Клод відклав лупу в сторону і втомився потер очі.
- Таємні магічні ордени часто використовують подібні речі для рекрутунга. Зазвичай їх дають тим, хто вручає організації важливу послугу. У майбутньому, коли б вони мали хоча б частину таланту, то могли б стати членами магів безпроходного випробування.
— Право мають тільки прямі нащадки? — Поточнив Генри, намагаючись зберегти безсторонній тон.
— Спочатку - так. Але протягом століть багато власників цих реліквій змінюються. У результаті вони можуть скористатися будь - якою обдарованою людиною, яка має можливість отримати символ незалежно від чистоти крові, повільно пояснивши старшим пальцями по столі.
— Чи можливо без цієї печатки?
Клод ледь посміхнувся, в його очах блиснув холодний вогник професійного інтересу.
— Безусловно. Раз у кілька років спеціальний корабель забирає кандидатів на відбіркові випробування, де їх розподіляють між фракціями. Але наявність символів - це твій золотий квиток. Він дозволяє проминути загальний звалище: тебе доставлять прямо в конкретну організацію.
Генрі швидко проаналізував ситуацію. - З обручками я гарантовано потраплю в структуру, нехай вона і не буде найсильнішою. Без нього, ризикуючи провалитися на загальній відбірі і залишитися ні з чим.
Він чекав короткого паузу, перш ніж поставити головне питання:
- Вчитель, вам знайоме назва: "Шестикольська висока вежа»?
Клод погладив сиву бороду, пильно дивлячись кудись крізь простір кімнати.
- Серед відомих мені сьогодні орденів такого немає. Можливо, це одна з закритих шкіл у районі материка Кароґ. Боюся, тут тобі доведеться покладатися тільки на себе.
- Розумію. А що сказати про літочислення за Светоновим календарем?
Брові Клода здивовано поповзли вгору, він подався вперед, вдивляючись у обличчя учня.
- Звідки ти чув про Светловий календар? Це був порох століть, і реліквія була неминучою. У старих манускриптах є уривки, але вони не підтверджені фактами. Зараз ніхто не може довести, що така епоха взагалі існувала.
У Генрі все похололо. Найгірші побоювання підтвердилися, що часу Ніколаса викинули в Леті і шестиногельова вежа вже давно перетворилась на руїни. Єдиний зв’язок з тим світом мав кільце — єдиний шанс зачепити магічну спільноту, міняючи жорно загального відбору.
Раптом у його пам'яті спалахнув образ вчителя рудого мага.
— Чи часто тут проходять кораблі, які збирають учнів? На Корсоні їх багато?
Клод похитав головою.
— Навпаки, сумно мало. Це трапляється раз на кілька років, а то й десятиліть. Багато тих, хто йде геть, не добираються до вершини майстерності. Дехто повертається на світанку і витрачає решту років, щоб знайти талановитих дітей. Вони навчають їх азам, щоб потім відправити на черговий корабель. Ви також можете бачити, як ви ставитесь до казусів: випадкова знахідка демонізованого предмета разом з вродженим талантом — і ось ви стоїте на тій самій палюбі.
Клод піднявся і підійшов до вікна, за яким розстелявся місто.
- Між носіями магії існує невидима, майже фізична сила тяжіння. Людина, наділена іскрою та стискаючий артефакт, неминуче прийде до мети. Ти знайшов перстень, потім зустрів мене, а я вказав тобі на корабель - перекреслюй це волею неба або теорією ймовірності. Навіть якби ми не зустрілися, ти б знайшов іншу стежку. Символи створені саме для цього: вони витягують зі світу свіжу кров. У цьому і полягає закон тяжіння чарівників.
Генрі мовчав, перетравлюючи почуте. Думка про те, що маги притягуються один до одного, здавалась йому раціональною і страшною одночасно.
На всіх Корсонах були лише одиниці здібних до навчання, але доля змусила його саме з тим рудим хлопцем.
Там, де концентрація сили велика, вона лише множеться і там, коли її мало - вона прагне до абсолютного нуля.
Ймовірність того, що рудоволосий чужинець проголоситься в околицях Лебедя лише заради очікування корабля, була надзвичайно високою.
Почувши аргументи Клода, Генрі зрозумів, як напруженість останніх днів остаточно відпускає: наставник того наглецу не зберіг залишків життєвих сил, якщо взагалі був ще живий.
Усюди не було жодних вагомих підстав боятися помсти привидів минулого.
— Як тільки на горизонті замаячать звістки про суд, я відразу дам тобі знати, - пообіцяв Клод, і його голос закричав наснажно. — А поки що не марнуй часу даром. Я мало що розумію в мистецтві магії, але люди з якими мені доводилось стикатися були вражені своєю ерудицією. Пам’ятайте, що знання — це найнадійніша зброя в руках того, хто вміє їх робити.
У глибині його очей на мить промайнула тінь ностальгії, немов слова розбудили в ньому спогади про щось далеко і глибоко приватно.
З деяким збентеженням старий вчитель додав:
- Хоч я і кличуся твоїм наставником, на ділі я лише скористався випадком у своїх егоїстичних цілях. Сподіваюся, в майбутньому ти не залишиш моїх нащадків без нагляду.
Генрі ледь помітно посміхнувся.
« Вчитель не повинен картати себе за такі думки. Ви дали мені неоціненну допомогу, і я звичайно зроблю для вашої сім'ї все, що буде в моїх силах. Щоб здобути щось цінне, я завжди маю віддавати щось взамін - я чудово розумію цінність цього договору.
— Ха-ха-хо! — Клод вибухнув гучним хохотом, щиро задоволена відповідь. — А ти і справді народився для того, щоб стати чарівником.
---
Минуло три місяці. Генрі оселився в стінах бібліотеки Носантанської академії, перетворивши читання на методний процес накопичення даних. Кожної книги він спочатку віддавав на сканування « Синеве », чекаючи, поки чіп оцифровує і структуровує інформацію в пам'яті. І лише після цього починав глибоко вивчати найцінніші фоліанти.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu