Поки Кан О рубав його збоку, Мамонас відкрив рот.
Смокть!
Кан О був засмоктаний неймовірною силою вакууму.
Однак у Кан О все ще були його крила світла. Вони засяяли з більшою інтенсивністю і не дали йому бути засмоктаним.
Вибухові сфери також не могли наблизитися до нього.
Демонічний меч Чоу створив навколо нього костюм із блискавок, який виходив назовні та знищував сфери ще до того, як вони наближалися.
Кан О, який прийняв форму гігантського демона, продовжив свій штурм, використовуючи Меч Шаленого Вітру.
Тріск!
Вжух!
Чорні блискавки та смарагдові вітри безперервно літали в повітрі.
Мамонас був змушений переключити всю свою увагу на Кан О. Тим часом Убіст ухилився від щупалець і сфер монстра та опинився на його спині.
Грр!
Убіст вивільнив енергію безодні, яка схопила душу Мамонаса. Однак в Убісті було щось інше; він був величезним порівняно з тим, як він виглядав, коли він бачив його востаннє.
Він подвоївся в розмірах, пожираючи маленьких Мамонасів і щупальця.
Убіст розкрив пащу так широко, як змія, і почав пожирати звіра. Монстр розміру Мамонаса був справжнім благословенням для такого ненажерливого створіння, як Убіст.
Відколи він покинув Світ Демонів, він ніколи не зустрічав такої великої, привабливої здобичі. Зрештою, Валан був першою особою, яку він зустрів в Арті, і його швидко запечатали.
Тим часом Асу, Руді, Ніл, Сефіро та Варьон були зайняті роботою, розм'якшуючи Мамонаса.
У групі Кан О були вражаючі мисливці на китів та кухарі.
Кухааах!
Мамонас люто боровся, викликаючи більше своїх поплічників і випускаючи промені світла зі своїх двадцяти очей.
Він також створював стільки щупалець і вибухових речовин, скільки міг.
Напружена битва продовжувалася.
Однак хід подій уже змінився.
Це тривало лише так довго тому, що Мамонас, на відміну від інших монстрів, був набагато більшим, тому мав відповідний гігантський запас HP.
Серед усього цього Стражі Душ почали перемагати своїх власних Мамонасів, одного чи двох за раз.
Мамонас, усвідомлюючи свою неминучу смерть, викликав маленьких Мамонасів усіх розмірів, які тікали з поля бою. Деякі з них були розміром зі слона, а інші — розміром із ніготь.
"Не дайте жодному з них втекти!" — крикнув Джавен.
Стражі Душ кивнули головами.
Якби вони дозволили втекти хоча б одному з них, то Мамонас розмножився б. Потім він міг би потенційно канібалізувати самого себе і знову перетворитися на гігантського Мамонаса.
Потім...
Едер підняв Посох Короля Демонів у повітря.
Тенета Зв'язування Душ!
Таємничі ланцюги, які мали силу впіймати навіть душу, утворили гігантську сітку, що впала з неба, як завіса.
"Чудово". — Кунта посміхнувся і знищив Мамонасів, які опинилися в пастці всередині.
Інші Стражі закінчили свою справу і переконалися, що не дозволили жодному Мамонасу втекти.
Відтоді Едер застосовував Тенета Зв'язування Душ на Мамонасах щоразу, коли той помирав.
Тріск!
Коли він вичерпав заряди посоха, він розбився, як скло.
Едер відчув гірке розчарування. Але він добре його використав, тому не мав жодних жалів.
Тепер залишилося лише два Мамонаси.
Ультравеликий Мамонас Кан О і один нормального розміру.
Стражі Душ спочатку зосередилися на меншому. Якщо ти надто жадібний і ганяєшся за двома зайцями одночасно, ти втратиш обох. Тому вони зосередилися на одному і переконалися, що він мертвий, перш ніж переходити до наступного.
Вони закінчили з ним миттєво.
Як тільки Мамонас вибухнув, маленькі Мамонаси вийшли з його трупа і спробували втекти.
"Не дозвольте їм піти!" — крикнув Гоулка.
П'ятеро Стражів зробили все можливе.
Едер також підтримував їх за допомогою Пастки Душі. Таша використовувала свою липку кров, як клей.
"Ху".
Місія була успішною.
Винищення завершено!
Тепер залишився лише ультравеликий Мамонас.
Однак не було потреби залучати Стражів.
Король Демонічних Звірів, Убіст!
Його темрява поширилася по всьому тілу Мамонаса.
Кухаанг!
Мамонас продовжував боротися, але не зміг загасити темряву.
Ням! Ням!
Убіст продовжив свій бенкет.
Він продовжував це робити, поки не залишилося жодного клаптика його душі. Звісно, Кан О також не припиняв атакувати до самого кінця.
***
Вони завершили своє полювання на китів.
Однак Убіст усе ще був голодний. Тепер, коли він відчув смак, він не міг зупинитися.
Кухаанг!
Він кинувся на Кан О, його червоні очі світилися. 'Я голодний!'
Поглинувши ультравеликого Мамонаса, Убіст зріс до жахливих розмірів. Він був настільки великим, що змушував Кан О, який збільшився в розмірах завдяки Великому Одуховленню, виглядати карликом у порівнянні.
Він також повернув собі повну силу. Убісту не було чого боятися.
Однак ні люди, ні демони не могли робити все, що хотіли і коли хотіли. Вони заплатили б за це високу ціну.
"Будь ласка, допоможіть мені!" — крикнув Кан О.
"Зрозумів".
Стражі Душ приєдналися до бійки.
Через деякий час...
Переможений Убіст повернувся у свою форму демонічного меча.
"Тц, тц". — Кан О клацнув язиком. - Ти, ідіоте!
З цим усе було вирішено.
"Мамонас більше не повернеться", — сказав Джавен.
Їхнє полювання пройшло ідеально. Вони також не дозволили жодному з них втекти.
"Гарна робота".
"Добре зроблено".
Сказали Кан О і його група.
Руді, який повернувся у свою форму курчати, сховався в грудях Асу і занурився в глибокий сон.
Варьон також дав відпочинок своїм крилам, вирішивши плавати в повітрі.
Кан О подивився на Камінь Воскресіння, який нагадував мініатюрне сонце, і крикнув: "Камінь Воскресіння!"
Потім він простягнув руку.
Стражі не зупинили його. Зрештою, Богиня Смерті погодилася дати йому Камінь Воскресіння в обмін на його послуги.
"Ооо!" — Кан О тримав камінь обома руками.
[Камінь Воскресіння]
[Може створити посудину для душі. Якщо душа ввійде в цю посудину, то померла людина оживе. Коли посудина буде повністю сформована, Камінь Воскресіння розіб'ється.]
[Це предмет, якого жадають могутні особистості, що шукають безсмертя. Вони нерозумно наказують своїм людям знайти його, посилаючи їх на смерть.]
Нарешті!
Він отримав те, заради чого прийшов.
Вони зможуть вилікувати Валана за допомогою Каменя Воскресіння.
"Ти збираєшся піти?" — запитав Джавен.
Кан О похитав головою. — "Ні. Я хотів би залишитися тут ще трохи".
Валан не був у критичному стані, тому він планував тренуватися в потойбіччі якомога довше. Якщо можливо, він залишиться тут, поки не стане Грандмайстром.
"Пане Кан О", — сказав Едер.
"Так?"
"Я піду".
"Куди?" — Кан О нахилив голову.
"Додому".
"Чому?"
"Мені потрібно лікувати лорда Валана".
"Ми можемо не поспішати з цим..."
Едер похитав головою, виказуючи серйозний вираз обличчя.
"Чи... Майстер Валан у критичному стані?" — вражено запитав Кан О.
"Ні. Однак... він, мабуть, відчуває нестерпний біль".
"Біль?"
- Він не показував жодних ознак цього.
"Я дізнався про це лише перед самим від'їздом у нашу поїздку. Я випадково побачив, як лорд Валан стискає груди від болю. Якби він показав, як сильно йому боляче... я навіть не можу уявити, як би він відреагував".
"Мм". — Вираз обличчя Кан О став таким же серйозним.
- Він весь цей час зустрічався зі мною, відчуваючи такий неймовірний біль, але при цьому зберігав посмішку на обличчі?
Він жодного разу не просив їх вилікувати його, і не просив їх полегшити його біль.
Кан О згадав впевнений вираз обличчя Валана, коли той заявив, що самотужки переможе енергію Злого Бога.
- Казати, що не боляче, коли боляче — це не чеснота. Якщо болить, просто скажи це! Як ти можеш бути таким упертим?
"Ходімо", — сказав Кан О.
Едер похитав головою. — "Просто дай мені Камінь Воскресіння. Я піду сам".
"Чому?"
"Для лікування лорда Валана не потрібні ви всі. Тому, будь ласка, залишайтеся тут, поки не отримаєте те, що хочете".
Асу похитала головою. — "Як ми можемо це зробити?"
- Ми всі частина однієї команди! До того ж ми маємо бути там, коли ти лікуватимеш Валана!
Кан О, Ніл і Сефіро кивнули головами.
Як вони могли залишити таке складне завдання Едеру, поки вони тут насолоджуються життям? Вони не могли цього зробити.
Однак Едер залишився непохитним.
"Ні. Ви всі повинні залишатися тут якомога довше. Так ви зможете розповісти мені про свій досвід пізніше. Крім того, мені знадобляться всі ці історії, коли я писатиму свою книгу!"
Едер теж хотів залишитися в потойбіччі. Не було кращого дослідницького матеріалу, ніж потойбіччя.
Однак він був Цілителем, перш ніж стати Некромантом. У нього був обов'язок перед своїм пацієнтом — якомога швидше полегшити біль Валана.
