Його тон не залишав місця для дискусій. В інший час Марко, будучи в повній силі, міг би стати серйозною проблемою, але зараз, коли його старі рани ще не затяглися, Барті не відчував загрози. До того ж маги « Снігова Леса» завжди славилися своєю суворістю у стосунках з "Хіжаною Грін". Видати свого учня на розшарування ворога означало б покрити всю фракцію ганебною ганьбою.
Марко перекрутився від безсилої злоби. Він розумів, що тут, на чужій території, запеклий бій неминуче притягне підкріплення і йому не вдасться самому піти живим. Покинувши останню, повну ненависть на розпростертого Генрі, маг прошипів:
- Тобі краще до кінця своїх днів не залишати обмежень « Північного Лісу ». Стережися, якщо я побачу тебе за їх межами.
Загроза Маркової промови була позбавлена будь - якої заяви: якщо Генрі не заплутується в стінах « Північного Лісу» до кінця своїх днів, то розправа піде при першій же нагоді.
Генрі швидко зважав на ризики і вирішив, що мудро відступити. Барті, який стояв перед ним, був занадто важким бар’єром і його спроба загарбати Генрі була б безглуздою авантюрою.
Марко кинув на Барті крижаною, сповнену ненавистю погляд, різким рухом обсідав Фестрала і змив у небо. Барті лише мовчки проводив його фігуру очима, не роблячи жодної спроби перешкодити бігу. У цей критичний момент крихкого перемир’я він не хотів давати зайвий привід для ескалації конфлікту.
Барті повільно повернув голову до Генрі.
— Спочатку треба доставити його в ліс. Я сам повідомлю Ларрі про те, що трапилося.
Він добре знав, що Генрі є учнем Ларрі. Хоча травма, яку він отримав, виглядала страшною, але намечений маг визначив, що рани важкі, проте не фаталісти.
Коротким пассом руки Барті закликав з пустоти величезний аркуш, який дбайливо підхопив покатоване тіло Генрі. Маг піднявся на цей імпровізований килим-самолет, і лист, різко зайняв швидкість, прочорнив у повітрі дугу, прямуючи до « Північного лісу ».
- Пане Барті! Я ще не піднявся! — У розпачі закричав Фелід, дивлячись на рятуючих людей.
— Личинка людина є обов’язком. Повертайся на пост своїм ходом і продовжуй виконувати завдання, донісшись з піднебіння суворого голосу Барті, який швидко тав вітрів.
Фелід завмер, коли дивився на видачу. Потім він поспішав у забігу Марко. Його морозний піт вийшов на чолі: якби ворог вирішив повернутися і завдати удару, шанси вижити не залишилися б. Фелід розумів, що він набагато слабший за Генрі і не міг би протистояти магу рівня Марко та секунди.
Гігантські дерева, збудовані заклинанням Барті, все ще височіли над землею, наче мов безмовні охоронці. Фелід витер обличчя рукавом і з усіх ніг кинувся геть.
...
Через три дні, перш ніж темрява безпорадності почала розсіюватися. Голова Генрі відреагувала на пробудження пульсуючої болю, а кожен рух давався в тілі тупим стоном зламаних кісток.
- Ти прокинувся? — Почувся тихий, сповнений турботи жіночий голос.
Мутні очі поступово стали фокусуватися. Генрі виявив, що знаходиться у спальні власного будинку. У його ліжку, склавши руки на колінах, сиділа Бетсі.
- Чому... Ти тут? — Видав він із себе, здивований її присутністю.
— Не марнуй розмов, а ти ще надто слабкий. « Пан Ларрі щойно пішов, — сказав він. — Він завжди був поруч з тобою і підтримував тебе в житті магією. Кості вправлені, зв’язки зростають і тепер твоє спасіння — спокій. У мене зараз немає термінових справ, а в лікуванні я не сильна, тому зголосилася стежити за тобою.
- Дякую... — Генрі спробував шевнутись, але йому здавалося, що він не зможе підіймати голову.
« Глибока Сінева, перевіривши стан організму»
↓ Існує багато переломів по всьому тілу, але зараз усе вправлене. М’які вуха, легкі пробто зламаним ребрам, тепер відновлені. Розрив печінки з сильною кровотечами, зараз відновлено...
✔ Організовані перебувають у стані відновлення після важких травм. Прогнозується, що для повного відновлення знадобиться місяць постільного режиму.
Генрі безсердечно дослідив звіт, отриманий чіпом.
- Схоже, я пройшов по самому краю...
Це була його перша відкрита конфронтація з офіційним чарівником, і результат виявився невмисне. Різниця у силі була настільки колосальною, що всередині шевліюче почуття безсилля зміцнялося.
Навіть якщо він був надто здібним, то міг лише відстрочити неминуче. Якби не вчасне втручання Барті, його тіло вже давно лежало б на анатомічному столі у лабораторії Марко, розпластоване на тонких зрізах для експериментів.
— Води... — Прохрипів Генрі, відчуваючи бажання сковзнути гортань, а губи покриваються сухою коркою.
Бетсі відразу піднялася, наповнила склянку і обережно поклавши м’яку подушку в спину Генрі. Вона повільно, ковток за горлянкою, поїла його, слідуючи, щоб він не посперехнувся.
— Дякую, — повторив він, коли волога трохи займала жар у горлі.
— Ми ж друзі, але Бетсі ледве усміхнулася.
Генрі з власної ініціативи зазначив, що сьогодні вона одягнена дуже суворо і консервативно — зовсім не так, як під час минулих зібрань.
— Скільки часу я забував?
— Три дні, — відповіла вона. - У тебе неймовірно міцний організм. Пан Ларрі був вражений, бо говорив, що звичайна людина з такими пораненнями не могла б зазнати такого фізичного болю і через десять днів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu