Генрі миттєво відчув на собі хвилю первісної загрози і, не відстрочуючи ні секунди, активував серію заклинань. У ту ж мить чорний чоловічок зафіксував на ньому свій немигаючий погляд. За ісиня-черньої шкіри пробігав ярольний спалах статичного електрики, і крихітний переслідувач буквально розчинився в повітрі.
У наступній секунду простір перед щитом Абсолютної захисту зм’ялось, і матеріалізований із пустоти людечок наніс удар крихітним кулаком.
Чудовий імпульс Сили, не складений з розмірами істоти, підкинув Генрі в повітря. Щит жалібно загудів, стримуючи тиск, але стало очевидно: довго під такою напорою він не протримається.
Коли Генрі вдалося відновити рівновагу і міцно впертися ногами у сірий ґрунт, створіння знову почало атакувати. Глибоко вдихнувши, маг зосередився і зустрів випад прямим зустрічним ударом. У різних ситуаціях обидві сторони відвернулися, але Генрі мусив відступити на кілька кроків далі.
Противник явно домінував як фізичні сили, так і швидкості реакції.
« Не можна приймати бій в лоб. Якщо я продовжу обмін ударами, я тут і залишуся." - холоднокровно гумував Генрі.
Він пильно стежив за кожним рухом ворога. Попередній контакт не залишив жодної чорної істоти ні подряпини, його захист був феноменальною. Генрі глибоко зітхнув і прийняв бойову стійкість, але замість атаки він різко розгорнувся та втік.
Чорний чоловічок на мить заціпенів: він, очевидно, був схильним до запеклого бажання і не очікував від противника такого поспішного відступу. Однак лише секунду замішання не забарилось. Тварь погналася в пополудня, оповите пульсуючим оріолом електричних розрядів.
Дві фігури неслися по безжиттєвій, сіро-білій рівнині. Переслідування було значно швидшим, але вчасне використання відлякування дало Генрі можливість у критичні моменти розбивати дистанцію і йти з лінії атаки.
« Чому він так вчепився в мене? Чому така жорстокість?»
Генрі не знаходив логічного пояснення поведінки істоти, адже він ніколи не давав жодного приводу для нападу. Він швидко обернувся на біг і випустив у ціль Коророзійну Стрегу. Чорний чоловічок навіть не намагався ухилитися, просто проламавши магічний згусток своїм тілом.
Їжа не залишила ні сліду на його металевій шкірі, ані шаленого бігу.
"Стратно: потоки мани тут циркулюють з якимось в'язким опором".
Генрі відчув це і раніше, але тільки зараз після активного застосування магії зрозумів масштаб проблеми: циркуляція його власної енергії була складною, через що інтенсивність плетень помітно просувала.
— Глибока Сінева, який був показник інтенсивності останньої Коррозійної Стріли? - Він подумки запитав систему.
▫ Загадкова виміряна інтенсивність становила 0,14 градуса.
Спочатку це число становило 0,2 градуси, а продуктивність — 30 відсотків.
"Справа в якості самого простору?"
Він не мав фізичного стану, оскільки був у межах норм. Такий випадок не міг бути випадковістю. Провівши швидкий аналіз, він дійшов висновку: навколишнє середовище активно руйнує магічні структури і послаблює потенціал атакуючих бар’єрів та міцність захисних перешкод.
Бам!
За спиною вибухнув тріск. На тілі переслідувача спалахнули сліпучі блискавки, він різко прискорився і накопичена ним кінетична енергія досягла піку. Один з найболючіших ударів — це те, що людство рознесло залишки Абсолютної безпеки. Генрі відкинуло назад, і він з усього розмаху врізався спиною у масивний облом скелі.
— Кх... Кх...
Він намагався піднятись, перемагаючи гострий біль. Але чорний чоловічок не збирався давати жертві перепочинку. На межі сприйняття він знову з'явився прямо перед обличчям Генрі, заносячи крихітний, але смертоносний кулак для фінального удару. Раптом тишу порожньо розірвало гулянка:
— Ква!
Рухи крихітного кривдника миттєво застигли. Він перелякано смикнув головою в бік звуку. Там, на сірій землі, ропуха нерухомо сяяла завбільшки з хороший баскетбольний м’яч і не спускала зі своїх опуклих очей.
Чорна людина пробігла по тілу від електричних розрядів. Ужасно він розвернувся і рвався геть, повністю забувши про існування Генрі.
Жаба не поворухнулася, лише на мить розкрила пащу і з неймовірною швидкістю відірвалася довга мова. Чорний чоловічок встиг пробратися майже на вісімсот метрів, перетворившись у ледь помітну точку на горизонті, але липкий джгут дістався його, обгорнув і легко потягнувся назад.
Проковтнувши жертву одним стрімким ковткам, ропуха досить ригнула.
Генрі застиг на місці, не в змозі відвести погляд від цієї сцени. Все сталося так блискавично, що він боявся навіть дихати, щоб не привертати уваги хижака. Коли жаба наситилася, вона змінила свій погляд на мага і стала неквапливо перевалюватися.
Думка про втечу навіть не виникла. Це створіння вже поглинуло Шівола і цього надшвидкісного чоловічка, її могутність була за межами можливостей Генрі. Якщо навіть людина, яка має надзвичайну швидкість, не змогла врятуватися, то шанс у пораненого мага був би нездійсненним.
Жаба кілька разів коротко квапилася, наче звертаючись до нього з питанням.
Генрі лише криво, з явною гіркотою посміхнувся:
- Старший брат, я б і радий відповісти, але абсолютно тебе не розумію.
Існування, здавалося, вловило інтонацію і на мить задумалося. Потім пішов ще один гортанний звук, і в розум Генрі потужним потоком хлинули образи та сенси - це відчуття було болючо знайомим, точ-всьом як при створенні базових знань некромантії.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu