— Пані Моран, я - Генрі, учень майстра Ларрі.
— Уйди.
Створки розійшлися, і Генрі обдало хвилею могильного холоду.
Усередині царював густий напівмарк, який лише розганяв рідкісні олійні лампи в кутах. Повітря було важким, замкненим; запах консервантів та бальзамування перемішувався з різкими й соковитими ароматами керосу.
Генрі не міг стриматися, бо використання архаїчних світильників з яскравими флуоресцентними каменями здавалося йому дивною прихотою.
У центрі кімнати стояв масивний квадратний стіл, на якому лежали розкритий фоліант і клятва з бурляю смарагдовою рідиною.
За столом стояла маленька фігура, повністю зкрита важкими складками чорної мантії. Генрі мудро подав імпульс активувати зондування - ризикувати і дратувати офіційного чарівника в його власній лабораторії було верхом нерозсудливості.
— Хочеш доторкнутися до таємниць некромантії? - Голос, що доносився з-під капюшону, звучав раптово м'яко.
Генрі коротко кивнув.
- Саме так. Ось умовна плата.
Він поклав на край стола веселий гаманець. Невидима сила, наче магніт, м'яко втягнула мішку у бік Моран. Вона ледь помітно повезла рукою, і скляна пляшка з зеленим вавіром плавала у повітря, перелітаючи до гостю. Генрі зловив її всередині, активно пиячись, плескалося щось на вигляд темного пива.
— У цій посудині є основа знання. Випий все, тут і зараз, - відрізала Моран.
Генрі зрозуміло нахилив голову. Господиня не хотіла, щоб оплачений "товар" залишив ці стіни в матеріальному вигляді. Відкупоривши пробки, він вдихнув аромат - пахне дійсно перетравленим куслом, але з чіткою ноткою чогось гострого, майже ефірного. Закинувши голову, він осушив пляшку одним затяжним горляком.
Напій не встиг досягти шлунка, коли торкався язика і відразу впивався у слизову оболонку.
У ту ж секунду вишуканий Генрі здався, голова немов збільшилася в об'ємі, і у свідомості хлинув щільний, структурований потік даних. "Прямова передача", - миттєво ідентифікував процес Генрі. Він негайно мобілізував свою духовну енергію, створюючи ментальне русло для отримання інформації.
Протягом півгодини нові дані кристалізувалися в його пам’яті: класифікація злих думок, природа астральних сущень, закони циркуляції енергії душі.
- Що ж, фундамент закладений. Тепер перед тобою відкрилися двері до вивчення найпростіших заклинань нашої школи, хе-хе - голос Моран раптово задзвонив веселим жалюронком, а її сміх, незважаючи на очікування, вплинув на розум Генрі як бадьорий холодний душ.
Генрі швидко вловив негласний підтекст у словах Моран: господиня крамниці явно натякала, що його арсенали заклинання є лише доповненням.
— У господині Моран є на прийменні конкретні рекомендації? — Він прямо запитав.
Замість прямої відповіді Моран уважно вдивлялася у нього, ніби намагаючись побачити щось приховане під шарами одягу та шкіри.
— Скажи, чи ти колись стикався зі злими духами? - Вона сказала, і в її голосі прослизнула дивна інтонація.
Генрі на мить завмер, розглядаючи в пам'яті події минулого, після чого повільно кивнув:
— Да, была справа. Але це сталося більше року тому. Невже пані Моран все ще відчуває ті відголоски?
Його небезпечні пригоди в містечку Річка залишилися далеко позаду, і він вважав, що час стерв усі сліди того інциденту.
— Захворювання диханням злого духу не змити у звичайній ванні, — раптово зайшла Моран хриплим і дихаючим сміхом. - Для мене цей запах свіжий і звітний, ніби ти щойно наступив у купу собачого лайна.
Генрі ненавмисно поморожився і, спантеличено стираючи затилок, уточнив:
— Наскільки це небезпечно? Воно завдає реальної шкоди організму або від нього можна якось позбутися?
Він і не підозрював, що його тіло досі несе на собі печатку іншого світу - чіп не видавав ніяких критичних аномалій, та й сам він не відчував ні дискомфорту чи слабкості.
— Для простих смертних це смертний вирок, — знехтувала Моран. — На тебе воно майже не діє, хіба що працює як приманка і полегшує злим духам пошуки здобичі. Але все вирішується: купи у мене закляття, і я допоможу тобі очиститися.
Після того як вона прийшла до тями, то сказала:
— Тобі ідеально підіймуться три моделі нульового кола: « Ви приймете злі духи», « Корона злих ідей" і "Міч злого духу".
Перше з них, « "Випрятювання злих духів" дало магу розширити межі почуттів, щоб осязати або навіть бачити ефірні тіла привидів.
Друга, « Корона злих думок» була ментальним щитом, який відтяв агресивні наслідки чиєїсь волі і захищав розум від шкідливого впливу духів.
І нарешті, "Міч злого духу" був нападаючим прийомом. Він формував клинок з чистої магічної енергії, що наносило нищівний урон астральним суходом. Оскільки Генрі вже працював з темними частинками, він міг насаджувати їх структурою меча і часто підвищувати його руйнівну силу.
Генрі зрозумів, наскільки практично було запропоновано набір і делегувати:
— Яка ціна питання за всі три книжки?
— За п’ять сотень магічних каменів за кожну, що становить півтори тисячі, не кліпнувши очима, відрізала Моран.
Не виказуючи жодного коливання, Генрі відрахував потрібну суму. Угода була завершена швидко: важкі мандрівники замінили власника, а в руках мага виявилися три фоліанта з детальними схемами заклинань. Тепер, маючи базові засоби протидії, він почувався набагато впевненішим — несподівана зустріч з привидом більше не застане його зненацька.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu