Фіолетова завіса, а разом із нею і силует Дебори, поступово зникали. Однак раптовий вигук Кан О змусив її знову відкритися в усій повноті.
"У чому справа?" — запитала Богиня Смерті. Її голос був суворим, як завжди.
"Я думав над способом зменшити ризик викрадення джерела Бога-Творця, одночасно використовуючи його, щоб виманити Маянесів."
"І?"
"Я хотів би поставити вам кілька запитань. Чи можна дублювати або підробляти джерела Бога-Творця?"
Це був перший метод Кан О переконати Дебору.
"Ні, не можна. Джерела походять від самого Бога-Творця, Майї. Ти вважаєш, що здатен дублювати або підробити бога? Тобі довелося б відтворити одного з Первісних Богів."
- Як і очікувалося.
Якби це було можливо, Дебора або Гайнус уже зробили б це.
"Маянесам потрібно рівно п'ять джерел, щоб стати напівбогами, правильно?" — запитав Кан О.
"Так."
"А що, як у них їх немає п'яти? Що, як у них їх чотири з половиною?"
Дебора зрозуміла, до чого він хилить. — "...Ти хочеш розділити джерело навпіл?"
"Саме так. Джерела вже фрагментовані, тому я припускаю, що розділити їх можливо."
Ось що спало на думку Кан О. Розділити джерело Бога-Творця!
"Якщо джерело Бога-Творця можна розділити, і Маянеси не можуть стати напівбогами з неповним джерелом, то... Хіба використання розділеного джерела як приманки не варте того, щоб спробувати?"
Хоча він висловив усе, що мав, Дебора не відповіла нічого. Тиша панувала в кімнаті протягом деякого часу.
- Це непогана ідея.
Дебора мовчала, ще не відхиляючи його прохання. Вона явно зважувала всі варіанти.
Через деякий час фіолетова завіса замерехтіла.
"Кан О," — нарешті сказала Дебора.
"Так?"
"Розділити Дджерело можливо. І Маянеси не можуть стати напівбогами з половиною джерела. Щоб стати напівбогами, їм потрібно п'ять повних джерел."
"Тоді?" — Обличчя Кан О прояснилося. Дебора, здавалося, була прихильною до його плану.
"Я приймаю твоє прохання."
"Дякую!" — Кан О низько вклонився. - О, так!
"Однак у мене є завдання для тебе."
"Якого роду завдання?"
"Тільки сам Бог-Творець і Бог-Коваль, Оргон, здатні розділити джерело. Тобі потрібно буде зустрітися з Оргоном і попросити його розділити джерело."
Тоді з'явився квест.
[Розділити джерело Бога-Творця]
[Зустріньтеся з Богом-Ковалем Оргоном і попросіть його розділити для вас джерело Бога-Творця.]
[Храм Оргона розташований на горі Хелвер, найвищому піку гір Фамас. Гора Хелвер надзвичайно небезпечна, тому підготуйтеся відповідним чином!]
[Складність: Дуже важко.]
[Мінімальні вимоги: Кан О.]
[Нагорода: Половина джерела Бога-Творця.]
[Провал: Зниження довіри, і Богиня Смерті більше не прийматиме ваші прохання.]
- Гора Хелвер...
Гори Фамас були найбільшим гірським хребтом на континенті, а гора Хелвер розташовувалася на самому піку.
До того ж...!
Це було одне з найнебезпечніших місць в Арт, як Деспіа, Море Диявола, центральна частина Великого Лісу тощо.
- Жоден гравець ще не дістався вершини гори Хелвер.
Йому буде нелегко дістатися вершини. Однак варто було спробувати.
"Зрозумів."
[Квест прийнято.]
"Вирушай до храму самостійно," — сказала Дебора.
"Можна дізнатися чому?"
"Тобі потрібен певний титул, щоб увійти до храму. Завойовник Хелвера. Щоб отримати цей титул, ти повинен піднятися на гору самостійно."
"Розумію. Чи є ще щось, про що мені слід знати?" — шанобливо запитав Кан О.
"Оргон не працює задарма. Принеси йому подарунок, який задовольнить його."
"Який подарунок мені принести йому?"
"Запитай у дворфів."
Дворфи, ковалі та інші працівники виробництва поклонялися Оргону.
"Зрозумів."
Шурхіт.
Сріблястий предмет, що світився, полетів до Кан О з силуету Дебори.
Кан О думав, що вона дасть йому джерело Бога-Творця. Однак воно виглядало зовсім інакше, нагадуючи мерехтливу зірку в нічному небі.
Це був чорний Перстень.
- Символ Дебори!
Це був той самий символ, який був намальований на кожному будинку в місті Латнія.
"Це дозволить тобі викликати мене. Коли Оргон погодиться допомогти тобі, використай це, щоб викликати мене. Саме тоді я дам тобі джерело."
"Так, пані."
"А тепер іди геть. Це не місце для людей."
"Ми негайно підемо."
Силует богині зник, а слідом за ним і фіолетова завіса.
Тільки тоді його мовчазні товариші почали говорити.
"Фух."
"Ми тепер закінчили?"
"Ходімо назад, пане Кан О."
Цербер Ракіо загарчав на групу Кан О. Однак він більше не нападав на них.
Група Кан О проігнорувала його і залишила підземелля. Яке полегшення.
***
Кан О прийшов до схованки Дворфів Чорного Молота. Йому потрібно було запитати їх, який подарунок був би доречним для Оргона.
Вождь Рандельхофф, чиє обличчя було вкрите міцною кам'яню лускою, привітав його. Як голка з ниткою, Бук, як завжди, був поруч.
"Чи добре ти поживав?" — запитав Рандельхофф.
"Так. Чи ставалося щось останнім часом?"
Дворфський вождь похитав головою.
"Я хотів би запитати вас про дещо."
"Про що?"
"Який подарунок сподобався б Богу-Ковалю, Оргону?"
"Подарунок, який сподобався б Оргону?"
"Так."
"Чому ти питаєш мене про це?"
"Мені потрібно попросити Оргона про послугу. Але я ж не можу прийти з порожніми руками, чи не так?"
"Ти збираєшся піднятися на гору Хелвер?"
Як і всі дворфи, домом дворфів Чорного Молота були гори Фамас. Очевидно, вони знали все про гору Хелвер.
"Так."
"Це небезпечне місце, але я припускаю, що ти впораєшся. У всякому разі, подарунок для Оргона..." — Рандельхофф погладив бороду і подивився на Бука.
"Оргон любить рідкісні метали," — сказав Бук.
"Метали, такі як адамантій чи міфрил?"
"Ні, метали, які ще рідкісніші. Зрештою, Оргон володіє кожним металом, який можна знайти на континенті."
Оргона не просто так називали Богом-Ковалем!
"Метал рідкісніший за адамантій чи міфрил?" — запитав Кан О.
"Так."
"Який саме?"
"Метал, що падає з неба." — вказав пальцем на небо Бук.
Кан О схилив голову. - Про що ти говориш?
"Він має на увазі метеорит," — сказав Рандельхофф.
"Ага." — вдарив кулаком по долоні Кан О.
"Деякі метеорити змішані з рудою. Це буде доречним подарунком для Оргона."
"Дякую, що сказали мені. Хе-хе." — схилив голову і потер руки Кан О. — "...То чи є у вас такий?"
***
"Тц."
На жаль, у Дворфів Чорного Молота його не було.
Кан О проходив через людні вулиці Альтейну. Він був одягнений у просте вбрання, а його обличчя було приховане, тому ніхто не звернув на нього уваги.
"Уа."
Таша та Сара йшли за ним вулицею, роздивляючись усе навколо, як сурикати.
Їхня врода перевершувала більшість знаменитостей. Однак в Арт було чимало вродливих жінок. Зрештою, гравці могли створювати своїх персонажів так, як забажають.
Це стосувалося і одягу. Гравці всі носили різне спорядження.
Тому червона сукня Таші чи біле хутряне вбрання Сари не привертали багато уваги. Вони були як дві зірки в цілій галактиці.
Звичайно, не можна сказати, що вони зовсім не привертали уваги. Зрештою, вони випромінювали унікальну ауру.
Таша та Сара випромінювали горду ауру, ніби вони самі були королевами. Це якщо вони мовчали.
Раптом Сара схопила Кан О за рукав.
"У чому справа?"
"Ось це."
Сара вказала на крамницю, де продавали курячі шашлички. Запах спецій стимулював її апетит.
"Я хочу спробувати це."
Сара дивилася на нього з пристрастю.
"Я теж," — сказала Таша, подумавши, що це найкращий час, щоб втрутитися.
"Чекайте секунду."
Кан О купив два курячі шашлички, довжина яких становила понад 30 сантиметрів, і передав їх двом дамам.
"Дякую."
Вони з'їли їх негайно. Обидві були досить ненажерливими.
Очі Сари знову заблищали. Схоже, вона шукала нову здобич. Потім вона вказала на інше місце.
Кан О насупився. Такими темпами вони з'їдять усе на вулиці.
Тож він рішуче сказав: "Більше ні!"
"Погана людина."
"Який скупий."
Кан О просто проігнорував їх і швидко пішов далі.
Через деякий час...
Він побачив золотого дракона з чорним молотом у пащі. Ах, звісно, він мав на увазі вивіску, а не справжнього дракона.
"Ласкаво просимо, покупці."
Одна з працівниць Золотого Дракона привітала їх.
"Я прийшов побачити пана Ман Бока."
"У вас є домовленість?"
"Так."
"А, ви пан Кан О?"
Схоже, він уже розповів їй про нього.
Кан О трохи зсунув свою маску посмішки і показав обличчя.
"Я проведу вас до нього."
Працівниця посміхнулася і провела його до кабінету Ман Бока на найвищому поверсі.
"Ласкаво просимо," — щасливо сказав Ман Бок.
"Чи гарні справи останнім часом?"
"Звісно. Усе йде добре. Але хто вони?" — Ман Бок подивився на Ташу та Сару.
Кан О коротко пояснив, хто вони такі.
"А, он воно що? Вітаю, моє ім'я Ман Бок. Як ви бачите, я торговець." — Ман Бок ляснув себе по пухкому животі.
"Сара."
"Таша."
"Дуже приємно, ха-ха." — Ман Бок осяяв своєю добродушною посмішкою.
"А тепер, давайте до справи," — сказав Кан О.
"Так."
"Скільки там?" — раптом запитав Кан О.
"Будь ласка, переконайтеся самі." — Ман Бок дістав зі свого інвентарю сяючий золотий сувій.
Кан О відкрив сувій, і його серце шалено калатало.
"Хеп." — роззявив рота Кан О.
Золотий сувій коштував 300 000 золотих! Іншими словами, це було 900 мільйонів вон.
"Ц-це справжнє?"
Це була частка Кан О від прибутків бізнесу Ман Бока.
"Так. Насправді було 299 000 золотих, але я округлив до 300 000 для круглого числа." — сяюче посміхнувся Ман Бок.
"Ви працювали лише два місяці, а вже заробили стільки?"
"Хіба драконяче спорядження зазвичай не дороге? Деякі з них коштують 10 000 золотих. Але люди не можуть їх продати, бо недостатньо пропозиції."
Ман Бок загрібав гроші лопатою, а Кан О отримував прибуток від його успіху.
"Фух, ось чому люди відкривають бізнес."
Кан О думав, що заробив досить велику суму, зачищаючи підземелля, але сума, яку дав йому Ман Бок, була на іншому рівні.
"Бізнес — це ризик. Якщо не бути обережним, можна втратити все в одну мить."
"Дійсно."
Людей, які зазнають невдачі, значно більше, ніж тих, хто досягає успіху в бізнесі.
"Ми на критичному етапі. Золотий Дракон, який має монополію на драконяче спорядження, став найкращим магазином предметів розкоші на континенті. Нам потрібно продовжувати просувати цей імідж надалі."
Як і очікувалося від Ман Бока. Він справді був надійним.
Кан О сплеснув руками. — "Давай працювати разом вічно!"
"Ха-ха-ха." — щиро засміявся ман Бок.
Кан О обережно поклав золотий сувій у свій інвентар. Він ніколи ще не відчував себе таким ситим!
Як і очікувалося, чим більше у вас грошей, тим краще.
"Але хіба ти не мав чогось, що тобі потрібно від мене?" — запитав Ман Бок.
- Ах, точно! — Кан О вдарив себе долонею по чолі.
"Будь ласка, дістань мені трохи метеоритної руди. Я шукав на аукціоні, але її там не було."
"Метеоритна руда... Це не те, що можна знайти на аукціоні. Зрештою, це те, що ковалі активно шукають."
Працівники виробництва купували рідкісні матеріали, незважаючи на вартість. Це було схоже на те, як орієнтовані на битви гравці купували найкраще спорядження.
"Ти зможеш дістати її для мене?"
"Звісно."
"Як і очікувалося." — Кан О показав йому великий палець. - Ти чудовий!
"Я дам тобі знати, коли знайду її."
"Дякую."
Усе йшло як по маслу.