Міжміські ворота для переміщення в Альтейні.
"Ху".
Як тільки він побачив жваву вулицю Альтейна, то зробив глибокий вдих. Однак Кан О повернувся у своїй демонській формі, тому привернув до себе купу уваги.
"Х-хто це?"
"Га?"
Кан О швидко деактивував Тригер Диявола.
"Це..."
"Це Кан О!"
"Де?"
"Ось там!"
Люди, що були поруч, негайно впізнали його. Це був Хижак Кан О, який не так давно тягнув керівників Червоного Місяця до Бюро безпеки!
"Будь ласка, дайте мені автограф!"
"Будь ласка, додайте мене в друзі!"
Гравці кинулися до нього.
Кан О швидко сховав свої демонічні мечі, а потім одягнув непоказний плащ і звичайну маску. Після цього він зник у натовпі.
"Куди він подівся?"
"Ти знаєш цього хлопця?"
"Це той хлопець?"
Це було полегшення. Як і очікувалося від найбільшого міста Арта, Альтейна!
Альтейн був сповнений людей, і кожен був одягнений по-різному, тому, як тільки він переодягнувся в простий одяг і втиснувся в натовп, ніхто не міг його знайти.
Кан О відступив у відокремлений провулок, а потім оглянув медаль, яку впустив Каргагон.
[Жетон Туслама]
[Жетон, який носять воїни легендарного племені Тусламів. Це символ сили.]
[Ранг: АА.]
- Це той предмет, який хотів Сефіро.
Кан О відкрив вікно повідомлень.
⟨Пане Сефіро.⟩
⟨Так?⟩
⟨Де ви зараз?⟩
⟨Я наглядаю за Варьоном у Гільдії приборкувачів.⟩
⟨Варьон у порядку?⟩
⟨Так. Його розірване крило вилікували.⟩
⟨Зустріньмося. У мене є те, про що ви просили.⟩
⟨Те, про що я просив?⟩
⟨Жетон Туслама.⟩
⟨Де ви зараз!?⟩
⟨Зустріньмося в будинку Едера.⟩
⟨Зрозумів.⟩
Кан О попрямував до будинку Едера, який зараз був порожнім. Щоб покращити свою некромантію, Едер вирушив у подорож до Детнелі, відомої як Мекка Некромантів та Місто могил.
- Мабуть, відсутність новин — це хороші новини.
У нього не було часу хвилюватися про Едера. У Кан О було занадто багато справ!
Як би там не було, перед від'їздом Едер сказав йому, що він може користуватися його будинком. Тож Кан О впевнено попрямував до порожнього будинку.
Через деякий час...
"Я тут".
Кан О прибув до будинку першим, а Сефіро прибув невдовзі після цього.
"У вас він є?" — схвильовано сказав Сефіро.
"Він прямо тут". — Кан О витяг Жетон Туслама.
"Оо!" — Сефіро простягнув руки, намагаючись схопити жетон.
"Ого!" — Кан О сховав жетон за спину. — "У цьому світі немає нічого безкоштовного".
"Гм, чого ви хочете?" — запитав Сефіро з виразом обличчя, який ніби казав: 'Як і очікувалося. Я знав, що це буде не так просто'.
"Я обміняю його на Книгу Акасуса", — сказав Кан О.
Сефіро був власником підземелля душі, Печери Рокінг Стоун. Однією з його нагород за підземелля була Книга Акасуса.
Акасус був легендарним приборкувачем. Ця книга, в якій було вигравірувано його ім'я, значно прискорювала ріст вихованця. Її також можна було використовувати для вивчення навички Приборкувача.
"Мм, Книга Акасуса, га. Вона мені потрібна для Варьона..." — Сефіро вагався.
"Варьон зараз майже повністю виріс".
"Гм. Але для чого вам книга? У вас немає вихованця".
"У мене тепер теж є дитина".
У нього тепер був Руді, дитинча фенікса, схоже на курча! Кан О та Асу були батьками яскраво-жовтого пташеняти.
"Вибачте?"
- Про що ти кажеш?
Кан О не розповідав йому про Руді.
"Я б волів не пояснювати. Будь ласка, вирішуйте швидше, чи будете ви обмінювати жетон на книгу, чи ні".
"Буду". — Сефіро витяг Книгу Акасуса зі свого інвентарю. Він приберігав її, щоб використати на Варьоні, коли прийде час.
Вони негайно обмінялися предметами. Сефіро отримав Жетон Туслама, а Кан О отримав Книгу Акасуса.
"Тоді, якщо дозволите".
"Бережіть себе".
Вони розійшлися. Потім Кан О попрямував до Вежі. Він хотів побачити Грано.
***
"Минуло багато часу".
Він сів у кафе на другому поверсі Вежі, і з'явився чоловік середніх років у білому лабораторному халаті та з сяючою посмішкою.
"Ви добре поживаєте?" — запитав Кан О.
"Так".
"Ви виглядаєте таким щасливим. Це, мабуть, пов'язано з тим, що ви стали професором".
Кан О попросив певного мага попросити Грано спуститися вниз, оскільки той працював у Лабораторії водних магів. Однак той маг назвав Грано професором.
"Будь ласка, не кажіть так. Така висока посада тяжким тягарем лягає на мене". — Грано справді був скромною людиною.
"Якби я знав, що ви стали професором, то приніс би вам подарунок... Наступного разу я вам щось принесу".
Професор мав значний вплив у Вежі. Вежа мала велику силу, і як один із її лідерів, Грано міг використовувати її силу, якщо забажає.
Незліченна кількість магів прибігла б на його поклик.
"Я не відмовлюся". — Грано усміхнувся.
- Я повинен відкласти для нього кілька матеріалів, коли Акіте дасть мені наступну винагороду.
Матеріали дракона. Вони стали б ідеальним подарунком для професора.
"Чекайте на це. А сьогодні я прийшов сюди, щоб дещо купити".
"Що саме?"
"Чи є у вас сувої, які можуть створити магічне коло переміщення?" — запитав Кан О.
Величезні руїни, Таластрум, були для нього ідеальним тренувальним майданчиком. Проблема? Дорога туди була надто далекою та небезпечною.
Якби Едер був тут, він би давно встановив магічне коло переміщення. Однак Едера не було, а магічне коло йому було потрібне, тому він прийшов до Грано.
"Магічного сувою, який може встановити магічне коло переміщення, не існує", — сказав Грано.
"Ось як?" — Кан О виглядав розчарованим.
"Створення магічного кола переміщення є одночасно складним і важким. Його створення вимагає від мага сплетіння кількох заклинань разом, тому його не можна встановити за допомогою магічного сувою".
"Гм, я бачив, як Едер робить це так легко, тому я подумав, що це не так складно", — сказав Кан О.
"Пан Едер надзвичайно талановитий. Настільки, що я хотів би запропонувати йому місце у Вежі".
Грано був високої думки про Едера. Це було цілком природно. Зрештою, вже було досить важко досягти рівня досконалості в одній галузі, але Едер був одночасно талановитим цілителем і магом.
"Ну, гадаю, це логічно. Едер колись був легендарним цілителем". — кивнув головою Кан О.
Едер був Майстром-цілителем. Це означало, що він був на одному рівні з такими постатями, як Буркан чи Махакан.
- Але для мене Едер — це Едер.
"Хіба ви не могли просто заплатити досвідченому магу, щоб він встановив його для вас?" — запитав Грано. - Чому ви натомість хочете сувій?
"Це небезпечне місце. Це не те місце, куди я б із задоволенням приводив людей".
"Де це?"
"Центральний регіон Великого лісу".
"Мм".
"Там є руїни, де проживають нащадки племені Туслам. Туслами надзвичайно могутні. Навіть я ледь можу перемогти їх".
"Розумію. Більшість магів не захочуть іти за вами в таке небезпечне місце, якщо ви не готові заплатити величезні гроші".
"Правильно".
Тому він хотів магічний сувій. Якби він існував, він зміг би уникнути всіх проблем.
"Тепер, коли я знаю, що магічного сувою для цього не існує, я повинен піти і знайти мага", — сказав Кан О.
"Чи представити вас комусь?"
"Ні. Є хтось, хто приходить на думку". — Кан О усміхнувся.
"Зрозуміло".
"Що ж, мені час іти. Наступного разу я принесу вам чудовий подарунок". — Кан О встав.
"Так. Побачимося наступного разу".
Вони тихо потиснули один одному руки, після чого Кан О залишив Вежу. Після цього він відкрив вікно повідомлень.
⟨Гей, Карін.⟩
Пустельна фея, Карін!
Вона була першокласним магом, що спеціалізувалася на піщаній магії.
⟨Оппа. Давно не бачилися.⟩
⟨Так, це так. Ти добре поживаєш?⟩
⟨Звісно.⟩
⟨Ти останнім часом була зайнята?⟩
⟨Ні, не дуже. Що не так?⟩
⟨Ти знаєш, як встановити магічне коло переміщення?⟩
⟨Ні. Я ніколи раніше цього не робила.⟩
"Тц". — Кан О клацнув язиком.
- Чорт!
Однак її наступне повідомлення викликало посмішку на його обличчі.
⟨Але Сорен знає, як це зробити.⟩
Відьма гравітації, Сорен!
Вона була близнючкою Карін і була магом, що володіла таємничою стихією гравітації.
⟨Ах, справді? Мені потрібно встановити його в небезпечному місці, тож чи могла б ти допомогти мені з цим? Я обіцяю тримати вас в безпеці.⟩
⟨Одну секунду, будь ласка. Я запитаю Сорен для тебе.⟩
⟨Звісно, дякую.⟩
Через деякий час...
⟨Оппа.⟩
⟨Так?⟩
⟨Сорен сказала, що допоможе тобі. Але куди нам потрібно йти?⟩
⟨Центральний регіон Великого лісу.⟩
⟨Ого, справді!? Це звучить весело!⟩
⟨Це небезпечне місце. У будь-якому разі, скоро я повідомлю тобі точний час і дату.⟩
⟨Окей!⟩
Кан О закрив вікно повідомлень і почав віддалятися.
***
Світло освітлювало величезну кімнату, оповиту темрявою. Це було світло магічного кола переміщення.
Туп, туп.
Кан О підійшов.
"Акіте".
Поклик Кан О розбудив охоронця Цвинтаря Саул, Кістяного Дракона, Акіте. Його порожні очні западини спалахнули вогнем, а величезні кістки забрязкали, коли він рухався.
"Світло".
Лише одним словом Акіте повністю освітлив кімнату.
"Ви добре поживаєте?"
"Звісно".
"Хтось уже прийшов?"
"На жаль, ні".
"Дай мені камінь душі".
"Зрозумів".
Забравши камінь душі, Кан О вигукнув: "Керування підземеллям".
З'явилася вкладка Керування підземеллям, і Кан О переглянув Журнал підземелля та накопичені ним очки відсічі.
Несподівано, у Журналі підземелля справді було щось записано. Більшу частину займало те, як Кан О вбивав нежить Цвинтаря Саул.
- Нічого вартого уваги.
Кан О подивився на Акіте. — "Дай мені мої нагороди за підземелля".
"Минув уже 1 місяць?"
"Так".
"Візьми".
Кан О відкрив пакунок з подарунками, оповитий світлом. Він був наповнений усілякими матеріалами з дракона!
Він поклав кожну з них у свій інвентар, а потім махнув рукою.
"Побачимося пізніше".
На подив, Акіте не відпустив його. "Майстре".
"Так?"
"Останнім часом щось трапилося?"
"Що ти маєш на увазі?"
"Наприклад, чи вбили ви ще одного з Маянесів?"
"Ні. Двоє з Маянесів втекли, і ми їх ще не знайшли".
Синдія та Гайнус шукали Джигона та Оргу. Однак їм поки що не дуже щастило.
Кан О вважав це випадковістю. Він уже був зайнятий безглуздим квестом Валана та місіями Хранителя континенту.
Він би точно не хотів додавати до цього квест богині.
"Поспішайте знайти їх, а потім убийте їх", — гнівно сказав Акіте.
"Так. Якщо ми знайдемо їх, я обов'язково вб'ю їх", — неуважно сказав Кан О.
"Якщо ви вб'єте одного з них, ви повинні прийти сюди і розповісти мені історію".
"Безкоштовно? Якщо я розповім тобі, чи дозволиш ти мені побачити твою скарбницю?" — запитав Кан О.
"...Бережи себе". — Акіте негайно відвернув голову.
- Ти жадібна кістяна ящірко.
Здавалося, він навіть не хотів, щоб Кан О ступав у його скарбницю.
"Гаразд. Побачимося".
Кан О знову ступив у магічне коло переміщення.
"Серце Фурона!"
Кан О поглинуло світло.
***
Як тільки він прибув, його ніс заспокоїв аромат різних квітів. Він почувався чудово, ніби щойно відчув свіжий запах трави на вершині гори.
"Майстре, ви тут!"
Охоронець підземелля, Уру (зелений інопланетянин), пришкандибав з розпростертими руками, як дитина.
"Як ти поживаєш?"
"Квіти та рослини добре виросли, тому я щасливий. Подивіться туди". — Уру вказав на частину саду.
"Ого".
Гранд, який мав рости лише на Великому Лотосі, ріс там дуже швидко.
"Ось тут теж! Ось тут!"
Кожна квітка чи рослина, на яку вказував Уру, була надзвичайно рідкісною. Багато з них також були дорогими.
- Я хочу продати їх. — Однак було зрозуміло, що Уру не дозволить цього.
"Гм. Чи не могли б ви дати мені камінь душі?" — придушив свою жадібність і простягнув руку Кан О.
"Звісно".
Кан О схопив камінь душі і відкрив вкладку Керування підземеллям. Багато гравців приходили до Підземної печери Фурон, шукаючи підземелля душі. Через це охоронці накопичили чимало очок відсічі.
- Добре.
Кан О натиснув великим пальцем на «Розширення підземелля».
Гуркіт!
Стеля та стіни підземелля здригнулися, ніби стався землетрус.