У цьому місці правила реальності були вивернені навиворіт, піддаючись непередбачуваній логіці спотвореного простору. Глубока Сінева оперувала стандартними даними, але Генрі розумів, що тут сонце могло зійти не зі сходу, а з-під землі, або взагалі не вилізти.
Чим довше Генрі аналізував ситуацію, тим простіше було зробити висновок: ці землі були у володіннях могутнього чаклуна або цілого ордену.
Ці магічні рослини, а також спеціальні матеріали вже десятиліттями вирощувалися для збирання цінних інгредієнтів з роду Алхімії.
- Під юрисдикцією Болота Аруфа... Мабуть, їхня власність була коротко висловлена і суперечила фактам.
Подальші роздуми не мали практичного змісту. Незважаючи на те, що Болот Аруфа і Місячне світло Леза були формально стабільними, це не означало, ніби вони мали охайну грамоту. Ватажка просто видаляють, не обтяжуючи себе поясненням його походження.
Генрі піднявся, окидаючи цепким поглядом плантацію. Він почав методично збирати найцінніші зразки. Багато з них не були пов'язані з його довідниками, але він ідентифікував їх по-своєму: крізь призму концентрації енергетичних частинок. Гарантування фону було неопоганеним маркером якості.
Через півгодини безмовні поламалися гулянки. Генрі швидко пригнувся, злившись із місцевістю. На голій, позбавленому будь-якої порошинки грунт пішла глибокі тріщинами, і з розломів почали проступати величезні фрагменти вибіленої часом кістки.
"Рів!"
З-під землі вирвався трубний клич, віддалено схожий крик слона, але позбавлений життя. Скелет швидко формувався, аж поки не виріс у гігантській формі заввишки з триповерховий будинок. У пустих очних черепах пульсувало отруйне-зелене полум'я - вогонь душі, неминучий знак вищого небуття.
"Термін 'нежити" завжди здавався мені лінгвістичним казусом", — зазначив Генрі про себе, зберігши холодний розум. Мабуть, проблема крил полягає в тому, що з архаїчним прислів’ям важко перекласти слово « жива істота » інакше.
« Чи можна вважати правдивим життям те, що має лише душа, але позбавлене плоті?»
Часу на метафізичні дослідження не залишилося: мамонт важко повернув череп, і його інфернальний погляд зосередився на людині. Генрі зрозумів, що його знайшли, і не почав зволікати ні секунди.
▫ Активне заклинання: Благословенний вітряний дух 8.
Тіло наповнилось легко, і маг рвався геть. Хоча великий скелет кинувся в погоню, його манера руху змусила Генрі засумніватися у побаченому. Нежити рухала дуже швидко, але коли він досягнув кордонів, то різко сповільнився.
Сполін почав обережно переставляти масивні ноги, витримуючи кожен крок так, щоб не розчавити жодного прориву. Очевидно, його програма заклала табу на порчу врожаю. Між грядками були занадто вузли для такого колоса, і мамонта, який був змушений насінити, безнадійно втратив швидкість.
При такій поступі наздогнати Генрі було неможливо. Він, маючи перевагу маневреності, сканував околиці і вибирав оптимальний вектор відходу.
"Лиш би простір не викинуло черговий фокус, як біля підніжжя"
Єдиною реальною загрозою залишався раптовий космічний зсув: якщо телепортація винесе його прямо під ноги переслідувачем, шансів не буде. Очевидно, що маса й імпульси вимірювалися десятками одиниць фізичної сили. Жоден щит його ранга не витримав би ваги цієї костової колони.
Коли Генрі минув поле, то опинився перед густим сосновим риєм. Він сповільнився: зміна зони вимагала надзвичайної пильності.
"Звідки тут стільки павутини?"
Його обличчя скам'яніло. Один короткий пасс накладав потрійний контур щитів. Ліс був буквально задрапований щільними полотнищами білосої нитки, що приховувала навіть ґрунт. Здатність обплутувати величезну територію означала присутність демонічного павука, а ці створіння завжди були надзвичайно підступними.
"Рів!"
Ясний крик мамонта пролунав зовсім близько. Скелет продовжував рухатися по міжміських кордонах, не зводячи палаючих очей із мети.
"Входити до лісу неможна".
Генрі різко згорнув. Чаща була табу. Мамонт за спиною був дуже небезпечним, але те, що привабилось у павутині, було набагато небезпечнішим. Спроба зрізати шлях через рощу перетворилася б у смертельну пастку між молотом і наковальним.
Генрі глибоко вдихнув, перевиховував енергію і понісся в відносной, згинаючи ліс. Мамонт не відставав.
Після того як поля залишилися позаду, скелет перестав церемоніалізуватися і рвався напрямик з хрустом розчавлюючиві сосни.
У ту саму мить з глибини чащів донісся огидний звук, який наростає широх — звуки тисяч гітинових лапок. З тіні дерев Генрі обернувся, і павуки почали випливати з нього кожен метр заввишки.
Їх було безліч.
Ці особи були лише рядовими бійцями, а отже десь у надрах лігво затаїлася матка - монстра абсолютно іншого порядку.
« Яд і шовк такого виду є безцінними артефактами. Можливо, їх також навмисно розводять тут".
Помітивши, що зграя ігнорує його, Генрі дозволив собі секундний видих.
« Удача, що я не застудився. Я зроблю хоча б крок до їхнього володіння, мене вже обгороджували до кісток." - подумав він, відчуваючи, як по спині пробіг холод при вигляді копотячої чорної маси.
Коли павуки виринули на відкритий простір, вони обвалилися лавиною. Скелет непокоїв їх, бо його ноги дяяли хітин. А бивні зносили десятки тварів одним помахом. Однак потік не вичерпався. Невдовзі мамонт буквально потонув у живому килимі, зав’язуючи в липких мережах. Усюди їла зелена жижа, а повітря просякла запахом паучої крові.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu