Деснелі розташовувалося в межах Болота Смерті.
Незліченні отруйні істоти жили в цій болотній місцевості, і її завжди огортав густий туман. Це було лякаюче місце, яке не відпускало відвідувачів так легко.
Однак Едер провів у цьому місці стільки часу, що ставився до нього як до власного подвір'я.
Через це Кан О, Асу, Сефіро та Ніл змогли дістатися до Деснелі без жодних зусиль.
"Хо".
Деснелі було загадковим містом. Більшість будинків були вежами; місто було буквально забите високими будівлями.
Як і личить місту для Некромантів, на вулицях блукала незліченна кількість нежиті, такої як Лицарі Смерті, Гулі, Зомбі та Скелети. Там також було повно людей, що ходили навкруги в мантіях.
"Просто уявляй кожну вежу як особисту лабораторію Некроманта. Чим більша вежа, тим більший вплив Некроманта. Ось, ось і ось. Бачиш їх?" — Едер вказав на три найвищі вежі.
"Троє високорангових Некромантів Деснелі живуть у тих вежах. Давайте спочатку відвідаємо мою лабораторію".
Едер повів групу Кан О крізь Деснелі. Асу, Ніл, Сефіро та Варьон озиралися навколо з блискучими очима.
Брязкіт.
Скелетні собаки та коти бігали навкруги, а скелетні голуби прилітали до вежі та летіли від неї.
Туп.
Гігантський Кістковий Голем ніс велику кількість припасів, тоді як скелетний кінь тягнув карету.
Фіолетові магічні лампи висіли на секціях вежі, які виступали назовні, як гілки дерева.
Це фіолетове світло, яке освітлювало все місто та нежить, надавало місту дивної атмосфери.
Дивної.
Справді, це був влучний опис.
Асу міцно схопила Кан О за руку.
Кан О відчув м'яке, тепле відчуття в руці і подивився на Асу. Вони обоє подивилися один на одного і посміхнулися.
"Ахем!" — Сефіро ніяково кашлянув.
- Чорт, я такий самотній!
Потім Варьон потерся головою об його бік.
У Ніла вже була дівчина, тому він гадки не мав, через що весь цей галас.
"Ми на місці".
Після нетривалої прогулянки вони опинилися перед вежею Едера. Вона була досить високою.
"Ти, мабуть, досить високо піднявся тут".
"Просто вважайте мене на ранг нижче за високорангових Некромантів, про яких я говорив раніше", — гордо сказав Едер.
Він уже був Майстром-цілителем, і він був настільки близький до того, щоб стати Майстром-некромантом.
"Я знаю, наскільки ти талановитий". — Кан О підняв великий палець вгору. - Ми разом на все життя!
Вежею Едера керували скелети, і вона була абсолютно бездоганною.
Яка чудова ідея. Скелети ні їли, ні спали, і завжди працювали на піку продуктивності, тому вони були найкращими хатніми помічниками.
Едер надав їм кімнати, а потім сказав: "Я пошукаю спосіб вилікувати Лорда Валана. Усі інші, будь ласка, розпоряджайтеся своїм часом, як забажаєте".
Потім він замкнувся в бібліотеці.
"Оппа".
Асу прийшла до його кімнати. Її очі сяяли, що давало зрозуміти, про що вона думає.
"Ти хочеш піти подивитися?"
"Хе-хе". — Асу красиво посміхнулася.
Потім повз них пройшли Сефіро та Ніл.
"Побачимося пізніше".
"Якщо вибачите".
Вони залишили вежу Едера першими. Кан О та Асу вийшли після них.
Деснелі насправді не було туристичним місцем. Не було жодного шансу, що десь будуть вказівники. Там також не було жодних вартих уваги пам'яток.
Кан О та Асу просто йшли містом пліч-о-пліч.
"Оппа, он там".
Асу вказала на провулок. Там було повно людей і нежиті. Це місце явно було ринком.
"Ходімо".
"Добре".
Це відчувалося інакше, ніж звичайний ринок.
Там були всілякі трупи монстрів, висушені комахи, різноманітні кістки (різні за формою та кольором), флакони з червоною кров'ю, тваринна шерсть тощо. Цей конкретний ринок продавав безліч незвичайних товарів, які ви б не знайшли ніде більше.
Це був ринок, де Некроманти купували матеріали для свого ремесла.
"Це мило".
Асу підняла браслет із черепом. Їх було два, один чорний і один білий.
"Я куплю їх для тебе".
"Хе-хе".
Кан О та Асу одягли «парні» браслети.
"Давай спробуємо це". — Асу вказала на шашлики зі змії.
"Ти хочеш спробувати це?" — Кан О насупив брови.
"Хіба це не виглядає смачно?"
"Зовсім ні!"
"Ха-ха, це нагадує мені про той випадок. Пам'ятаєш літаючий острів?"
Це навіяло спогади.
"Аах, той суп із жуків!"
Це було найшокуючіше, що він коли-небудь їв.
"Хіба змія не краща за жука?"
"Мабуть, це правда".
"Правда?"
Асу миттєво купила зміїний шашлик і передала його Кан О.
"Скажи а-а".
Кан О тримав рот на замку і похитав головою.
Потім...
Цвірінь!
Руді вискочив з-за пазухи Асу, затріпотів своїми крихітними крильцями і полетів кудись!
"Руді!"
"Куди ти!?"
Кан О та Асу погналися за Руді.
Рев!
Фіолетове полум'я горіло сильніше.
Потім Руді відкрив свій крихітний дзьоб і всмоктав полум'я.
"Руді!" — дорікнула Асу. Вона витріщилася на Фенікса, ніби кажучи: 'Скільки разів я казала тобі не їсти все полум'я, яке ти бачиш!'
Кан О озирнувся на навколишню територію.
Полум'я виходило з магічного горщика. Отже, мав бути хтось, хто створив це полум'я.
"Мої вибачення".
Кан О схилив голову перед старим чоловіком. - Мені шкода. Руді завжди хвилюється, коли бачить полум'я.
"Ха-ха".
Старий видав хрипкий сміх. Потім він сказав щось абсолютно неочікуване: "Не можу повірити, що бачу Фенікса. Це неймовірно!"
"Перепрошую?" — Кан О розширив очі. Подумати тільки, він зрозумів, хто такий Руді, з одного погляду!
"Це весело. Справді весело. Ти, ти, і це твоє дитя. Чи не хотіли б ви поговорити зі мною?"
Старий вказав на Кан О, Асу та Руді і посміхнувся, як добрий старий.
Однак здавалося, що за цією його посмішкою ховається якийсь жах.
***
Некромантія була майже безмежною у своєму застосуванні.
Основи включали маніпулювання трупами та душами, але вона також включала більш просунуті техніки, такі як накладання проклять і використання крові, кісток та плоті як середовищ для заклинань.
Крім того, вона також зачіпала отрути та заклик.
Таким чином, більшість Некромантів спеціалізувалися на одному конкретному застосуванні цього мистецтва. Наприклад, Едер вирішив спеціалізуватися на магії кісток.
Старого звали Талесман. Його називали Ходячою Бібліотекою.
Інформація принаймні сотень тисяч книг містилася в його голові. Саме тому він отримав свій титул.
Він також був одним із трьох найвеличніших Некромантів у Деснелі!
Талесмана також називали Некромантом Знань.
Група Кан О пила чай на вершині його дев'ятиповерхової вежі.
"Отже, ви знайомі Едера. Треба ж таке".
Талесман кивнув головою і написав сяючі літери в повітрі. — "Я зв'язався з Едером і сказав йому, що зустрівся з вами. А тепер давайте поговоримо".
Талесман витріщився на Руді, який сидів на долоні Асу, своїми іскристими очима. У відповідь Руді повернув голову, ніби він був роздратований поглядом Талесмана.
Асу ніжно погладила Руді по голові.
"Як і очікувалося! Все саме так, як я читав. Молодий Фенікс. Він виглядає як курча, щоб обдурити своїх ворогів. Але коли він повертається до своєї початкової форми, на голові з'являється червоне пір'я. Він виглядає як досить великий Фенікс".
Знання Талесмана були лякаючими. Як тільки він побачив Руді, він почав випалювати всілякі факти щодо Руді.
Цвірінь!
Руді зацвірінькав, ніби кажучи 'Перестань дивитися на мене!'.
"Він звучить як курча теж. Як я і думав!"
Звісно, на Талесмана це зовсім не подіяло. Він хвилювався щоразу, коли мав шанс втамувати свою цікавість.
"Чи можу я торкнутися його?"
"Ні. Руді не хоче, щоб ти це робив", — твердо сказала Асу.
"Ха-ха, тоді мені просто потрібно зробити так, щоб він мене вподобав".
Талесман приніс магічний горщик зі своєї полиці. Він пробурмотів щось, а потім фіолетове полум'я спалахнуло з горщика.
Потім очі Руді змінилися. Полум'я, яке він спробував, було смачним. Воно було солодким, як цукрова вата.
Цвірінь!
Руді миттєво поглинув полум'я, а потім відригнув.
"Ми використовуємо це для очищення металу. Фенікси думають, що воно смакує як цукрова вата. Воно надзвичайно солодке".
Талесман простягнув руку і погладив Руді.
Руді клюнув його дзьобом. Це зовсім не було загрозливо; він просто виглядав абсолютно чарівно. Кан О та Асу посміхалися як ідіоти.
"Оо, його пір'я точно як у курчати. Воістину дивовижно. Я не думав, що така ідеальна імітація можлива!"
Талесман намагався втамувати свою цікавість досить довгий час.
Зрештою, з'явився Едер. Він прийшов після того, як з ним зв'язався Талесман.
"Лорде Талесман".
"Едере, минуло багато часу, чи не так?"
"Це правда".
"У тебе є цікаві друзі". — Талесман вказав на Кан О, Асу та Руді.
"Ну, так". — Едер мляво кивнув головою, але його очі блиснули.
Це був хороший шанс.
"У мене є дещо, про що я хотів би вас запитати".
"Що саме?"
"Я знаю когось, хто був отруєний енергією Злого Бога. Чи є спосіб повністю видалити цю енергію?" — запитав Едер.
Знання Талесмана не мали меж. Він мав глибокі знання в Некромантії, цілительстві та інших галузях науки.
"Хм, енергія Злого Бога, га..." — Талесман почав гладити свою довгу бороду.
"Спосіб є".
"Який він?"
"Бог Життя, Лухан, володіє силою, яка прямо протистоїть Злому Богу. Використовуйте світло Лухана, щоб вилікувати їх".
"Ми вже пробували це, але це не спрацювало".
Едер справді перепробував усе.
Він просив допомоги у Божественного Дракона Гайнуса і використовував світло Лухана, щоб вилікувати Валана.
"Не спрацювало? Це не має жодного сенсу. Немає жодного способу, щоб світло Лухана не спрацювало, якби це не був сам Джайла. Зачекайте..."
"Ви праві. Він був отруєний самим Злим Богом".
Техніка Сраки, «Меч Загибелі», безпосередньо підживлювалася силою Злого Бога.
"Хо. Він був отруєний самим Злим Богом, проте він усе ще живий?"
"Так".
"Як дивно! Хто це? Чи можу я зустрітися з ним?"
Очі Талесмана блиснули. - Мені цікаво. Справді цікаво!
"Це буде складно, оскільки його тут немає".
"Ахем, невже?"
"Чи є якийсь спосіб позбутися енергії, яка походить від самого Злого Бога?" — запитав Едер.
"Немає", — чітко сказав Талесман. Потім він додав: "Сила Злого Бога ніколи не зникне, поки її ціль не буде повністю знищена".
"Але має бути спосіб".
Едер ніколи не відмовиться від свого пацієнта.
"Це була б інша історія, якби у вас був Камінь Воскресіння, але отримати його неможливо, тому реалістично, іншого способу немає".
"Камінь Воскресіння? Що це таке?" — запитав Кан О.
"Камінь Воскресіння може воскрешати мертвих. Він відтворює тіло, у якому перебуває душа. Позбутися енергії Злого Бога неможливо, тому Камінь Воскресіння дозволив би вам створити нову посудину для душі. Теоретично, це повністю вилікувало б вашого друга".
"Де його знайти?"
"Місце, де живі не можуть ходити. Однак мертві теж не можуть його досягти. Ось чому я сказав, що це неможливо".
"Чи це не в потойбіччі?" — запитав Едер.
"Так. Потойбіччя. Це місце, куди кожен Некромант хоче потрапити, але також місце, куди ви не можете піти, поки не помрете".
Потойбіччя!
Таке відчуття, ніби Кан О вразила блискавка. Він раптово встав.
"Камінь Воскресіння... Я піду і дістану його".
Богиня Смерті, Дебора.
Він убив усіх Маянесів заради неї. Коли він закінчив її завдання, вона винагородила його єдиним квитком, який дозволив би йому відвідати потойбіччя.
Тепер настав час.
Час сісти на поїзд, який відвезе його у світ мертвих.