« Якщо він знав, чому не втік? » — промайнула в голові Тайлі скороминуща думка.
Звичайно, долина Чорна Скала була запечатана магічним куполом, але будь-хто на місці цього юнця хоча б спробував би сховатися у лісах.
Тайлі коротко і зло посміхнувся.
— Що ж, принаймні, ти добре оцінюєш ситуацію і розумієш, що втекти нікуди. Це звільнить нас від зайвих марноти - я прикінчу тебе швидко.
Він ще раз просканував джерело ворога: помилки не могли бути, Генрі все ще був на стадії газовифікації.
Генрі повільно обернувся. Його погляд, порожній і аналітичний, зупинився на Тайлі.
— Я довго задумувався над одним питанням: чи може абсолютна фізична сила перевершити всі інші мистецтво? Ти якраз вчасно, відпочинь матеріалом для мого експерименту. Стадія ожиріння... не надто високо, але й не дуже низько.
— У самий раз для тебе, — обгризнувся Тайлі.
Його глибоко зворушило те, що він не був небезпечним чарівником. Розгнівання викликали і ці пафосні промови про експерименти - хлопець явно втратив зв'язок з реальністю, не усвідомлював прірви в їх силах.
- Ярість Кривавого Бика.
Генрі коротким рухом виймав через пояс пробірку з темною субстанцією і холоднокровно розчавив її, смиваючи долоню кров'ю.
Тайлі на мить напружився, очікуючи потужної атаки, але зрозумівши в плетенні закляття нульового рівня тільки презирливо фирскнув.
- І ти сподіваєшся на цю дрібницю?
- Благословення ельфа гір.
- Благословення вітряного духу.
- Абсолютний захист.
Генри методично, один за одним активував каскад закляття. Його фігура осяяла різким світлом, а простір навколо нього вдерлося маревом переливаючий кольоровий щит.
Тайлі нахмурився. Хоча ці чари були доволі захаращені, будова купола виглядала дивно — гостру інтуїцію мага раптово захиталась.
— Тіло гіганта.
У ту ж секунду тіло Генрі почало швидко деформуватися і роздмухати. М’язи здулись машинами, одяг не витримав жахливого тиску і тріснув, перетворившись у лахміття.
Тайлі приголомшено задирав голову, дивлячись на плодотворного нефілім. По його спині пробіг холодок липкою тривогою.
— Темний доспех.
Генрі не залишився беззахисним: потоки чорної мани миттєво сконденсувалися, одягнувши його тіло у важку матову броню. Потім він активував силу крові Прародителя бога грому - і по голочці-чорні пластини доспеха з сухим тріском запилювали гілки електричних розрядів.
Тайлі мимовільно відступив на крок, не в стані відривати погляд цього гігантського гіганта, що випромінює хвилі гнітючої темної енергії. Він швидко сформував полум’я вогню руками і з силою мітнув його в ворога.
Генри навіть не шепохнувся. Він не схилявся або не виставляв блок. Снаряд врізався у його груди і розсипався снопом безсилих іскри, не залишивши на броні навіть копоті.
— Спеціалізація на стихіях вогню? Що ж, тобі дійсно не пощастило, — коротко вимовив Генрі.
Колосальна стійкість до полум'я, отриманої у поточній формі, перетворила будь-які подібні атаки на порожній трату сил.
Він прослідкував за гаснущими іскриками та додав низьким, вібривальним голосом:
— Тепер моя черга.
Генрі сильно напружив потужні важелі м’язів, відштовхнувся і зірвався з місця. Повітря вибухнуло гром, а на місці його ривка залишився тільки слід від розряду блискавки. У мить він опинився впритул до Тайлі, занований величезний кулак для удару.
Прямий випад породив повітряний вихр, який заставляє простір свистіти від лютого напору.
Зіниці Тайлі звузилися до точок. З глухим ударом врізався у Огненний Щит, який відразу покрила мережа світлячих тріщин. Через долю секунди бар’єри розлетілися на тисячі блискучих уламків.
На тілі Тайлі в відчайдушній спробі захистити господаря спалахнуло Вроджений заклинання полум'я. Але бронований кулак Генрі пройшов крізь нього, наче через папір, і розчавлений вантаж обвалився на грудну клітку мага.
Тіло Тайлі неприродно вигнувся. З уст проливалась густа струмка, і кров перемішала з ошметками внутрішніх органів. Могутній імпульс підкинув його в повітря і перевернув назад.
Цей фатальний удар лише на якусь мить сповільнився.
Генрі був тінню, що летів за тілом. Він постав позаду мага ще до того, як той торкнувся землі і завдав страшного удару ногою в ділянку копчика. Сухий кришталик, що ламається хребцями, чітко рознісся над притишньою площею. Тайлі навіть не встиг викрикнути, бо його знову відкинуло і він прокувикувався по каменях у конвульсіях біля краю площі.
Генри в один стрибок виявився поруч.
Тайлі був ще живий. З нелюдською працею він повернув голову, витріщившись на гіганта в чорній броні. У його погасаючий погляд застиг первісний, який нерозгаданий жах.
Маг стадія ожиріння не встиг застосувати жодного бойового закляття. Один удар і один пінок - цього виявилося достатньо, щоб повністю розтрощити його.
Тайлі, відчуваючи холодну погоду, швидко покидалася. Він навіть не бачив, що його поясниця перекручена і зламана під абсолютно природним, моторошним кутом.
З того моменту, як Генрі вийшов на площу, результат бою був наперед визначений.
У такій величезній швидкості непідготовлений та зухвалий Тайлі просто не мав фізичної можливості зреагувати. А після активації сили крові Прародителя бога грому швидкота Генрі вийшла за межі людського сприйняття.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu