Ейлуш зітхнула, поправляючи волосся:
— Ти занадто молодий, хлопчик мій, і зовсім не цінуєш товариство старших сестер. Гроші — це справа нажива, їх завжди можна заробити. А ось деякі можливості не повертаються без потреби
Вона могла б розіслати гонців і найняти інших учнів для цієї угоди, але маги — це народ прихований, примхливий та вкрай ненадійний. Однак вона довіряла йому, що знала його вдачу і можливості. Для цієї мети він був ідеальним.
— По руках, — підвів межу Генрі після короткої паузи. — Готуй детальні дані про село Ворон і сто тисяч золотих.
Його сама манила можливість відвідати такий збір — хто знає, які ще артефакти можуть вислизнути на такому ринку.
- І ти не втечеш з цією сумою? — З навантаженою наївністю поцікавилася вона.
— Сбежала? Я, Генрі, докладу свою репутацію. Крім того, ми обидва в боргу перед паном Діно - я не буду ризикувати його розташуванням заради мішка золота, — посміхнувся він у відповідь.
Після того як Генрі залишив резиденцію градоправителя, він відчув, що його кільце стало важким: десять ящиків з золотом забили внутрішній сховище майже до межі. Він ішов швидким, майже стрімким кроком — кожна хвилина у спокої Ейлуші розпалювала в ньому внутрішній жар. Побічні ефекти « Зелья Зоряного Неба», які він так ретельно придушував під час медитацій, в присутності цієї жінки спалахували з жахливою силою.
Тепер йому стало зрозуміло, чому багато чарівників поводяться ексцентрично і деколи шалено: вина за все були магічні еліксири, які повільно підтасовували самоконтроль. Ще трохи, і він ризикував зробити неправу помилку. Ейлуш була потомком Діно, і будь-які вольності могли призвести до катастрофи, хоча вона сама, здавалося, тільки чекала цього моменту.
Він був високим ростом, атлетичним тілом, правильними рисами обличчя і холодним розумом. Він також знав, що багато заклинань — особливо некроманти й проклять — залишають на магах незгладимий відбиток і змінюють їх.
Ринок повинен був відкритися через півмісьця. Воронські поселення були відносно близько трьох днів бадьорого галопу, а сітка в цих краях була цілком зносною.
Наступних десять днів Генрі провів у напруженій медитації вдома, а потім виїхав заздалегідь. Він знав, що досвідчені комерсанти й учні прибувають на місце загородження для обміну рідкісним ресурсами та важливими інформацією ще до офіційного початку торгівлі.
Він не взяв з собою Еда, бо в логіці чаклунів звичайній людині загрожувала смертельна небезпека на кожному кроці. Одному, верхи на доброму коні, шлях здавався і швидше, і безпечніше.
Генри біг за головним трактом. На початку другого дня він розвинувся в колії і помітив іншого вершника, який одягався у важку чорну мантію. Незнайомець кинув на нього короткий погляд і вирішив триматися з повагою.
« Голубока Сінева, просканируй об'єкт» — подумав Генрі.
Перед очима негайно розгорнулися рядки системного звіту:
▫ Сила 3.1, Локкість 3,5, тілоснування 4.2, Дух 9.8
Генри звірявся з потоками даних від « Голубої Синеви».
Аналіз підтвердив його догадку: мандрівник, який йшов попереду, був учнем чарівника другого рівня.
Хишебники легко впізнавають таких, якщо не роблять спеціальних застережень.
Ця характерна « запах» сила Генрі вловив ще здалека, обмеживши лише короткий і холодний погляд.
Незнайомець, побачивши в Генрі серйозні практики, миттєво напружився. Він зробив значний поступ і почав швидко бігти, торжество кидало через плече насторожі. Генрі не почав провокувати його злигоднів, зберігши біг у повільних місцях і вдаючи із себе холодну нейтральність.
З наближенням до мети на тракті почали тісно спілкуватися подібні паломники.
Усі вони, спраглі наживи чи потребою, сходили до ринку.
У натовпі переважали учні першого рівня; особи, які досягли другого, рідше зустрічались і практики третього класу були поодинокими фігурами.
Для військових шукачів в умовах вічного дефіциту ресурсів шлях до вершини був теринист: через посередні здібності шлях у великі магічні організації їм замовили, а самостійне розвиток перетворювався на виснажливу боротьбу за виживання.
Більшість з них не наважуються й мріють стати повноцінним магом, сподіваючись лише на чудо чи неймовірні обставини.
Через добу шляхи Генрі до складу різноманітної групи подорожніх прибули на місце призначення. Колоски ховалися в глибині гірської долини. Перед самим входом дорога перегородила масивний валун, густо порослий сірим мхом; на її поверхні не було написів чи знаків.
Звичайно, жодна людина не бачила б тут нічого крім каменю і неприступного скелі за ним — навіть якби якийсь випадковий мандрівник зійшов на вершину гір, то тільки міг би побачити його безбарвний ліс.
Секрет села крил у чаклунстві: щоб потрапити всередину, потрібно було влити порцію мани валун, який служив ключем до порту для гостя пряміком на ринкову площу.
У селі панувала цілковита спокійна атмосфера, і будь - які сутички швидко каралися. Порушники чекали суворого покарання, вигнання і життєвого « списку» що для учнів фактично означало відокремлення від основного каналу обмін ресурсами.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu