Коли він покинув палац, Хуен та його трьох синів уже чекали на нього.
- Пан Генрі прокинувся! — Обличчя графа просяяло в привітній усміхці. — Как почвали? Чи ви добре відпочиваєте?
— Цілком, — лаконічно кивнув Генрі.
— И то славно. Я почуваюся чудово, але насправді рана затягнулась на очах, хоча раніше лекарі тільки розводили руками.
— М-м, пошкодження було поверховим. Після того як він належно вилікувався, — лише кілька днів — відповів Генрі, що не хоче вдаватися до своєї допомоги.
— Дуже дякую пану Генрі за порятунок батька! — З жаром вигукнув Джоші, виступаючи вперед. — Сім'я Джоші в неоплатному боргу перед вами.
Генрі проігнорував вилиття вдячності і кинув погляд на світле небо.
- У мене є справи в місті. Я залишу вас у найближчі дні, так що не обтяжуйте себе гостинністю.
Хуен стривожено вислизнув руками.
- Що ви, пане Генрі! Ми вдячні за вашу присутність. Залишайтеся стільки, скільки вважатимете за потрібне, будь-які ваші бажання будуть сповнені. Ви згадали справи? Дозвольте мені допомогти, я знаю тут кожен камінь.
— Хм... Мабуть, Генрі на мить задумався аналізуючи ресурси графа. — Я збирався відвідати Асоціацію шукачів пригод. Ваша допомога може прискорити процес.
— Асоціація? — У очах Хуна промайнула тінь тривоги. - Пан хоче взяти замовлення або... Чи виникли якісь тертя?
— Мені треба знайти злодія на ім'я Роберт. Є кілька запитань, які він поставив.
Граф з полегшенням розсміявся:
- Це не варте вашого особистого часу, пане Генрі. У мене там все схоплено - одна розмова з потрібними людьми, і питання вирішиться. Однак пам’ятайте: Роберт — слизька особа, він рідко коли затримується в Маркфілі надовго.
— Я досить добре знаю його місце, де він перебуває, — рішуче відрізав Генрі. Йому потрібен був цей злодій рівня Великого лицаря, адже саме він мав потрібну інформацію.
Хуен розумів, що він думає про напівусмішку людини, яка знає за інтриги.
- Я негайно відправлю людей. Чекайте, пане Генрі.
« Чекаю вістей », — кинув Генрі і повернувся у свої покої, щоб продовжити медитацію.
Його розрахунки були прості і прагматичні: вибити з Роберта інформацію про походження "Кукли Злоби". Відшукуючи джерело, Генрі зможе скласти алгоритм подальших дій. Інтуїція та обчислення чіпа підказали, що в місці створення такого артефакту знайдуться не тільки рідкісні інгредієнти для заклинань, але й деякі важливі речі. Однак така місцевість завжди пов’язана з критичним ризиком ретельної розвідки.
Ефективність графа Хуена не розчарувалася, бо через годину він особисто постукав у двері Генрі.
- Його немає в Маркфілі? — запитав Генрі, недбало закидаючи в рот виноградину.
Хуен, засиханий і витираючий піт з лоба кивнув.
— Верно. Я щойно розмовляв з головою Асоціації. Роберт залишив місто два дні тому.
— Напрямок?
— Штормград. У нього був серйозний контракт — охоронець високого аристократа, — пояснив граф.
- Штормград... — Генрі відразу викликав в пам'яті карту регіону. Це місто лежало далеко на півдні, за межами юрисдикції сім'ї Тасоні.
- Це володіння герцога Теодора. Якщо пан Генрі вирішить піти за ним, я підготую рекомендаційний лист для полегшення вам шляху - запропонував Хуен.
Генри сухо посміхнувся.
— Пиши. Я виїжджаю негайно.
— Прямо зараз? До чого такий поспіх? — По - справжньому здивувався граф.
« Тут мені більше нічого робити, а Роберт — не той чоловік, який чекає мого приходу. Його рішучість не терпіла заперечень; він уже почав перевіряти своє спорядження.
Коли він побачив, що переконування гостя марне, то сказав:
— У такому разі, я розпорожняюсь про збори.
У короткий час біля брами була підготовлена добротна візка з досвідченим возом. Граф навіть намагався прибудувати тих двох служниць, що прикрасили Генрі минулу ніч.
- Служниці залишаться тут. Я не їду за розвагами, а холодно відмовився від цієї їжі.
У нього не було ні бажання, ані часу стежити за балластом. Крім того, його прагматичний розум розумів: для аристократів ці дівчата є лише функціональними речами.
У замку вони забезпечені кров’ю і їжею, тоді як в дорозі, не маючи навичок виживання, можуть стати лише тягарем та швидко зникнути.
Граф Хуен спочатку хотів виділити Генрі цілий загін охорони, але той зваживши всі за і проти, відмовився.
Символічне значення подібних сувоїв в очах оточуючих значно перевищувало її практичну користь: проти тих, з якими Генрі міг би розправитися самотужки, зайві мечі були не потрібні, а проти людей, які переважали його силою, звичайні охоронці виявились б непотрібною обузою.
Крім того, на землях клана Бенкс мало хто наважувався повалити карету з їхнім родовим гербом.
У результаті Генрі залишив з собою лише купара, який добре знався на дорозі. Завдяки цьому він міг повністю зосереджуватися на своїх думках і не відволікатись від доріг.
— Пан Генри... — Джоші на мить замочився, наче підшукуючи потрібні слова, але так і не вирішив продовжити.
Генрі, який вже збирався зайняти своє місце в екіпажі, обернувся і подарував його спокійною мало помітною посмішкою.
— Твій батько проживе ще довго, так що серйозні шоки найближчим часом не передбачаться.
Без вчасного видалення згустків темної енергії граф Хуен помер би в короткий час, і тоді його сини напевно втопили б маєток у крові, борючись за титул та спадщину. Але тепер, коли граф прожив принаймні кілька десятиліть, братам більше не потрібно було боротися за життя.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu