Це була пустеля; море піску під палючим сонячним промінням!
Ра-та-та-та!
Огидні на вигляд чоловіки мчали галопом на конях, здіймаючи за собою густу хмару пилу.
Невдовзі вони прибули до кар'єру, заповненого лише піском і жовтою травою.
"Ходімо".
Чоловіки злізли з коней і увійшли до звичайної на вигляд печери.
"Золота долина!" — вигукнув ватажок, як тільки вони дісталися кінця печери. Потім сталося щось надзвичайне.
Гуркіт!
Гігантський валун, що перегороджував їм шлях, відкотився вбік, відкриваючи дорогу, яка вела кудись далі. Ніхто з них не виглядав здивованим. Здавалося, вони звикли до цього явища.
Чоловіки увійшли всередину. Прохід усередині був крихітним, як мурашиний хід. Проте в кінці тунелю відкривався гігантський простір.
Це була не звичайна кімната.
"Швидше, ворушіться!"
"Ви хочете померти!?"
Це була гігантська майстерня!
Наглядачі постійно кричали й розмахували батогами, а їхні очі були сповнені вбивчих намірів.
Працівники під ними щось добували. Воно сяяло жовтим світлом... Це було золото!
Саме так. Це була золота копальня.
"Швидше, рухайтеся! Ви хочете померти!?"
Свіш, бам!
Батіг наглядача вдарив худорлявого літнього чоловіка по спині.
"Ох", — слабко скрикнув чоловік, а потім помер.
"Чекай, ти вже мертвий? Гей, швидше, заберіть його звідси!"
Хоча він щойно вбив людину, він не відчував жодної провини. Це справді були найгірші представники людства!
Втім, це було не рідкісним видовищем; те саме, або й гірше, відбувалося по всій майстерні.
Це було цілком природно. Це було місце, де людей купували і продавали, експлуатуючи як рабів; воно належало злочинній організації і називалося «Лігво пустельної лисиці»!
Запис продовжувався.
Тепер він почав зображувати трагічний кінець Майкла.
У молодості Майкл служив одним із Пустельних воїнів Королівства Деллас, але коли постарів, став кочівником; кочівником, що блукав оазисами пустелі.
Зрештою, його схопила бригада «Пустельної лисиці». Його і всю його сім'ю разом з ним!
Пустельна лисиця продав дружину і доньку кудись інде, а його із сином змусив працювати рабами.
Його син пішов першим, не витримавши важкої праці. Майкл колисав мертве тіло сина, навіть коли його бив батогом наглядач, і заприсягся, що колись помститься.
Він уб'є їх усіх, чого б це не коштувало!
Майкл вичікував слушної нагоди, а потім почав боротися проти організації.
У молодості він був відомим воїном, тож зумів убити наглядача і вкрасти його зброю. Потім він несамовито розмахував мечем, намагаючись убити їх усіх.
Однак...
З'явився ватажок «Пустельної лисиці».
Він був надто могутнім. Настільки, що Майкл не зміг би перемогти його навіть у розквіті сил!
Зрештою, Майкл був переможений і схоплений. Однак бос був жорстокішим за пересічну людину.
Він повернув дружину і доньку Майкла, яких уже встигли продати, і вбив їх у нього на очах.
Ватажок показово розправився з ним, щоб інші раби не наважувалися знову повстати.
"Уааахк! Я помщуся, чого б це не коштувало!"
Після цього Майкл був убитий ватажком «Пустельної лисиці» і став духом помсти через свою образу.
"Бригада «Пустельної лисиці» — це покидьки, що діють на кордонах королівств Деллас, Байян і Арабас. Убий їх усіх якомога болісніше! І я хочу, щоб ти визволив тих, кого ув'язнили, якнайшвидше!" — люто сказав Майкл.
[До квесту «Помста за довіреністю» додано детальну інформацію.]
[Квест має обмежений термін виконання. Час, що залишився: 7 днів.]
"Сучі сини!" — Кан О заскреготав зубами.
Подумати тільки, вони вбили його сім'ю прямо в нього на очах! Майкл мав рацію; вони справді були найгіршими.
Кан О витріщився на Валана.
"Ти це бачив?" — Він хотів переконатися, що Валан бачив історію Майкла.
"Бачив". — Обличчя Валана було крижаним.
"Де саме знаходиться їхня печера?" — запитав Кан О.
"Я відведу тебе туди".
"Ходімо зараз". — Кан О раптово підвівся.
Валан кивнув головою і зробив те саме.
"А, я маю дещо додати".
"Що таке?"
"Їхній ватажок — Майстер пустельних воїнів".
"Перепрошую?"
- Майстер? Як Махакан і Буркан?
Кан О зрозумів, що цей квест набагато складніший, ніж здавалося на перший погляд.
"Чому Майстер займається такими речами?"
Кан О не міг його зрозуміти.
"Срака — Послідовник Злого бога, але він Грандмайстер. Характер і навички — це зовсім різні речі".
"Мм".
Він мав рацію. Зрештою, Валан був хорошим прикладом цього.
"Його звуть Гаджил. Колись він був перспективним Пустельним воїном із Королівства Байян, але зрештою збився з дороги через жадобу до грошей. Я давно не чув про нього новин, але не думав, що саме цим він займається", — гнівно сказав Валан.
З великою силою приходить велика відповідальність!
Дії Гаджила суперечили переконанням Валана. Тому він мав покарати його за скоєне.
"Ходімо і розберемося з ним".
Кого хвилює, що він Майстер? Поруч із ним Грандмайстер!
"Так, ходімо".
Кан О і Валан негайно попрямували в пустелю.
***
Коли Кан О тільки почав грати у Warlord, його «паровозив» (високорівневий гравець, що допомагає гравцеві низького рівня) відомий гравець.
Чим вправніший гравець і чим ефективніше він дбав про гравця низького рівня, тим кращими були результати.
Це був єдиний раз, коли Кан О був «паровозом».
Але сьогодні...
Кан О, якого вели до «Лігва пустельної лисиці», супроводжував найкращий. Хранитель Континенту, Валан!
"Вороги..."
"Трес..."
Жоден із їхніх ворогів не міг заблокувати чи ухилитися від клинка Валана. Один за одним вони отримували вирок від меча Валана.
"Я розберуся з Гаджилом. Захисти в'язнів", — сказав Валан.
"Так, сер", — негайно відповів Кан О.
Кан О ще не був достатньо сильним, щоб виступити проти Майстра. Однак ніхто інший тут не міг становити для нього загрозу.
"Я відчуваю його присутність тут. Я відчуваю кількох людей там", — сказав Валан на роздоріжжі. — "Розділімося тут".
"Будь ласка, будь обережним".
"Обережним? Я?" — усміхнувся Валан. Він був таким же зарозумілим, як завжди.
"Так, так". — Кан О відмахнувся від нього і пішов рятувати в'язнів.
"Хто ти такий!?"
"Ти думаєш, куди прийшов!?"
Купа покидьків перегородила йому шлях. Їх були десятки.
"Гм".
Кан О витягнув Блад. Використовувати два мечі проти цього сміття здавалося марною тратою.
Кан О швидко змахнув Блад і миттєво зарядив його. П'ятнадцять червоних зірок з'явилися вздовж леза Блад.
Фестивалль Крові!
Кривава бомба!
Бум!
Криваво-червона енергія вибухнула з тіла Кан О, змітаючи все сміття навколо нього. Від них не залишилося і сліду.
"В-Він сильний!"
"Кличте боса!"
Лиходії тремтіли перед могутністю Кан О.
Кан О не збирався залишати в живих жодного з них. Він безжально розмахував мечем знову і знову.
Меч Шаленого Вітру!
Кривава бомба!
Бум!
Ніхто з них не міг зупинити Кан О.
Через деякий час...
Кан О знову з'явився на роздоріжжі, але за ним йшло кілька людей. Це були люди, яких він врятував.
"М-Ми справді можемо піти?" — запитав чоловік.
Він тремтів при думці про ватажка «Пустельної лисиці». Зрештою, він був досить лякаючою особистістю.
Кан О здогадувався, про що він думає. Тому він просто посміхнувся і м'яко заговорив, щоб заспокоїти їх.
"Усе буде добре".
Зрештою, він прийшов з ще лякаючою особистістю.
Невдовзі вони дісталися входу.
"Ти тут?"
Валан чекав на нього.
"Як щодо Гаджила?" — запитав Кан О, і Валан провів пальцем по горлу.
"Вже?"
- Як ти вбив Майстра так швидко!? — хотів сказати він, але, враховуючи, наскільки він був могутнім, це мало сенс.
- Він справді дивовижний.
У майстерності Валана не було жодних недоліків.
"Він був фальшивим Майстром", — сказав Валан.
"Фальшивим Майстром?" — Кан О схилив голову.
"Він Майстер, це правда. Але він не тренувався ні дня після досягнення цього етапу, тому він Майстер лише на папері. Таких хлопців найлегше вбити".
Усі Майстри були не на одному рівні. Вони також ділилися на ранги. Очевидно, Гаджил належав до найнижчого ешелону Майстрів.
"Ходімо".
"Так. Усі, будь ласка, йдіть за мною!"
Знадобилася чверть дня, щоб убити Жах пустелі, бригаду «Пустельної лисиці», і врятувати в'язнів.
Як і очікувалося від Валана!
Не було квесту, який би він не зміг виконати з ним поруч.
***
Усі погляди були прикуті до Франко. Це було цілком природно. Зрештою, саме там мала відбутися війна, яка визначить долю континенту.
Якби Злого бога справді привели у світ, то світ наповнився б хаосом.
Але навіть у цей час існувала організація, яка була зосереджена лише на власному збагаченні.
"Усі сили, в атаку!"
50,000 військ Королівства Арабас перетнули кордон Королівства Байян. Дукерам очолював цю армію.
Імператор Дукерам, 1-й у рейтингу серед усіх гравців! Найвеличніший і наймогутніший з усіх них!
Він мав повний контроль над армією Королівства Арабас.
"Хе-хе, нарешті".
"Який час жити. Настав час нам розслабитися!"
"Справді!"
Керівники Дукерама не могли стримати свого хвилювання.
Імперія. Це була їхня мрія, врешті-решт; об'єднати континент під одним прапором, однією імперією.
***
Імперія, Брейкер, Шторм і Сталеве серце були чотирма наймогутнішими гільдіями. Ось чому їх називали 4 великими гільдіями.
Звісно, ці чотири гільдії також мали власну структуру влади. Гільдія Імперія була наймогутнішою. Так було завжди.
Друге місце посідали або Шторм, або Брейкер. Можна було сперечатися. Ці дві гільдії суттєво виграли від війни Екле.
На останньому місці була гільдія Сталеве серце.
На відміну від Брейкера чи Шторму, Сталеве серце програло війну. У результаті вони зазнали значних втрат.
Хоча вони частково компенсували свої втрати, вони були змушені припинити всю свою діяльність поза межами після війни і залікувати свої рани.
Однак Сталеве серце отримувало величезні прибутки, забезпечуючи Захисників Континенту військовими припасами.
Навпаки, Брейкер і Шторм не поспішали приєднуватися до війни. Причина була проста.
Вони хотіли завадити гільдії Імперія досягти своїх цілей.
Гільдія Імперія повністю поглинула Королівство Арабас. Незабаром вони проковтнуть королівства Байян і Деллас.
Це стало очевидно, коли Королівство Арабас відмовило Захисникам Континенту в запиті на допомогу.
Зазвичай Шторм і Брейкер не хвилювалися б через те, що гільдія Імперія захоплює Королівство Арабас. Зрештою, існували вільні міста. Ці вільні міста обирали власних чиновників і не могли контролюватися великими гільдіями.
Але вони не очікували, що гільдія Імперія спробує контролювати всі три королівства пустелі, де все ще діяла монархія!
Це не могло статися за одну ніч. Вони точно планували це з самого початку.
Хоч би як там було, гільдія Імперія взяла під контроль Королівство Арабас, отримавши владу, яку жодна інша гільдія зазвичай не могла отримати.
Але що, якби вони захопили контроль і над іншими королівствами? Вони стали б неприступними.
Брекер і Шторм боялися цього. Тому, коли гільдія Імперія зробила свій хід, дві гільдії виступили проти них і сповільнили їхній прогрес.
Як от зараз.
Лідери Шторму та Брейкер, Ернандес і Раон, почули новини про наступ гільдії Імперія.
Однак...
Захисники Континенту надіслали їм запит на допомогу. Винагорода була надто спокусливою, щоб від неї відмовитися.
Перед Ернандесом і Раоном було два вибори. Вони могли або взяти участь у війні проти Послідовників Злого бога, або зупинити наступ гільдії Імперія!
Логіка підказувала, що їм слід прямувати в пустелю. Проблема була в тому, що це не принесло б багато прибутку.
Звісно, королівства Деллас і Байян винагородили б їх, але це не було б багато. Вони не просили їх прийти, і вони самі вирішили боротися за власною волею.
"Що робити?" — запитав Ернандес Хан Соль.
Хан Соль була розумною жінкою, яка служила віце-капітаном у Штормі.
"Хіба не очевидно? Ми повинні зупинити гільдію Імперія".
"Але... Чи не впорається Байян самотужки? Нам справді потрібно втручатися? Як знаєш, якщо ми підемо в пустелю, то не зможемо битися з Послідовники Злого бога. Ти знаєш, що ми втратимо, так?"
Вони втратять купу золота, можливість вибирати предмети зі скарбниці великого міста та величезну кількість очок внеску від Вежі.
Мало того, це також була хороша можливість збільшити свою близькість із силами, що складали Захисників Континенту. Було багато інших можливостей, які принесли б їм величезний прибуток.
Особливо церкви! Якби вони зблизилися з такою могутньою церквою, як церква Ракана, тоді їм не довелося б боятися гільдії Імперія.
"Приєднання до Захисників Континенту може бути вигіднішим у короткостроковій перспективі, але якщо ми не зупинимо гільдію Імперія зараз, то пізніше вони стануть нестримними. Якщо це станеться, ми втратимо все", — рішуче сказала Хан Соль.
"Все одно..."
"Ми йдемо в пустелю!"
Рішення вже було прийнято.
"Добре". — Ернандес кивнув головою.
Еліта гільдії Шторм вирушила до Королівства Байян. Приблизно в той же час гільдія Брейкер мобілізувала власні війська. Вони прямували до...
"Ми прямуємо в пустелю!"
Чорний лев, Раон, наполегливо домагався такого результату. Вісім із десяти їхніх керівників наполягали на приєднанні до Захисників Континенту. Вони стверджували, що прибуток у короткостроковій перспективі буде значно більшим.
Однак Раон стояв на своєму, і зрештою вони виконали рішення свого майстра гільдії.
Яким буде результат їхніх рішень? Доведеться почекати й побачити.