Отже, це було найкраще, що він міг зробити.
"Але..." — Сефіро все ще вагався.
"Лорд Валан був би розчарований у вас, якби ви відмовилися від такої цінної можливості заради нього", — сказав Едер.
"Ні, він, мабуть, сказав би, що я добре впорався", — відрізав Кан О.
"Ти впевнений у цьому?" — Едер пильно подивився на Кан О.
"Ху, ні. Він би цього не сказав".
Валан мав запальний характер, але він був хорошою людиною. Це було безперечно правдою.
"Тоді ми вирішили".
Едер взяв Камінь Воскресіння у Кан О.
"Відчуйте все, що є в потойбіччі. Я зроблю все можливе зі свого боку".
"Зрозумів".
"Так".
Відповіли Кан О та Асу.
Сефіро цокнув язиком, тоді як Ніл насупив брови і почухав голову.
'Це здається неправильним...' Виглядало так, ніби він мав на увазі саме це.
"Пане Локсія".
"Гаразд".
Локсія повів Едера до передніх дверей потойбіччя.
Решта пішли за Едером аж до дверей і попрощалися.
"Побачимося пізніше". — Едер посміхнувся і помахав рукою. Потім він повністю зник із потойбіччя.
***
Як тільки Кан О повернувся до Ноа, він негайно вирушив до трьох легендарних ковалів. Він пішов туди, волочачи Демонічний меч Хомура та Демонічний меч Чоу по землі.
Він не був упевнений, як вони дізналися, але троє ковалів чекали біля своїх кузень.
"Ти тут?" — сказав Барго.
"Ми чули, що твоє полювання було успішним. Гарна робота. Отже..." — Барго замовк, але Кан О знав, про що він запитував.
- Отже, який демонічний меч був найкращим?, — припустив Кан О.
"Чому!? Чому ти використовуєш два демонічні мечі одночасно? Ти ж не використовував їх разом, чи не так? Я ж точно сказав тобі цього не робити; що мій демонічний меч достатньо хороший сам по собі". — схрестив руки Сун Лей і витріщився на Кан О.
"Звісно, одного достатньо. Якщо ти говориш про мій Демонічний меч Чоу. Але чому ти носиш мій меч із цим жалюгідним крилом?" — нахмурився Макс.
Кан О засміявся.
Це була саме та реакція, на яку він чекав.
- А тепер, почнемо, чи не так?
Вжух! Вжух!
Він кинув демонічні мечі до ніг Макса і Сун Лея.
"Що ти, чорт забирай, робиш!?"
"Як ти смієш так чинити з одним із моїх мечів!"
Обличчя Сун Лея та Макса почервоніли від гніву.
"Ваші демонічні мечі — найгірші".
Він говорив від щирого серця.
Це було так, ніби президент вашої компанії зробив щось погане, а вас нагородили чимось на знак визнання ваших досягнень. Ви б не хотіли це приймати, бо це залишило б гіркий присмак у роті.
"Ти хочеш померти?"
"Я вб'ю тебе!"
"Ви зробили так, щоб їх не можна було використовувати разом", — люто сказав Кан О.
"Що?" — Барго виглядав здивованим.
"Що в цьому поганого?"
"Отже?"
Макс і Сун Лей зовсім не виглядали осоромленими.
"Ви б'єтеся на полі бою, але ваша зброя має навмисний недолік дизайну. Чи розізлило б це когось, чи ні? Га?"
"Недолік дизайну?"
"Це смішно".
Він більше нічого не міг їм сказати.
Хоча їхні навички могли бути першокласними, їхні особистості були найгіршими. Вони були настільки зацікавлені в тому, щоб закінчити це довге, нескінченне змагання між собою, що були готові впроваджувати недоліки у свої продукти. У нього більше не було жодних очікувань від жодного з них.
Потім він витягнув демонічний меч Барго зі свого інвентарю.
"Цей був найкращим".
Демонічний меч Карадін відрізнявся від Чоу чи Хомури.
Він добре працював з іншими демонічними мечами, а також був розроблений для максимального розкриття потенціалу інших демонічних мечів.
Барго мав одну просту мету: створити найкращий демонічний меч, який він міг. І результати це довели.
Це те, до чого він дійшов після того, як ще трохи випробував меч-спис по дорозі сюди. Він був настільки хорошим, що він подумав: - Я мав використовувати лише цей із самого початку.
"Дякую". — радісно посміхнувся Барго.
Потім він клацнув язиком на Макса та Сун Лея. "Тц, тц".
'Ви забули основи'. Обличчя Барго безперечно це передавало.
Макс і Сун Лей виглядали так, ніби не могли прийняти результат, але вони також виглядали осоромленими. Однак вони не мали жодного наміру каятися за те, що зробили.
"Добре, просто продовжуйте бути такими".
Потім Кан О пішов.
Після цього Кан О ніколи більше не відвідував Макса чи Сун Лея.
Однак він розмовляв із Барго, який час від часу приходив його шукати.