Через сенсори Глибокої Сіневи він бачив фінал розправи. Тіла магів опадали, наче проколоні міхи, аж поки на землі не залишилось лише порожніх людських шкур. Шивола, наситившись, втягнула волосся назад і повільно повернула голову в бік Генрі.
Його охопила жахлива, прихована озлобленість. Контроль над тілом знову був утрачений. На цей раз навіть електрична стимуляція чіпу не принесла результату - стародавній жах Бездни блокував нейронні зв'язки на фундаментальному рівні.
— Глибока Сінева, управління масою за зовнішнім контуром! Активуй кишенькові годинники і Святе зцілення! — Генрі зосередився на єдиному доступному ресурсі.
✔ Виконую...
Потоки енергії кинулися до артефакту. Над Генрі зіткнулась примарна жіноча фігурка, яка окутала його м’яким білим сяйвом. Тіло обдали хвилею тепла, а ментальний тиск Шивола трохи послабився, але ноги як і раніше не слухали.
Монстр на мить завмер, пряди її волосся застигли в повітрі, але через секунду вона продовжувала своє невблаганне рух. Свята магія полегшила магу, але не вплинула на демонічне створіння.
Коли Генрі висихав зуби, він перебирав варіанти так, що відчував смерть.
— Ква! Ква!
Незапний звук, різкий і недоречний, розірвав тишу. Шивола зупинилася. Перед Генрі з нізвідки виникла велика жаба завбільшки з баскетбольний м’яч. Вона надула зоб і знову видала гучне квакання. Оки, які скували тіло, ослабли.
Генрі відчув, як палець підпалив різку спеку. Поглянувши на руку, він побачив, що його виміряний перстень, подарований Ліліан, пульсує багровим світлом.
- Що там активувалося? - Він миттєво направив імпульс мани всередину сховища.
У глибині кільця сяяв предмет, про який він встиг забути.
"Це ж..."
У пам’яті висвітлив випадок на острові Коломбо: стара лава і чудернацька шестикутна дерев'яна пластинка з вирізьбленою на ній біштовою. Тепер артефакт витіснив щільне бурштинове світло і вібрував, намагаючись вирватися назовні.
Генрі, не задумуючись, вийняв платівку.
Мало - помалу спалахнув вогонь, і навколо нього заливали ліси. Жаба заквашувала ще голосніше, майже урочисто. Шивола повільно повернула голову, і її порожні білі очі впилися у світальну пластину.
Генрі нерухомо застиг, стискаючи в пальцях просту дерев’яну тарілку.
Холодний, який ще трохи тому скинув кістки, поступово відступив і став на місце свого колишнього теплу.
Він відчув, як мана в його жилах знову потекла рівно і вільно, відновлюючи звичайний ритм циркуляції.
Ква! Ква!
Він був мерзенний, вологий звук змусив його перевести погляд. Велика жаба незграбно підповзла ближче, і коли її просування обличчя Шиволи перетворювалося все більш явним, майже гротескним жахом.
Тварь добралася до ніг Генрі і, застрахувавши масивну голову, коротко квакернула.
Хлопець не розумів мови цієї істоти, але на інтуїтивному рівні відчув дивний спокій: ропухи не виходили і тіні ворожості.
По-людських принюхаючись до його одягу, вона раптово розвернулась до Шиволі. Чорне волосся того вуглецевого ока раптом стало дибки, нагадуючи шерсть розлюченої і переляканого кота.
Ква!
Відновлений крик, жаба рушила на полювання. Швивола, відкинувши недавню повільність, жахнувся, але переслідувачка не поспішала, гіпнотизуючи його важким і неприємним поглядом.
Несподівано світ навколо Генрі втратив будь-який колір: соковиту траву, яскраві бутони квітів і багатовікові дерева в одну мить стали безжиттєво чорно-білими, наче на старій гравюрі. У цей же момент пащу жаби відчинилися, і вона одним стрімким рухом заковтнула Шіволу повністю. Тільки неохайний пучок чорного волосся на секунду затримався зовні, відчайдушно спілкуючись з слизьких щелеп, перш ніж зникнути всередині.
Повітря навколо задрижав і покрилася густою мережею тріщин, ніби саме простір було зроблено з крихкого скла.
Жаба знову повернулася до Генрі, видавши коротке майже прощальне «ква». В обличчя вдарив легкий порив вітру, який приніс з собою підводні запахи гірського лісу — терпкий аромат хвої та прісної листки. До вуха донісся живий стет комах у густих кущах. Генрі побачив, що фарба повернулася на свої місця і світ набув щільності та об’єму.
« Це місце...»
Він миттєво впізнав ландшафт. Він стояв саме на тій ділянці лісу, де раніше виявив магічну аномалію.
Генрі негайно кинувся на місце, де ропуха розправилась з Луаном та його супутниками. Не залишилося ні крапель крові, ні слідів боротьби, ані тих моторошних пустих оболонок — три людські шкури зовсім зникли разом зі своїми власниками.
« Досадно. У Луена напевно були цінні артефакти", - мигнула в голові розрахувана думка. Генрі спочатку збирався ретельно обшукати околиці в надії знайти хоч якісь трофеї, але швидко подав цей порив. З огляду на обставини, саме по собі порятунок з цієї роботи вже приніс велику користь.
Поява Шиволи, втручання дивного земноводних і існування цього кишенькового вимірювання - все це сплелося в клубок, який Генрі поки не міг розплутати. Його серце було приголомшене. Він знову подивився на дерев'яну тарілку у своїх руках: та більше не випускала блідо-батько жовтого сяяння, перетворившись в звичайний предмет кухонної качарі.
« На дні викарбувано зображення шестикільської високої вежі. Але яка її справжня природа і призначення?»
Коли Генрі став частиною « Освітнього світла Леса», він першим за разом прийшов до місцевої бібліотеки і намагався знайти хоч якусь згадку про цей орден або структуру, але пошуки не дали результатів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu