У кімнаті запанувала сильна тиша, яка руйнувала лише затишні полинки та гострий подих.
Раптом Бетсі піддалася вперед і притягнула до нього всім тілом, обхопивши руками за шию.
« Генрі, давай жити разом », — прошепотіла вона йому в саму губу.
- Що? — Генри злегка відірвано від здивування.
Вона подивилася йому прямо в очі, і в цьому погляді читалося розпач.
- Ти не хочеш? Я тобі не мила? Або, може, не подобається фігура? Якщо потрібно, я вивчу будь-які косметичні закляття, Я зміню в собі все, що попросиш...
Генрі м'яко, але рішуче перехопив її руки.
- Зупинися. Ти дуже красива жінка, і з твоєю фігурою все в порядку. Я просто хочу зрозуміти - чому я?
Він реалістично оцінював ситуацію: він був лише учнем, і навіть його майбутній статус мага не вирішив би її головну проблему. Його чіп, « Блакитна Сінієва» можливо і міг би знайти рішення там, де відступив Ларрі, але розкрити свій головний козир заради скороминущого зв'язку він не збирався.
— Мені потрібна опора, — відповіла Бетсі без кокетства.
— Опора? — Генри скепно кинув головою. — Навіть якщо я стану магом, за моєю спиною немає ні роду, ні впливу. Я звичайний самотній. Чим я можу тобі допомогти?
— Я тверезо дивлюся на речі. У мене немає нічого, крім мого вигляду. Магі з відомих сімей ніколи не приймуть мене як еквівалент - я буду для них лише тимчасовою забавою, іграшкою, яку викинуть, коли вона набридне.
Її голос звучав на диво помірковано. Вона добре розуміла правила гри: аристократи ігнорували її через відсутність перспектив, а Генрі був ідеальним кандидатом - перспективним та талановитим вчителем, який мав дуже багато влади, але не міг мати обтяжливих сімейних обов'язків.
Генрі не сподівався від неї такої практичності; було очевидно, що цей план вона виношувала довго. Однак створення сімейного гнізда не входило у його плани. У його парадигмі миру справжня безпека полягала в особистій силі, а не у союзах. Ставши достатньо могутнім, він перестав би залежати від будь - яких зовнішніх обставин.
Він повільно похитав головою.
— Прости. Я не можу.
Його очі миттєво наповнились слізьми, які почали скочуватися по її щоках.
- Але чому... — Майже чутно видихнула вона.
Генрі не почав уточнювати, що його плани тривалого перебування в "Луному Світі лісу".
- Зараз я зосереджений виключно на підготовці до прориву. Весь мій ресурс йде на тренування. Можливо, ми повернемося до цієї розмови пізніше.
Він вирішив, що буде пояснюватися з нею тільки після того, як досягне успіху. Можна було б дати фальшиву надію або скористатися її вразливістю, але це суперечило його внутрішнім принципам.
Бетсі не була його близьким другом, але у світі магів навіть такі знайомства мали свою ціну. Вона і так була зламана долею, і набивати її брехнею було б занадто жорстоко. Якщо він не міг допомогти їй, то принаймні не повинен був шкодити.
Бетсі низько опустила голову і на мить замовкнула, перш ніж вирішитися озвучити свою думку:
— Давай переїдемо і почнемо жити разом. Ти зможеш повністю зосередитись на своїх медитаціях і духовній практиці, а всі побутові справи та інші заняття я візьму на себе.
Генрі відповів коротким, рішучим відмовою, ледь помітно хитнувши головою:
- Ні, я звик до самотності. Обговоримо це якось іншим разом.
Договоривши, він піднявся і попрямував до виходу, сухим кивком ігноруючи боязкі спроби Бетсі його затримати.
На відміну від прагматичної Ейлуші, чиї інтереси обмежувалися лише продовженням роду, Бетсі щиро прагнула побудувати з Генрі міцний родинний союз чистокровних магів. Однак він чітко розумів, що його шлях не означає осідлання, а створення сім’ї та народження дітей тут назавжди прикувала б до одного місця. Саме це розуміння продиктувало його холодну відмову.
Після того як Бетсі Генрі пішов, не довелося насолодитися тишиною і двома днями — його магічний талісман раптово завивав, транслюючи пряме розпорядження від керівництва організації « Прозоре світло лісу»:
◯ Задачі: патрулювання Західного гірського хребта. Це був місяць. Три дні з'явиться в зал завдань для отримання інструкцій. Під час спроби повідомити наперед, у іншому випадку наслідки на ваш рахунок. check
Генрі важко зітхнув, прибираючи артефакт:
- Що повинно було статися, те сталося.
Він і раніше підозрював, що недавні запитання представників організації про плани Ларрі були лише запилюванням ґрунту перед виданим цього доручення.
Якби він виявив вірність і твердо заявив про намір залишитися в штаті, йому б підібрали щось необременне або зовсім залишили у спокої.
Однак його упертість призвела до того, що він отримав законне призначення на одне з найважчих місць.
Західний гірський кряж, що простягався до заходу сонця від кордонів « Просвітленого лісу », був величезним масивом з десяти тисяч піків, який кишував небезпечними демонічними тварями і лютим хижаками.
Ця територія завжди може бути ризикованою через неосяжність землі, що організація не могла контролювати те, чим користувалися чужі люди.
Ці гори були багаті найціннішими ресурсами — від рідкісних трав до магічних компонентів. Хоча всі багатства належали організації, однак її не вистачало для захисту кожного схилу.
Тому сюди постійно стікалися військові чарівники та лазутники ворожих груп, які прагнули легкого наживу.
Роль патрульних зводилася до силового припинення контрабанди, що неминуче вело до бою з тими, хто вже переступився межу і був готовий вбивати.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu