Деякі ділянки гори Хелвер ще не були досліджені. Неможливо було дізнатися, що там може бути або з якими небезпеками він може зіткнутися.
Кан О не мав іншого вибору, окрім як адаптуватися до ситуації та діяти відповідно. Однак це була одна з його спеціальностей.
"Сюди." — Кан О вказав на прохід між дорогою та купою гострих каменів.
"Це не дорога," — сказала Таша.
"Так. Але майже напевно можна сказати, що на дорозі на нас чекає небезпечна пастка." — Кан О вказав на дорогу.
"Чому?"
"Сліди."
"Га?"
"Дорога виглядає гарною, то чому тут немає жодного сліду?"
Таша знову оглянула дорогу. Кан О мав рацію. На ній не було жодних слідів, ніби її засипало снігом.
"Ти правий."
"Мешканці цього місця знають, що ця дорога небезпечна."
Його попередили, що навіть найсильніші монстри не ходять цією дорогою.
"Мм."
"Але подивися на каміння. Є ознаки того, що люди проходили тут." — Кан О вказав на кілька ділянок на гострих каменях.
"Так."
Кан О та Таша пішли до купи гострих каменів. Це було правильне рішення.
Що, якби вони обрали дорогу? Вони б зникли в болоті, сповненому отруйного газу.
У будь-якому разі, Кан О та Таша уникнули небезпечної пастки і продовжили підніматися на гору.
Сумувати було ніколи.
На них без попередження нападали блискавки, люті вітри-леза, могутні монстри та інші небезпеки, немов спам-повідомлення.
"Ти в порядку?" — запитав Кан О.
"Чому ти питаєш?"
"Чи не важко дихати? Ми зараз досить високо."
Навіть Кан О було трохи важко дихати.
"Я в порядку."
"Добре тоді."
У якийсь момент земля здригнулася і пролунав велетенський звук.
Грюк! Грюк!
Це був звук кроків одноокого велетня. Цей монстр називався Циклоп, який вважався наймогутнішим типом велетнів.
Циклоп мав бути близько 600 рівня.
- Отже, саме тут можна знайти Циклопа.
Він читав про них лише в книгах. Згідно з ними, Циклоп мав величезний запас HP та регенерацію HP, тому вбити їх було майже неможливо.
[Ви виявили Циклопа, що їсть метал, Вайсекула.]
[Ви першими виявили його.]
Куха!
Він жував руду.
Тепер, коли він придивився, це був не звичайний Циклоп. Його тіло було вкрите предметами, схожими на луску.
- Мм, можливо, це Сталевий Велетень.
Ймовірно, це був складніший ворог, ніж звичайний Циклоп.
"Що ти збираєшся робити?" — запитала Таша.
"Давай просто проігноруємо його," — сказав Кан О.
Вони раптово зустріли надзвичайно могутнього монстра. Він не був упевнений, чи зможуть вони перемогти його, тому уникнення було найкращим варіантом.
Однак усе йде не завжди за планом, чи не так?
Нюх, нюх.
Раптом ніздрі Циклопа роздулися. Потім він скаженів.
"Я чую запах м'яса!"
Грюк! Грюк!
Циклоп бездумно побіг до Кан О та Таші.
Тепер, коли він згадав, він читав, що вони люблять людське м'ясо.
"Тц." — цокнув язиком Кан О. — "Будемо битися."
Таша зібрала тонну криваво-червоної енергії у своїх руках.
"Я голодний!" — Циклоп розмахнувся своєю палицею, яка нагадувала чарівну булаву Токкебі.
У неї було все: радіус дії, потужність чи швидкість; у ній нічого не бракувало. І все ж таки, це була лише звичайна атака!
Кан О та Таша швидко відступили.
Бум!
Це було так, ніби десятки палиць динаміту вибухнули одночасно. Незліченні шматки бруду, гальки та інші предмети полетіли в повітря.
Тоді Кан О кинув Демонічний Меч Убіст.
Бомбардування зброєю!
Він використав Сарахофф, щоб відбити уламки, що летіли на нього.
Таша захистилася, розгорнувши свою червону сукню.
Свист! Свист!
Чорний, як смола, дворучний меч обертався, як гвинт гвинтокрила, летячи прямо в око Циклопа. Це була його слабкість.
Однак Циклоп захистив своє око долонею.
Бум!
Демонічний Меч Убіст замість ока врізався в долоню. Уламки світла вибухнули з рани, але враховуючи, скільки HP у нього було, така шкода була практично нічим.
Кухахк!
Він м'яко підняв грубе каміння поруч і з силою кинув його, як бейсбольний пітчер.
Наскільки швидкими вони були?
Простіше кажучи, йому варто було вивчити кидок Циклопа замість Бомбардування зброєю.
"Ухиляйся!"
Бум!
Це було так, ніби гігантський метеорит впав з неба і врізався в землю. У землі залишилася гігантська діра, схожа на кратер.
Кожна його атака була як удар, що миттєво нокаутує.
Кан О притягнув Демонічний Меч Убіст. Потім його тіло вкрилося чорною як смола темрявою.
Тригер Диявола!
Маска звіра вкрила його обличчя, з якої проросли два крижані роги, ззаду з'явився чорний як смола хвіст, а на руках і ногах сформувалися крижані рукавиці та наголінники. З'явився Подвійний Демон.
"Я сказав, що я голодний!"
Схоже, він мав намір знищити всю територію, оскільки Циклоп люто розмахував своєю гігантською палицею.
Кан О зник у темряві.
Переміщення крізь Безодню!
Тим часом Таша відвернула його увагу.
Червоний Спис Суду!
Хвиля Свіжої Крові!
ЗапускГарпуна!
Небо було заповнене кривавими списами та гарпунами, а також аурою.
Куха!
Циклоп закричав.
Рев Велетня!
Дим піднявся з його тіла, і його палиця стала ще лютішою, ніж раніше.
Вжух!
Бам!
В одну мить він знищив усі атаки Таші. Він був безглуздо сильним. Це досить добре підсумовувало, що таке Циклоп.
У будь-якому разі, Кан О знову з'явився в повітрі. Якщо бути точнішим, він з'явився над головою Циклопа!
"Хаах!"
Кан О швидко падав з неба. Це було цілком природно. Зрештою, у нього не було крил.
Однак він це запланував. Циклоп подумав би, що це не більше ніж муха, яка пролетіла повз.
Трансцендентний Клинок!
Хижак Безодні!
Кан О використав таємний хід і ефект предмета в тандемі. Спочатку його лезо пройшло крізь око циклопа з лякаючою швидкістю, а потім послідував потік темряви.
Кухааахк!
Циклоп схопився за око і корчився від болю.
Це був її шанс. Таша зціпила зуби і зібрала всю силу у своєму тілі.
Однак...!
"Що ти робиш!? Швидше тікай," — крикнув Кан О.
"Чому?"
"Битися з ним безглуздо. Ми, можливо, і зможемо перемогти його, але це займе принаймні кілька годин. Ти все ще зацікавлена?"
Таша швидко опустила руку.
"Ходімо!"
Кан О та Таша швидко втекли.
"Кухахк! М'ясо! Я не дозволю вам втекти!"
Хоча око було заплющене, Циклоп нюхав повітря і переслідував Кан О та Ташу.
Але незабаром після цього він перечепився через ногу і впав вперед.
Грюк!
Земля здригнулася, ніби стався землетрус. Навіть тоді Кан О та Таша не припинили бігти, що дозволило їм вислизнути з лап Циклопа.
***
Яке полегшення.
Тут не було монстрів, могутніших за Циклопа. Кан О цілився в очі всіх Циклопів, яких вони зустрічали, що дозволяло їм проходити без особливих проблем.
Їм також довелося битися з багатьма іншими монстрами.
Кан О уникав багатьох небезпек гори Хелвер, таких як вибухові камені.
Зрештою...
"Ми тут!" — Кан О ступив на вершину гори і простягнув руки.
[Ви досягли вершини гори Хелвер.]
[Ви першим серед гравців досягли вершини.]
[Слава значно зросла.]
[Ви отримали титул, Великий Альпініст.]
[Ви отримали титул, Завойовник Хелвера.]
Свист.
Раптом Кан О відчув, як на нього нахлинуло тепло, і подивився вперед.
На вершині гори було лавове озеро. Лавовий храм знаходився прямо посеред озера.
"Вау." — Кан О не міг не роззявити рота від побаченого.
"Мм." — Таша також не змогла приховати свого здивування.
Тремтіння!
Демонічний Меч Сарахофф бурхливо здригнувся. 'Я теж, я теж!'
Кан О усміхнувся.
Сходження Демона!
Сарахофф знову перетворився на Сару.
"Вау! Це дивовижно! Це Великий Храм Лави!" — Вона заплескала в долоні.
[Ви досягли території, на якій ніколи раніше не були.]
[Ви отримали Предмет Колекціонування Сари.]
- О, я на це не очікував. Мило. — Кан О усміхнувся несподіваному подарунку.
"Тримай."
Кан О віддав їй предмет колекціонування відразу.
"Ще один до наступної еволюції."
З ще одним предметом колекціонування Демонічний Меч Сарахофф еволюціонує. Звісно, Сара також.
"Так. До речі, ти назвала його Великим Храмом Лави, але хіба це не храм Оргона?"
"На півночі Великий Храм Північного Моря поклоняється Крижаній Душі. А на сході Великий Храм Лави поклоняється суті вогню, Священному Полум'ю," — сказала Сара.
Вона знала набагато більше, ніж він міг припустити. Це було пов'язано з тим, що вона прочитала кожну книгу у Великому Храмі Північного Моря.
"Тоді як щодо Оргона?"
"Не знаю. Він має бути всередині." — знизала плечима Сара.
"Хм. Чи функціонує Великий Храм Лави також як храм Оргона?"
Він скоро дізнається, припустив він.
Кан О наблизився до лавового озера. Однак не було жодної стежки, яка вела б до Великого Храму Лави.
- Мені перелетіти?
Він міг би, але всюди на озері були стовпи полум'я. Один невірний рух, і він згорів би до тла.
У цей момент...
Лава розступилася, і всередині з'явилася гігантська черепаха. Звісно, це була не звичайна черепаха; зрештою, заради всього святого, вона жила в лаві. Її шкіра була червоною, а чорний панцир нагадував йому звичайний камінь.
Бааа!
Черепаха витягнула шию, подивилася на Кан О своїм червоним обличчям і закричала. Потім вона повернулася до храму.
[Лавова Черепаха чекає на вас.]
- Чекає? Стривай... Я маю їхати на цій штуці?
Здавалося, він мав рацію.
- Дебора казала, що мені потрібен титул Завойовника Хелвера, щоб увійти в храм. Мабуть, титул потрібен, щоб проїхатися на цьому хлопці.
В одну мить він повністю впорядкував свої думки.
"Повертайтеся у форму мечів."
Черепаха могла вмістити лише одну людину.
"А, чому!?"
"Ні, дякую."
Таша та Сара рішуче відмовилися. Він насупився на них, і вони повернулися у форму мечів, весь час висловлюючи бурхливе невдоволення.
Кан О сховав мечі і обережно заліз на спину черепахи.
Бау!
Лавова Черепаха заревла і попливла до храму.
Це була непогана поїздка.
***
Великий Храм Лави був повністю зроблений з лави. Чесно кажучи, він був трохи стурбований. Чи була людина, яка могла б бігати крізь лаву і не померти?
Однак він даремно хвилювався.
Храм складався із застиглої лави, а також лави, що тече.
Кан О увійшов до храму через застиглі ділянки.
[Ви увійшли до Великого Храму Лави.]
[Будь ласка, будьте шанобливі.]
Всередині храм був досить особливим. Товсті колони, зроблені із застиглої лави, були на однаковій відстані одна від одної, а в жолобах текла лава.
- Тут досить гаряче.
Ну, це, безумовно, мало сенс. Від спеки здавалося, що всередині його легень щось горить. Однак Кан О продовжував рухатися вперед, незважаючи ні на що.
Через деякий час...
Кан О нарешті зустрів істоту, ще більшу за Циклопа. Це була, по суті, гігантська статуя. І вона мала деяку схожість із дворфом.
[Це Бог-Коваль, Оргон.]
[Будь ласка, будьте шанобливі!]
"Лорд Оргон!" — Кан О низько вклонився.
Оргон повільно почав рухатися, хоча його рухи були досить скутими.
"Хто ти?" — Його голос був одночасно гучним і важким.
"Мене звати Кан О. Я наважуюся попросити вас про послугу, лорд Оргон," — сказав Кан О якомога шанобливіше.
"Цього не буде. Геть," — рішуче сказав Оргон.
Кан О очікував цього. Не було жодного способу, щоб бог легко виконав прохання ницих людей.
- Ось чому потрібен хабар.
Кан О дістав метеорит зі свого інвентарю. Потім він шанобливо підніс його Оргону обома руками.
"Лорд Оргон, будь ласка, прийміть невеликий знак моєї вдячності."
Потім обличчя Оргона змінилося на 180 градусів.
"Оо, це...!"
Оргон простягнув свою гарячу, гігантську руку і схопив метеорит. Це було так, ніби доросла людина піднімала зернятко рису.
"Оо! Ооо!"
Оргон захоплювався метеоритом, незважаючи на те, що той був лише крихітною часткою його розміру.
"Метал, що прийшов з-за меж цього світу. Ти віддаєш мені цю дорогоцінну річ!? Добре, кажи, чого ти хочеш. Я зроблю все, що ти хочеш."
"Будь-що?"
"Саме так. Говори."
"Тоді..."
Кан О дістав символ Дебори зі свого інвентарю.
Шурхіт.
Фіолетова завіса поширилася з чорного Персня, наче сяйво.
Свист.
З'явився чорний силует.
"Оргоне."
"Деборо!"
У цей момент Богиня Смерті та Бог-Коваль зустрілися.