- А щоб повернутися назад, мені також потрібно буде залучати волю?
- Саме так. Але пам’ятай, що час перебування тут безпосередньо залежить від особистої сили. Чим вище ти будеш ранком, тим довше зможеш протистояти тискові цього світу.
— Тепер зрозуміло. В останній візит я зник так швидко, тому що був лише учнем першого рівня - зрозумів Генрі, порівнюючи факти.
Через секунду він поставив наступне запитання, яке турбувало його так само:
- Що це за чорна тварюка, яка напала на мене? Чому вона мала таку неймовірну силу?
— Звичайне демонічне відроджування, в чиїх жилах тече мала крапля крові Прародиця бога грому. З цього й така міць, байдуже відповіла ропуха.
- Прародитель бога грому?
— Прародитель — це початок усього. Ти не можеш занадто рано прив’язуватися до таких таємниць, але пам’ятай про це.
Генрі на мить задумався, а потім вирішив продовжити:
- Та тварюка, яку ти поглинула... Вона ще не перетравилась остаточно? Я хотів би вивчити її кров.
Жаба дуже розбила пащу і з глухим звуком виплюнула на землю обрубок чорної кінцівки:
— Користуйся. Повинно знадобитися для твоїх цілей.
Генрі підійшов ближче, підняв покритий зв'язкою ногу і з надзвичайно обережно помістив її в просторове кільце. Цей фрагмент тіла був безцінний: як тільки він офіційно стане чарівником, варто перевірити техніку « Велич Темного неба» для того, щоб поглинути цю есенцію.
Раптом простір навколо нас заколихався, наче відблиск у бурхливій воді, і пішло дрібною біятю.
— Твій час вийшов, ти повертаєшся назад, — констатувала ропуха.
що врятувала мене. Можу я дізнатися твоє ім'я? — Він швидко запитав Генрі, відчуваючи, як реальність вислизає.
Жаба помостилася і з хворобливою гримасою доторкнулася голови:
— Имя... Я його забула. Тобі пощастило, що в обох випадках ти був поблизу і я встигла прийти на допомогу. Наступного разу удача може відвернутися, і я не встигаю так швидко. Будь осторожен, маленький маг.
Генрі хотів кинути на знак вдячності, але декорації відразу змінились: він вже стояв посеред своєї спальні.
Опустивши погляд на долоню, він побачив ту ж бліду мітку координат. Трофей в кільце також нікуди не зник.
Не гаючи часу, Генрі взяв просте лабораторне обладнання, приготував магічний склад і занурив у нього голінь демона, щоб запобігти розпаду тканин.
Цей інцидент наштовхнув Генрі на нові, амбіційні думки. Оскільки доля дала йому ключ до Плану Бездні, цей ресурс слід було використовувати по максимуму.
На цьому етапі лінії крові демонські істоти були для нього головною цінністю. « Велична Темність неба» дозволить йому планомерно поглинути їх, зміцнюючи власний фундамент.
Це було б божевіллям у боротьбі з богами або прабатьками, але полювання на нижчих демонів для їхньої крові здавалося цілком виконаним завданням.
Однак, це був план на довгострокову перспективу. Навіть досягнувши рангу офіційного чарівника, він не збирався вкидатися у Бездну.
На першому колі він, можливо, здолає створіння так само сьогодні, і то лише за умови використання Шівола.
Жаба чітко показала, що не завжди зможе підстрахувати його. Отже, перед тим як знову ризикувати, потрібно значно збільшити особисту силу.
Хрипний хропіння Феліда, який доносився з сусідньої кімнати, знову безцеремонно порушив нічну тишу.
Хлопець спав на неймовірно міцно, і цей звук мимовільно змусив Генрі повернутися до питання, яке вже давно не давало йому спокою.
Минулого разу, коли він зіткнувся з Планом Бездні, Луен і ті двоє виявилися затягнуті в інший вимір, що зрештою коштувало Люену життя.
Тепер Фелід мирно погрівав за стіною, а поверхом вище відпочивали інші учні третього рівня, але жоден з них не відчув жодного коливання простору.
« З того часу моя сила значно зросла, хоча решта обставин майже не змінилася. Невже все це в стабільності просторового коридору?» - думав Генрі, дивлячись у темну стелю.
Трохи поміркувавши, він вибудував логіку: минулого разу його сили було недостатньо, і при контакті з Бездною тканиною реальність пішла тріщинами, став нестабільним та затягнувши в створення воронки всіх, хто перебував поруч.
Генрі чітко пам’ятав, що аномальна зона тоді була дуже тверда: радіус був невеликий і його не можна було вирвати за межі лісу Місячний Світ.
Цього разу все докорінно змінилося. Маленький чорний чоловік переслідував його на величезній відстані, але Генрі так і не натрапив на невидимий бар'єр. Це чітко вказувало на високу стабільність просторової зв’язку, тому його не затягнуло сторонніх у свій власний кошмар.
Але все це залишалось лише теоретичними викладками. Лише під час наступної зустрічі з Жабою він зможе підтвердити свої припущення.
На щастя, жоден з гарнізон не помітив його короткочасного зникнення — життя в таборі текла своїм чергуванням.
Після тієї дивної ночі настали спокійні, навіть монотонні будні.
У лісі Лунне світло розвернуло захисну бар’єрну форму, яка забезпечила високий рівень безпеки.
Генрі використовував це затишя з максимальною користю: майже весь вільний час він присвячував деконструкції моделі закляття Великого Темне Небо, по крупцях розбираючи її принципи і аналізуючи хитросплетіння магічних структур.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu