явився Брек. Він рухався дуже обережно, уважно вивчаючи кожен виступ скелі.
Генрі вже встиг відправити повідомлення через магічний талісман, повідомивши про вихід ворога, але в часи війни довір’я було незвучною розкішшю. Хто міг гарантувати, що талісман не потрапив у руки ворога чи повідомлення — це пастка?
Брек, який вже був похований Генрі, до останнього сумнівався у достовірності сигналу. Він зайняв спостережну позицію разом з командою клану Черч, не вирішуючи увійти в долину без розвідки.
У цей момент Генрі стояв на зубчастій стіні замку. Помітивши його фігуру, Брек на мить застиг від здивування, але, переконавшись, що контроль над магічною формальністю не втратився, шумно видихнув, відчуваючи, як гора звалилася з його плечей.
Генрі стояв на верхньому сході замку, дивлячись у сіре мариво дистанції. Помітивши, що́ наближається, він негрізно, але чітко гукнув провідника:
- Пане Брек!
Лише після цього Брик, який до того залишався обережним, скерував свого скакуна ближче. Понад десять чоловік з Клану Черч були за ним щільною будовою. Повітря навколо процесії ледь помітно вібрував від надміру мани: у авангарді йшли два чарівників стадії кристалізації, чиї обличчя застигли як маска і позаду них товпилися учні, які зберігали напружене мовчання.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu