Куваанг!
Демонічний Дракон Акрома заричав.
Жахливо зла енергія піднялася з його подвійних рогів, матеріалізуючись у широку завісу. Вона була достатньо великою, щоб заповнити стелю величезної кімнати Інаріуса.
Однак вона була не просто великою. Здавалося, ніби щось просто чекало, щоб пройти крізь неї.
Кан О бачив щось більше за кита, істоту з химерними рогами, створіння з гострими пазурами, що дряпали завісу, тощо. Був навіть монстр із випнутою пащею та гострими зубами різного розміру.
Чи так це виглядало б, якби ви зібрали монстрів світу, а потім накинули на них тонку чорну тканину?
Це було настільки жахливо, що його пробрало до дрижаків; це було так, ніби він дивився на статую, зроблену демоном.
[Попередження! Демонічний Дракон Акрома створив прохід, що з'єднує цей світ зі Світом Демонів.]
[Якщо цей прохід буде завершено, тоді орди демонів нахлинуть у цей світ, приносячи невимовний хаос.]
[До завершення проходу залишилося 10 хвилин.]
"Тунель у Світ Демонів!?"
Кан О був абсолютно приголомшений.
В Арті існували різні світи, окрім того, у якому вони жили. Наприклад, був Світ Демонів або Світ Ілюзій.
Убіст був мешканцем Світу Демонів, тоді як демон Таластрума, або Владі, спочатку були зі Світу Ілюзій.
Через десять хвилин істоти, такі як Убіст чи Владі, масово прийдуть у цей світ!
Хаос — це було надто слабке слово. Якщо вони пройдуть, це буде кінець для всіх них.
"Майстре Валане," — сказав Кан О, його голос тремтів.
"Я знаю. Ми повинні зупинити це, чого б це не коштувало." — Голос Валана залишався таким же твердим, як завжди.
Дзижчання!
Срібний меч Валана сяяв переливчастим світлом!
Макс Перадо, який повернув свою початкову форму, здригнувся.
Зазвичай святий меч не відкривав себе, якщо тільки обраний ним герой не опинявся в серйозній небезпеці.
Однак Демонічний Дракон Акрома був настільки злим і становив таку загрозу для світу, що у нього не було іншого вибору, окрім як прокинутися від сну.
"Ти збираєшся спробувати зупинити мене?" — посміхнувся Акрома. Чотириока демонічна маска вкрила справжню морду Інаріуса.
Нескінченні Тіні Зла!
Навколо нього з'явилися незліченні яйця.
Незабаром з цих яєць вилупилися жахливі монстри. Їх були сотні, ні, тисячі.
Кухааахк!
К'яхахк!
Її верески були схожі на нігті, що дряпають шкільну дошку. Легіон демонів кинувся на Кан О та Валана, наче чорна хмара.
"Ходімо!"
"Так!"
Кан О махнув Убістом, тоді як Валан махнув Максом Перадо.
Розсікання моря!
Обидва Грандмайстри одночасно вивільнили свою найвищу техніку!
Дві лінії наклалися одна на одну і простяглися назовні.
Їхня об'єднана сила була неймовірною.
Кілька сотень монстрів були знищені миттєво! Однак їх було ще багато там, звідки вони прийшли.
"Я залишаю монстрів на тебе."
Світло поширилося з кінчиків пальців Валана, перетворюючи все його тіло на світло.
Герой Світла!
Макс Перадо дав герою силу подолати будь-яку перешкоду, і це було проявом цієї сили.
Бам!
Валан пронизав легіон монстрів, залишаючи за собою шлейф світла, як падаюча зірка.
Акрома підняв своє тіло.
Він розкрив крила і став на ноги, виглядаючи більш демонічним, ніж будь-коли раніше.
Незабаром...!
Валан та Акрома битимуться.
Блискуче світло і глибока темрява зіткнуться в боротьбі за верховенство. Це була класична битва між добром і злом.
Кан О розсік літаючого демона Сарахоффом. Однак це не завдало жодної шкоди.
- А!
Лезо Сарахоффа все ще було чорним із зубчастим червоним візерунком зверху.
Його демонічний меч все ще був заблокований у режимі Вбивці Драконів. У цьому режимі Сарахофф не завдавав би шкоди жодній іншій цілі, окрім Інаріуса.
Зміна: Блад.
Кан О сховав Сарахофф і дістав Блад, білосніжне лезо, оповите дивним червоним світлом.
Тригер Диявола.
Оскільки він помер, йому потрібно було знову активувати Тригер Диявола. Маска звіра з демонічними рогами вкрила його обличчя, а темно-червоні крила виступали з його спини.
Обжерливість була деактивована, і він також витратив свій козир, Драконячий Пісочний Годинник.
Але це не змінювало того факту, що Кан О був сильний.
Вжух!
Розріз!
Він махав своїми демонічними мечами один за одним, розсікаючи найближчого демона, а потім переходячи до наступного.
Клинковий шторм лютував на полі бою.
Активувався Удар Темряви, і темрява та енергія крові його мечів пожирали незліченних демонів на його шляху.
Туп, туп.
Кан О просувався вперед.
Жоден монстр не міг зупинити його.
Кухаахк!
К'яхахк!
Верески та крики агонії монстрів змішувалися разом.
Як довго він бився?
Він більше не чув їхніх вересків чи криків. Усе, що було там, — це купа трупів монстрів, які занурювалися в землю, як тіні.
"Ху, ху."
Кан О підняв голову.
Світло і темрява.
Він чітко бачив битву між Валаном та Акромою.
Потроху темрява пожирала світло. Валан програвав.
Він був найсильнішим серед людей і їхньою останньою надією! Це лише показувало, наскільки могутнім був Акрома.
Кан О міцно стиснув Убіст і Блад.
Їхня битва була настільки інтенсивною і запеклою, що навіть він не вийшов би неушкодженим, якби втрутився.
Однак...!
Він мав втрутитися, як би ризиковано це не було. Валану потрібна була його допомога.
- Зосередитися!
Туп.
Кан О злетів у повітря.
"Хаа, хаа."
Кан О важко дихав. Його обличчя було сповнене виснаження. Очевидно, його тіло також почувалося не найкращим чином.
Його Здоров'я, Мана та Витривалість були майже вичерпані.
Принаймні цілющі ліки Едера творили дива.
- Дідько.
Акрома справді був монстром.
Він не тільки володів фізичною силою та магічною майстерністю дракона, але й мав власні демонічні здібності та інтелект.
Подумати тільки, що злиття між демоном і драконом було можливим. Це була справді жахлива комбінація.
Сарахофф повернувся до свого початкового стану. Навіть тоді ні його лід, ні сила Блад не були ефективними проти демонічного дракона.
Він був оточений темрявою, яка всмоктувала більшість атак, як болото.
Єдине, що могло пробити захист Акроми, — це божественне світло Макса Перадо і темрява Убіста, яка поглинула незліченну кількість істот у Світі Демонів.
Навіть тоді битва все одно була занадто важкою. Акрома був неймовірно сильним.
Більше того...!
У Кан О та Валана теж залишилося мало часу. Вони не могли дозволити собі відступити і отримати допомогу.
[Прохід до Світу Демонів наближається до завершення.]
[Час, що залишився: 5 хвилин, 23 секунди.]
У них залишилося лише 5 хвилин.
Коли час мине, завіса над їхніми головами розірветься, випустивши незліченну кількість демонів у цей світ.
"Хаахп!"
Чорний як смола Демон махнув Убістом по широкій дузі. Оскільки енергія безодні Убіста була єдиним, що було ефективним проти демонічного дракона, він сховав два інші свої демонічні мечі.
Кіготь Безодні!
Трилінійний кіготь темряви розірвав крило Акроми.
Потім зла енергія поширилася назовні, як приплив, що піднімається. Гігантське чорне полум'я полилося на нього зверху.
Дзижчання!
Валан підлетів і махнув святим мечем. Інтенсивне світло відбило темряву і захистило Кан О від шкоди.
Однак світло не тривало довго і незабаром було поглинуте темрявою. Це було так, ніби їхня остання надія впала в яму відчаю.
"Ку-ха-ха-ха."
Вони чули збуджений сміх Акроми.
Попри це, Кан О та Валан не могли придушити його.
Гігантські щупальця виросли з його боків і атакували двох Грандмайстрів.
Кан О впорався з ними за допомогою Меча Шаленого Вітру, тоді як Валан використав Розсікання моря в тандемі зі святим мечем. Попри це, блокування атак Акроми було все, що вони могли зробити.
- Ми не можемо впоратися з цим тільки вдвох.
Їм потрібна була допомога. І не абихто, зауважте; їм потрібні були найкращі з найкращих.
Був хтось, про кого він подумав.
Кан О відступив, а потім відправив комусь повідомлення.
- Будь ласка!
Він сподівався, що це повідомлення дійде до нього!
Системне повідомлення засвітилося.
[Час, що залишився: 4 хвилини, 44 секунди.]
***
Справа була не в тому, щоб розібратися з Акромою до закінчення їхнього часу. З такою швидкістю Кан О помре раніше.
Світло Валана теж поступово тьмяніло.
Вони робили все можливе, щоб вижити, але не здавалося, що вони протримаються довго.
Їхнє оточення було заповнене темрявою. Це було так, ніби Кан О та Валан застрягли у величезному відкритому морі темряви без виходу.
Надії на порятунок не було. Здавалося, його повідомлення не дійшло до них.
У них залишилося мало часу.
[Час, що залишився: 1 хвилина, 30 секунд.]
Кан О прийняв рішення.
- Я маю відступити.
Він ніяк не міг завадити Акромі відкрити тунель до Світу Демонів.
Якщо це так, то він повинен витягнути Валана звідси, чого б це не коштувало. Якщо він помре, то повернеться, але це не стосувалося Валана. Тепер вони повинні були готуватися до світу, наповненого демонами.
"Майстре..." — почав Кан О.
Однак Валан перебив його. — "Не проґав свій шанс!"
Раптом світло навколо його тіла посилилося. У той же час уламки світла падали з його тіла.
"Т-Ти не можеш!" — відчайдушно крикнув Кан О. Він знав, що намагається зробити Валан.
Однак Валан кинувся прямо в груди Акроми.
"Станьте свідками великої сили Світу Демонів!"
Темрява Акроми повністю поглинула Валана.
Валан пронизав її і вивільнив світло в масштабах, яких раніше не бачили.
У той же час його тіло почало роздуватися. Він пожертвував залишком свого життя, щоб генерувати якомога більше Світла Життя.
Темрява була розірвана на шматки.
Кухаа!
Вперше Акрома закричав від агонії. Світло пробило дірки по всьому тілу Акроми, і він похитнувся на ногах.
Світло подолало темряву на частку секунди.
Кан О навіть не мав часу сумувати через це. Це була можливість, яку Валан дав йому, пожертвувавши собою!
Він підійшов якомога ближче до Акроми і виклався на повну.
Хижак Безодні!
Розсікання моря!
Масивний потік темряви полився зверху.
"Будь ласка!"
Помри!
Свуш!
Чорна як смола лінія розсікла навпіл і світ, і Акрому!
Завіса була розрізана по діагоналі, і тіло Акроми було так само розсічене навпіл.
- Це кінець?
Але...!
Акрома був справді впертим покидьком.
"Я не помру!"
Хоча його тіло було розрізане навпіл, він витягнув руку і схопив Кан О. Відсічені шматки його тіла також почали зростатися.
"Угх."
Смерть була прямо на його порозі.
- Убісте. Тільки один раз, я залишаю це на тебе.
Кан О використав Сходження Демона і викликав Убіста. Сформувалася голова Убіста, а потім і решта його тіла. Він негайно поглинув темряву навколо себе.
Однак...!
Гострі шипи темряви пронизали Убіста з усіх боків, перешкоджаючи його руху. Убіст люто боровся проти своїх обмежень, але це було марно.
- Дідько.
У них не було інших варіантів.
Все було закінчено. Кан О заплющив очі і чекав на свою смерть.
У цей момент...!
Прийшло диво.
***
Кімната, яка була повністю оповита морем темряви, була освітлена яскравим золотим світлом. Це було схоже на полярне сяйво.
Незабаром...
Білолускатий дракон з'явився із золотого сяючого магічного кола.
Божественний Дракон Гайнус!
Прохання Кан О про допомогу нарешті дійшло до нього.
Він відправив Сефіро повідомлення з проханням знайти Едера. Едер був єдиним, хто міг зв'язатися з Гайнусом і попросити його про допомогу.
Ось чому Гайнус запізнився. Але це було полегшенням, що він тут, і що ще не було занадто пізно.
"Геть, мешканцю Світу Демонів!"
Гайнус випустив подих, який виблискував, як зірки в Чумацькому Шляху.
Подих Божественного Дракона!
Якби Акрома був на повній силі, то Гайнусу було б важко протистояти йому.
Однак жертва Валана і атаки Кан О значно послабили його.
Таким чином, він не зміг впоратися з його Подихом Божественного Дракона. Могутній, святий подих світла пронісся крізь Акрому і змусив його вибухнути.
"Нііііі!"
'Ти знаєш, як довго я чекав на цей момент!? Я не можу дозволити, щоб це закінчилося ось так!'
Темрява мерехтіла.
Однак Гайнус був наймогутнішим із драконів, і отримав титул Божественного Дракона, щоб довести це. Він був більш вправним у магії, ніж будь-який інший дракон, що коли-небудь існував.
Вибух Божественного Світла!
Святий Удар!
Суд Лухана!
Він підтримував свій подих до самого кінця, одночасно виголошуючи велику світлову магію одну за одною, щоб відбити темряву.
Дзижчання!
Яскраве світло відбило темряву, як схід сонця. Воно не дозволило залишитися жодній цятці темряви.
Кухаааахк!
Це був його останній крик.
Акрома закрутився, як рідина, що тече через каналізацію, і повільно зменшувався в розмірах, поки не зник повністю.
"Ти теж загубися!"
Гайнус направив своє святе світло на прохід до Світу Демонів, який прорізав Кан О.
[Час, що залишився: 3 секунди.]
[Прохід до Світу Демонів було знищено.]
Світ було врятовано.
***
Інаріус був убитий, як і паразитичний демон, що вселився в його тіло.
Однак це не було приводом для святкування. Валан вирушив у свою останню подорож до підземного світу.
Валан був героєм, який врятував світ.
Що було б, якби його там не було? Тоді континент був би пеклом, зараженим демонами, прямо зараз.
Однак ніхто не знав про смерть героя, і ніхто не проводив церемонії, гідної героя, який врятував світ.
Зрештою, було зрозуміло, що Валан не хотів би чогось подібного.
Лише обрані (Гайнус, Кан О, Асу, Свен, Буркан, Даріон, Діон, кілька друзів Валана та товариші Кан О) були запрошені віддати шану герою, який врятував світ.
Було сумно, що у Валана не було жодного члена сім'ї, щоб оплакати його смерть.
Але був і позитивний момент. Кан О був упевнений, що Валан зараз посміхається. Зрештою, вся його сім'я фехтувальників прийшла віддати йому шану.
Дворфи та незліченна кількість інших рас були звільнені від контролю Інаріуса. Ті, хто залишалися вірними дракону до самого кінця, зникли безслідно.
"Дякую, Рятівнику!"
"Дуже дякую."
Гоффман, Рандельхофф та решта Дворфів Чорного Молоту плакали, коли поверталися до свого дому в горах Фамас.
У майбутньому вони створять гігантське місто, яке назвуть Валан.
Вони говорили, що назвуть місто на честь Кан О, але він наполягав на тому, щоб вони назвали його на честь Валана.
Кан О блукав континентом.
Він завершив завдання Хранителя Континенту, дослідив небачені раніше надзвичайно небезпечні території та розкрив незліченні секрети, приховані в підземеллях.
Він також зберігав свій титул найсильнішого протягом дуже довгого часу.
Кан О, якого називали Хижаком та/або Хижаком Підземелля, запам'ятався як легенда навіть після того, як сервіс Арт було припинено.
***
Багато років потому...
Тепле сонячне світло світило крізь широке вікно вітальні. Чже У та Су А притулилися один до одного на дивані.
Чже У вже не був молодим. Ознаки минулих років були помітні на його обличчі. Його підборіддя стало товстішим, а живіт — більшим. За короткий час він став чоловіком середнього віку.
Тоді як Су А, здавалося, зовсім не постаріла. Якщо бути точнішим, її обличчя зберегло свою молодість, але також набуло доброти та тепла, яких раніше не мало. Її краса лише зросла з віком.
На одному боці вітальні лежали рамки з їхніми весільними фотографіями.
Його сім'я, а також сім'я Су А були на фотографіях. ЮРа стала пекарем, а МінА стала хореографом танців.
Сефіро, Барт, Хелена та члени Лісу Відьми також були на весіллі і дали своє благословення.
"Оппа, поглянь на це."
Су А вказала на фотографію в їхньому фотоальбомі.
Це була їхня фотографія в молодості; вони були в сонцезахисних окулярах, масках і капелюхах, щоб приховати свою особистість. Ейфелева вежа була позаду них.
"Це тоді, коли я поїхав до Парижа, щоб побачити тебе."
Чже У поринув у ностальгію.
"Це тоді, коли ми замаскувалися, щоб папараці відстали від нас. Ти пам'ятаєш?"
"Звичайно."
"Ти знаєш, як я була розчарована тоді?"
"Чому? Тому що ми не могли мати нормальне побачення?"
"Ні, це тому, що папараці були там через тебе, а не через мене. Хоча я — ідол! Це зачепило мою гордість."
"Я був трохи успішнішим за тебе." — посміхнувся Чже У.
Ляпас.
"Ой."
Вона вдарила Чже У в груди. Су А дивилася на Чже У своїми гарно постарілими очима.
"Ти був такий популярний серед дівчат тоді. Ти знаєш, якою сумною це робило мене?"
До нього підходили моделі, диктори, жіночі ідоли і навіть актриси. Це справді був безлад.
Вони ставали ще агресивнішими, коли розуміли, скільки він коштував.
"Але я дивився тільки на тебе."
Чже У міцно обійняв її і поцілував у щоку.
Су А розслабилася. Потім вона знову перегорнула альбом.
Вони пережили кілька спогадів.
Вони двоє провели так багато часу разом, розмовляючи і так сильно кохаючи один одного.
Спогади були як пастельні кольори. Здавалося, що фотографії випромінюють солодкий аромат.
Однак вони пережили не лише щастя. Вони двоє пройшли через власні труднощі, через що ігнорували один одного, сварилися і навіть розлучалися в якийсь момент.
Це було схоже на те, як шоколад спочатку був гірким.
Однак вони були приречені зустрітися знову. Зрештою, вони підтвердили своє кохання один до одного і одружилися.
Тепер вони жили хорошим життям разом.
Їхнє кохання також принесло плоди.
"Мамо, тату, ви можете не робити цього у вітальні!?"
Їхня перша дочка, Юнбі, вийшла зі своєї кімнати і скиглила через відкритий прояв почуттів її батьків.
"Будь ласка, робіть це там, де ніхто не бачить."
"Це мій дім, знаєш. І він теж мій."
Су А схопила Чже У за обличчя і поцілувала його.
"Що поганого в тому, щоб цілувати те, що моє, у моєму домі?" — поклала руки на стегна Су А.
"Бе."
"Мгм." — кивнув головою Чже У.
Вона була у восьмому класі, тож була приблизно в тому віці, коли їй ставало нудно бачити своїх батьків, що роблять такі речі.
Су А навіть оком не змигнула.
"Боже." — Юнбі ще раз подивилася на батьків, а потім повернулася у свою кімнату.
Туп!
Закриття дверей так сильно було симптоматично для восьмикласника.
Чже У та Су А знову зосередилися на альбомі.
"О Боже, поглянь на це."
Це була фотографія першого дня народження їхньої другої дитини, Юнсона. У той день дитина тягнеться і вибирає будь-що на столі (з подарунками та їжею), і те, що він вибрав, було...
Потім...
Дзвінок!
Вхідні двері відчинилися, і хлопчик із початкової школи увійшов всередину. Він кинув сумку у свою кімнату, а потім розвернувся.
"Мамо, я йду. Скоро повернуся," — мило сказав Юнсон.
Юнсон виглядав зовсім як мама. Він був як лялька. Коли він був молодшим, він навіть знімався в рекламі.
"Ти йдеш у кімнату з капсулами?"
"Так! Ми з друзями домовилися піти в кімнату з капсулами разом. Я повернуся."
"Не повертайся занадто пізно."
"Добре!" — відповів він з ентузіазмом і кинувся до дверей.
Незабаром вони почули, як зачинилися вхідні двері.
"Кров не обдуриш."
Су А подивилася на Чже У.
"Це доля."
Чже У дістав фотографію і потрусив нею.
Юнсон вибрав стару ігрову консоль на свій перший день народження.
"Зрештою, у нього кров легендарного геймера." — посміхнувся Чже У.
"А як щодо мене? Люди називали мене феєю."
"Юнбі вдалася в тебе. Вона наша маленька фея."
Те, що дочка є зіницею ока — це правдиве прислів'я.
"Восьмикласна фея."
"Хе-хе."
Незабаром...
Су А встала.
"Вже так пізно? Мені треба йти до тренувального залу, щоб підготуватися до новорічного концерту."
Су А, яка колись була одним із найкращих ідолів, тепер була співачкою, яку люди називали дівою.
"Я повернуся."
"Добре."
Су А пішла, і Чже У увімкнув телевізор. Потім він перемкнув канали на GBS.
Там транслювали кадри найгарячішої гри під назвою "Легенда".
Якщо бути точнішим, показували інтерв'ю з тренером команди Драконів. Десять найкращих команд змагалися в тому, що називалося Легендарною Лігою, і команда Драконів посіла перше місце, і її також вважали домінуючою командою.
"Тренере, ваша команда вигравала п'ять разів поспіль, і здається, справи у вас йдуть добре. Як ви думаєте, чи виграєте ви перше місце і цього року?"
"Звичайно. Зрештою, ми найсильніші!"
З екрана...
Чже У посміхався.
💫КІНЕЦЬ💫