Його шлях лежав на захід, де в землях Доріса слід було знайти місячний кам'яний моху.
І нехай це завдання від самого початку було лише підхожим приводом для подорожі, хоча б заради збереження репутації. « Я сподіваюся, що ця довга історія у місячному світлі Леса незабаром вирішиться».
Генрі звиклий жест торкнувся магічного талісмана в кишені, щоб перевірити його стан — артефакт зберігав мовчання. Тільки коли війна в лісах закінчиться, Ларрі зможе надіслати офіційне повідомлення. Генрі був далеко від анклава місячного світла Леса і не мав доступу до таверни « Розмови про все» чи доступне замовлення. Єдиний канал інформації залишався пасивне отримання повідомлень, яке могли ініціювати тільки повноправні чарівники рівня Ларрі.
Генрі повністю підкріпився у своїх планах і повернув голову до співрозмовників. Його голос звучав рівно і сухо:
— Вирішено. Я покину Штормград протягом наступних двох днів.
— А? « Його обличчя миттєво потягнулося, — пригадує Роберт. — Явна тривога з’явилася у його очах. - Пане, куди ви підете? Прошу, візьміть мене з собою!
Генрі відповів коротким, рубаючим жестом, перекручуючи будь-які заперечення:
— Виключено. Від тебе занадто багато клопоту, а ти далеко не красуня, щоб я мав терпіння тягати тебе за собою.
— Но... Я почуваюся в безпеці поряд з вами, — заклопотався Роберт. — Якщо ви підете, я просто не уявляю, що зі мною станеться.
У відповідь на ці сповнені страху слова Генрі тільки негромко розсміявся, і в цьому сміху не було співчуття:
- Безпечно зі мною? Ти справді так вважаєш? Наша єдина спільна прогулянка закінчилася зіткненням з такою чортовою, яку ти і в кошмарах не бачив. Ти впевнений, що хочеш продовжити?
Роберт завмер, а його обличчя було відображене болючою працею думок. Нарешті він був змушений визнати правоту мага: по чистій випадковості він виступив провідником і мало не залишив життя. Очевидно, що подальший шлях Генрі до життя стане лише небезпечнішим, а його скромне існування не могло бути розраховане на такий жах. Зробивши такий висновок, він покірно говорить.
Генрі ледь помітно посміхнувся і перевів погляд на Майло:
— Заступник головуючого, мені доведеться вашу співпрацю в одному делікатному питанні.
- Весь наголос, пане.
Майло підійшов, показавши повну готовність слухати і виконувати.
---
Після того як Генрі залишив Асоціацію шукачів пригод, він попрямував до готелю клану Бенкс. Сід, чиї ніс мав вражаюче трохи на повернення найманця, перехопив його в холі. Хлопець все ще відчував дешеву алкогольну залежність, а погляд був мутноватим.
- Пане, ви нарешті повернулися! — Він вигукнув, намагаючись зобразити силу.
Генрі пройшов у свою кімнату і почав систематично вкладати речі. Не обертаючись, він кинув через плече:
— Да. Через кілька днів я виїхав з міста, тож можеш повертатися до своїх звичайних обов’язків.
— Уедете? — Сид вмиг протрезвел, його обличчя витягнулося від несподіванки. - Але куди, пане?
Генрі переконається цікавість крижаним тоном:
- Ти нічого не знаєш. Коли повернешся, передай графу Хуану мою щиру вдячність за гостинність.
— Так, я обов’язково докладу панові графа, — з сумом кивнув Сидячий і поспіши.
Це була ніч, коли Генрі занурився у медитацію. Рецепт зілля, який пришвидшує накопичення мани, все ще потребував фінального калібрування, і спочатку маг збирався затриматися в Штормграді для проведення серії експериментів. Але після інциденту в містечку Рудки було небезпечно залишатися там, адже сто кілометрів були надто небезпечними. На західному узбережжі Великобританії Доріс мав усі підстави для аномалії.
Однак перетин кордону між Фіалками і Дорісом пов’язувалося з бюрократією, яка вимагала надійного посвідчення особи та правових аркушів.
Коли Ґрюк висловив ці побоювання, він без вагань взяв на себе рішення.
За допомогою свого становища і великих зв'язків у аристократичних колах заступник головуючого пообіцяв в короткий час підготувати «легенду » та повний пакет документів. Для цього потрібні були тижні, тому Генрі отримав вимушену перепочинку.
На третій день його знову з’явився Роберт. Він виглядав жахливо: обличчя опухнулося і придбало землюстий відтінок, а під очима запали глибокі чорні тіні.
— Пане, простите... Ці дні мені не дають спокою від кошмарів, — прохріє він, вчепившись у одвірку. — Щоночі один і той же чоловік з важким сокиром гоняться за мною, поки не схопить голову. Тож, подивіться, чи не причепилася до мене якась погань в тому місті?
Генрі на мить задумався, оцінюючи стан бідолахи. Потім він повільно витягнув з кишені свій годинник і сказав:
- Схоже, на тобі дійсно є якийсь слід, хоча я не можу стверджувати напевно. Що ж, я проведу ритуал вигнання. Це найвище святе зцілення, яке може виліковувати прокляття і позбавити нас від кошмарів. Зарядів в артефакті залишилося небагато, але в вдячність за твою допомогу у дорозі я допоможу тобі.
Звичайно, на Роберті не було жодних слідів магічної дії — чіп і почуття Генрі мовчали. Але, щоб заспокоїти нещасного чоловіка і дати йому можливість на відновлення, маг вирішив використати перевірений метод плацебо. Раніше він вже відчував ефект зцілення на собі, крім легкого приємного тепла, магія не давала видимих результатів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu